Відкрити головне меню

о. Саламон Щасний (Фелікс)
Саламон Щасний.jpg
Народився 28 квітня 1834(1834-04-28)
с. Комарники
Помер 17 травня 1900(1900-05-17) (66 років)
с. Комарники
Громадянство Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність фольклорист

о. Саламон Щасний (або Фелікс; 28 квітня 1834, Комарники — 17 травня 1900, там же[1]) — греко-католицький священик, публіцист, український фольклорист.

БіографіяРедагувати

Народився 28 квітня 1834 р. в Комарниках Турківського повіту на Львівщині в сім'ї місцевого пароха о. Василя Саламона (1799—1863)[1], який п'ять років перед тим отримав тут парафію. У 1842 році Щасного віддають на навчання в школу при Лаврівському монастирі. У 1846 році вступає на навчання в Самбірську гімназію. Сьомий і восьмий гімназійні класи закінчує у вищій гімназії Будапешта.

Перед юнаком постає питання вибору професії, і він вирішує його на користь сімейної традиції — вступає до Львівської духовної семінарії, а потім продовжує навчання ще й у Перемишльській семінарії. 22 листопада 1859 року Щасний одружується з дочкою пароха Городка Якова Стельмаха — Ганною. Відразу після цього в Перемишльському кафедральному соборі Святого Івана Хрестителя Щасний Саламон рукоположений владикою Григорієм Яхимовичем на священика. Здібному молодому священнослужителю пропонують залишитися в Перемишлі, та його тягне до рідної оселі, і в 1859 році він повертається в Комарники. У 1863 році, після смерті батька, приймає Комарничанську парафію[2].

Його душпастирство припало на роки, коли греко-католицький обряд намагалися латинізувати. Отець Щасний будував у селі церкву з іконостасом у капітальній стіні, щоб її неможливо було перетворити на костел. Володів п'ятьма мовами, але всі звіти викладав мовою руською, а не польською, за що сплачував штрафи. Навіть своє ім'я Фелікс він усюди писав не у латинській, а у слов'янській версії — «Щасний». Збіг імені й прізвища такий, що дослідники часто вважають прізвище Саламон — іменем, а ім'я Щасний — прізвищем.

Саламон Щасний робив дописи у газетах «Слово», «Новый Проломъ», «Русская Рада». Записав кілька тисяч пісень із Прикарпаття (Коломийського, Стрийського, Самбірського і Сяноцького повітів). Найкращі з них видав у збірнику «Коломыйки и шумки» (Львовъ, 1863, 1864), передруковані у 1878 Я. Головацьким у збірці «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» з додатком п'яти нотних зразків[3].

19 лютого 1871 року з ініціативи пароха в селі було створено «Братство тверезості». Газета «Діло» писала в той час, що «парох Комарників отверезив цілу громаду». Сприяв парох і заснуванню каси, банку «Райффайзен», що боляче вдарило по прибутках євреїв-лихварів. Останні ж не полишали спроб помститися. Спершу спалили священику дім 24 травня 1876 р. У 1878 році, коли отець поправляв своє здоров'я в купелях Любеня, йому в їжу підсипали отруту, проте Щасний вижив[2].

Бібліографія та публіцистикаРедагувати

  • Коломыйки и шумки[недоступне посилання з липень 2019]  — Львовъ, 1864.
  • Komarniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880—1914. — T. VI. — S. 299—301.

Цікаві фактиРедагувати

  • У 1867 р. за порадою і сприянням отця Саламона «Шематизм Перемишльської єпархії», який до того друкувався виключно латинською, був вперше надрукований українською.
  • У 1869 році під час тяжкої хвороби отець Щасний перестав голити бороду. За це підпав гострій критиці з боку світської і духовної влади. В автобіографії він писав, що «боровся за нікчемну бороду з двома деканатами, трьома єпископами, п'ятьма старостами і трьома намісниками краю понад 16 років»[4].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Блажейовський Д. Історичний Шематизм Перемишльської Єпархії… ― С. 826.
  2. а б Комарницький В. Подвижництво Василя Щасного Саламона  // Мандрівець. — 2008. — № 2. — С. 38—41.
  3. Кляшторна Н. Карпатська сага про втрачене щастя Щасного та його нащадків // Україна молода. — № 145 (за 09.08.2005).
  4. Комарницький В. Подвижництво Василя Щасного Саламона… — С. 40.

ЛітератураРедагувати