Відкрити головне меню

Салтичі́я (місцева назва: Салтичія́) — село в Україні, у Чернігівському районі Запорізької області. Населення становить 416 осіб (1 січня 2015)[2]. Орган місцевого самоврядування — Обіточненська сільська рада.

село Салтичія
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Чернігівський
Рада/громада Обіточненська сільська рада
Код КОАТУУ 2325585002
Облікова картка Салтичія 
Основні дані
Засноване 1822
Населення 513 (2001)[1]
Площа 3,66 км²
Густота населення 140,16 осіб/км²
Поштовий індекс 71232
Телефонний код +380 6140
Географічні дані
Географічні координати 47°07′36″ пн. ш. 36°25′23″ сх. д. / 47.12667° пн. ш. 36.42306° сх. д. / 47.12667; 36.42306Координати: 47°07′36″ пн. ш. 36°25′23″ сх. д. / 47.12667° пн. ш. 36.42306° сх. д. / 47.12667; 36.42306
Середня висота
над рівнем моря
131 м
Водойми Салтич
Місцева влада
Адреса ради 71231, с. Обіточне, вул. Миру, 42а; тел. 9-71-24
Карта
Салтичія. Карта розташування: Україна
Салтичія
Салтичія
Салтичія. Карта розташування: Запорізька область
Салтичія
Салтичія

Географічне розташуванняРедагувати

Село Салтичія знаходиться на обох берегах річки тої ж назви, яка через 3 км впадає в річку Обитічна. На відстані 2,5 км розташоване село Обіточне. Загальна протяжність села 5 км. На південь від села знаходиться сопка Каратюбе — «Чорна могила».

НазваРедагувати

Назва річки, а потім села могла піти від тюркського «салтак» — грязюка.

Історичні відомостіРедагувати

Дореволюційна добаРедагувати

Село засноване 1815 року державними селянами з сусідньої Попівки, нині Смирнове, Куйбишевського району, які в свою чергу в 1805 році прибули з села Попівка, нині Полтавської області. На початку свого існування й до 1859 року Салтичія вважалася хутором Попівки. Хліборобством займалися мало, а тримали багато худоби, користуючись надлишком землі та сінокосів, які існували до початку 60-х років. У 1865 році в селі проживало 668 чоловік. У 1883 р. відбувся переділ землі. Орної землі стає більше. Землеробство в цей час переважає скотарство, але врожаї були невисокі. У 1862 році було куплено дерев'яну церкву й перевезено в Салтичію. Прихожанами також були жителі с. Обіточне. Населення села зростало за рахунок переселенців з Катеринославської та інших губерній. На початку XX ст. село було в когорті багатих та великих сіл Бердянського повіту.

У 1896 році в центрі села на кошти сільської громади збудовано початкову земську школу з будинком для вчителів та господарськими будівлями. Школа була двоштатною, у 1911 році навчалося 74 учні: 53 хлопчики й 21 дівчинка. За переписом 1897 року кількість мешканців становила 1292 осіб (650 чоловічої статі та 642 — жіночої), з яких 1278 — православної віри[3].

Радянська добаРедагувати

Революційні перетворення та прихід до влади більшовиків внесли зміни в розмірене життя селян. Частина чоловіків загинула на фронтах. Бачили жителі й вояків кайзера і денікінців і червоних і кінноту Примакова і врангелівців і махнівців. Частина служила в Махна, частина в червоних, частина в білих. Після війни землі було націоналізовано. У голод 1921–1922 в селі померло 120 чоловік. У період розкуркулення з села виселено близько 15 найкращих господарів. Під час голоду 1932–1933 років у селі померло близько 200 селян. Після цього в село завезли 20 сімей з Брянської області. У ці роки було закрито й зруйновано місцеву церкву. У 1936 році в селі організовано 7-річну школу.

203 салтичінці під час другої світової воювало на фронті, 77 з них загинуло, 107 нагороджено орденами та медалями. У важкі повоєнні роки вдалося відновити виробництво. Салтичія стає бригадним селом. У 1972 році 3-ю бригадою колгоспу «Дружба». У селі працює восьмирічна школа. Однак поступово село потрапляє в розряд неперспективних, молодь звідси виїжджає.

Українська добаРедагувати

Після утворення незалежної України в селі побудовано нову школу, а також значну кількість колгоспних будинків для селян. У 2000 р. утворено ПСП «Прогрес». На сьогоднішній день в селі працює медпункт, пошта, магазин, переробні підприємства місцевого господарства, ферми. У 2005 році закрито школу.

МоваРедагувати

Населення за рідною мовою (2001)
українська мова російська
97.47% 2.53%

ЕкономікаРедагувати

  • «Прогрес», сільськогосподарське ПП.

Об'єкти соціальної сфериРедагувати

  • Школа I—II ст.
  • Клуб.

Відомі людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Населення населених пунктів Запорізької області за даними перепису 2001 року
  2. Чернігівська територіальна громада - Запорізька область - Децентралізація влади
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-219)

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Єременко, М. Край шляху Муравського: Нариси з історії Чернігівського району. — Запоріжжя : Лана-друк, 2006. — 436 с.