Саманта Павер

американський академік, автор і дипломат
(Перенаправлено з Саманта Пауер)

Сама́нта Джейн Па́вер (англ. Samantha Jane Power; нар. 21 вересня 1970(19700921), Лондон, Сполучене Королівство) — американська дипломатка, політологиня і журналістка ірландського походження, Адміністраторка Агентства США з міжнародного розвитку з 3 травня 2021 року[4]. 28-й Постійна представниця США при ООН із 5 серпня 2013 до 20 січня 2017. Професорка Гарвардського університету й лауреатка Пулітцерівської премії 2003 за книгу «Проблема з пекла: Америка в століття геноциду», старша радниця Барака Обами з питань зовнішньої політики під час передвиборчої кампанії останнього. Журнал «Таймс» схарактеризував її так: «Павер — директорка-керівниця Центру прав людини ім. Карра в Гарварді — новий голос совісті для зовнішньополітичної еліти США». Павер увійшла до списку 100 найвпливовіших людей планети.[джерело?] Є Директором Ради національної безпеки США з міжнародних відносин.

Саманта Павер
англ. Samantha Jane Power
Саманта Павер
Саманта Павер
19-а Адміністраторка Агентства США з міжнародного розвитку
Нині на посаді
На посаді з 3 травня 2021
Президент Джо Байден
Попередник Марк Ендрю Грін
28-а Постійна представниця США в ООН
5 серпня 2013 — 20 січня 2017
Президент Барак Обама
Попередник Сьюзен Райс
Розмарі Ді Карло (в. о.)
Наступник Ніккі Гейлі
Народилася 21 вересня 1970(1970-09-21)[1][2][…] (53 роки)
Лондон, Велика Британія
Відома як журналістка, дипломат, педагог, письменниця, правозахисниця, політична активістка, викладачка університету
Місце роботи Carr Center for Human Rights Policyd, Гарвардський університет, Федеральний уряд США, US News & World Report, Бостон Глоуб, The Economist і The New Republic
Громадянство США США
Освіта Єльський університет (B.A.)
Гарвардський університет (J.D.[en])
Alma mater Єльський коледж, Lakeside High Schoold, Гарвардська школа права і Davenport Colleged
Політична партія Демократична партія США
У шлюбі з Касс Санстейн
Діти 2
Релігія римо-католицизм
Нагороди
samanthapower.com

Коли під час засідання Ради безпеки ООН Росія заявила, що референдум в Криму у березні 2014 року був законним, Павер підбігла до російського представника Віталія Чуркіна, накричала на нього і посіпала за плече, а на наступному засіданні заявила: «Злодій може вкрасти власність, але це не дає йому права володіти цією власністю».[5]

11 червня 2015 року під час візиту до Києва виступила в Жовтневому палаці, де українською мовою вигукнула гасло борців за незалежність України: «Україна понад усе!»

Ранні роки й освіта ред.

Народилася в Лондоні в сім'ї лікарів Віри Делані та Джима Павера, який також грав на піаніно.[6][7] Росла в Ірландії, а 1979 року, коли їй виповнилося 9 років, вона залишила Каслкнок[en] і почала навчання в Готстауні у приватній римсько-католицькій дівочій початковій школі Mount Anville Montessori[en],[8] того ж 1979 року разом з батьками іммігрувала в Піттсбург, США.[9]

Вчилася у Вищій школі Лейксайду[en] в Атланті, штат Джорджія, де також займалася в спортивних командах з кросу та баскетболу. Закінчила Єльський університет (бакалавр мистецтв). Ступінь доктора юриспруденції отримала в Гарвардській школі права (1999). [10] В 1993 році, у віці 23 років, стала громадянкою США.

Кар'єра ред.

З 1998 до 2002 року Павер працювала виконавчою директоркою Центру Карр з питань політики в галузі прав людини при Гарвардському університеті, де згодом вона працювала професором практики глобального лідерства та державної політики Анни Лінд.

У 2004—2008 роках Павер працювала старшою радницею з питань зовнішньої політики під час президентської кампанії Барака Обами[11].

2009 року президент Обама призначив її на посаду в Раді національної безпеки[12]

2013 року Обама призначив Павер постійним представником США при ООН.

4 лютого 2021 року президент США Джо Байден направив на розгляд Сенату Конгресу США кандидатуру Саманти Павер на посаду керівника Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)[13]. 28 квітня Сенат США проголосував за її призначення 68 голосами проти 26[14]. Склала присягу 3 травня 2021 року[4].

Нагороди ред.

  • Орден княгині Ольги I ст. (Україна, 23 серпня 2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі[15]

Твори ред.

Українською

Примітки ред.

  1. SNAC — 2010.
  2. Munro A. Encyclopædia Britannica
  3. FemBio database
  4. а б Power takes the helm at USAID touting its role in fighting pandemics. CNN (англійською) . 3 травня 2021. Процитовано 2 червня 2022.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Amb. Samantha Power’s father died of broken heart after she left for US. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 5 січня 2017.
  7. Empathy is everything: A lesson from my mother, the doctor. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 5 січня 2017.
  8. Sheehy, Clodagh (29 листопада, 2008). welcome: irishwoman who resigned is back on obama's team after labelling hillary a 'monster'. Evening Herald. Dublin. Архів оригіналу за 1 серпня 2012. Процитовано 5 січня, 2017.
  9. [1] [Архівовано 2014-04-14 у Wayback Machine.]
  10. U.S. Permanent Representative to the United Nations [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.] whitehouse.gov. 2015. Retrieved December 18, 2015
  11. ЧАС 100: Саманта Пауер. Time. Квітень 19, 2003. Архів оригіналу за 15 червня 2010. Процитовано Травень 23, 2010.
  12. https://www.rollingstone.com/politics/story/13390609/campaign_08_the_radical_roots_of_barack_obama/4 [Архівовано 8 травня 2009 у Wayback Machine.] «Радикальні корені Барака Обами»],Rolling Stone
  13. Номінація, надіслана Сенату. White House (англ.). Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
  14. Samantha Power confirmed to lead US Agency for International Development. CNN (англійською) . 28 квітня 2021. Процитовано 2 червня 2022.
  15. Указ Президента України від 23 серпня 2023 року № 595/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  16. На гребені полум'я [Архівовано 2022-10-23 у Wayback Machine.] Видавництво «Літопис»

Посилання ред.

Посилання ред.