Салангана велика

вид птахів
Салангана велика
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Серпокрильцеві (Apodidae)
Підродина: Серпокрилечні (Apodinae)
Триба: Салангани (Collocaliini)
Рід: Велика салангана (Hydrochous)
Brooke, 1970
Вид: Салангана велика
Hydrochous gigas
(Hartert & Butler, 1901)[2]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Hydrochous gigas
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Hydrochous gigas
ITIS logo.svg ITIS: 554943
IUCN logo.svg МСОП: 22686485
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 46502

Салангана велика[3] (Hydrochous gigas) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae).[4] Це рідкісний вид птахів, що мешкає в Малайзії та Індонезії. Єдиний представник монотипового роду Велика салангана (Hydrochous).[5][6][7]

ОписРедагувати

Довжина птаха становить 16 см. Розмах крил найбільший серед усіх саланган і становить 15 см. Самиця важить 35–39 г, самець 37 г. Довжина крила становить 142–158 мм. Великі салангани мають однорідне, темно-коричневе забарвлення (нижня частина тіла трохи світліша). Хвіст глибоко роздвоєний, однак під час польоту птах тримає хвіст стиснутим.

ПоширенняРедагувати

Великі салангани мешкають на Малайському півострові, на островах Суматра, Ява і Калімантан (лише на заході острова, в малайзійських штатах Саравак і Сабах. Птах живе в гірських тропічних лісах, поблизу річок і водоспадів, на висоті 300–1500 м над рівнем моря.

РаціонРедагувати

Харчуються комахами, які, як і більшість серпокрильцевих, ловить в польоті. Утворює зграї з 20–50 птахів, шукає здобич в присмерках.[8] Іноді великі салангани приєднуються до змішаних зграй, в які входять великі колючохвости й зеленкуваті салангани.

РозмноженняРедагувати

Гніздо зроблене із зібраного в польоті моху і лишайнику, змішаного з пір'ям і слиною. Воно прикріплюється до пласкої вертикальної поверхні, часто до виступу скелі за водоспадом.[9]

ЗбереженняРедагувати

МСОП вважає стан збереження цього виду близьким до загрозливого. Великі салангани потребують незайманого тропічного лісу і водоспадів і дуже чутливі до знищення природного середовища.

ПриміткиРедагувати

  1. BirdLife International (2012). Hydrochous gigas. Процитовано 26 листопада 2013. 
  2. Collocalia gigas Hartert & Butler, n.sp.. „Bulletin of the British Ornithologists' Club”. 74. S. 65. 
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts (англ.). IOC World Bird List (v10.1). Процитовано 8 червня 2020. 
  5. Waterfall Swift (Hydrochous gigas). www.hbw.com (англ.). Процитовано 9 червня 2017. 
  6. ITIS Report: Hydrochous. Integrated Taxonomic Information System. Процитовано 11 серпня 2014. 
  7. Lee, Patricia L.M.; Clayton, Dale H.; Griffiths, Richard; Page, Roderic D.M. (9 липня 1996). Does behavior reflect phylogeny in swiftlets (Aves: Apodidae)? A test using cytochrome b mitochondrial DNA sequences. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America (англ.) 93 (14): 7091–7096. ISSN 0027-8424. PMC 38941. PMID 8692950. doi:10.1073/pnas.93.14.7091. 
  8. Medway, Lord; Wells, D. R. (1 жовтня 1969). Dark Orientation by the Giant Swiftlet Collocalia Gigas. Ibis (англ.) 111 (4): 609–611. ISSN 1474-919X. doi:10.1111/j.1474-919X.1969.tb02570.x. 
  9. J.H. Becking. The breeding of Collocalia gigas. „Ibis”. 113, ss. 330–334, 1971. doi:10.1111/j.1474-919X.1971.tb05163.x. 

ДжерелаРедагувати

  • Phil Chantler, Gerald Driesses: A Guide to the Swifts and Tree Swifts of the World. Pica Press, Mountfield 2000; ISBN 1-873403-83-6
  • del Hoyo, Elliot, Sargatal (Hrsg.): Handbook of the Birds of the World. Volume 5: Barn-Owls to Hummingbirds. Lynx Edicions, 1999, ISBN 84-87334-25-3