Саксонська династія - династія німецького походження, ряд представників якої були королями Східно-Франкського королівства ( Німеччини) і імператорами Священної Римської імперії. Також відома під ім'ям Людольфінги (нім. Liudolfinger) - на честь засновника династії, а також Оттони (нім. Ottonen) на ім'я найбільш відомих представників.

Генеалогічне древо Саксонської династії в манускрипті XII століття.

Історія династії Редагувати

Походження династії виводять від Бруно Енгернського, саксонського конунга, що відділився з Енграми і остфалами від язичників саксів. Однак достеменно генеалогія простежується з Людольфа († 864/866), граф у Східній Саксонії (Остфалії) з бл. 840. Пізніші хроністи згадують його як герцога східних саксів (лат. dux orientalis Saxonum). Його сини Бруно і Оттон I († 912) були герцогами в Саксонії. Син Оттона I, Генріх I Птахолов († 936) після смерті короля Східно-Франкського королівства Конрада I Франконского був обраний в 919 королем. Син Генріха I, Оттон I Великий (912-973) значно розширив територію королівства, а в 962 був коронований імператором, заснувавши Священну Римську імперію. Від другого сина Генріха I, Генріха I, герцога Баварії, пішла Баварська гілка.

Старша лінія припинилася зі смертю імператора Оттона III в 1002, після чого імператором став представник Баварської гілки, Генріх II Святий. Після смерті Генріха II в 1024 у династія згасла.

Також існувала швабська гілка, родоначальником якої був старший син імператора Оттона I, Людольф, герцог Швабії. Гілка згасла в 982 зі смертю його сина Оттона I, герцога Швабії та Баварії.

Відомі представники Редагувати

Королі Східно-Франкського королівства (Німеччини) і імператори Священної Римської імперії Редагувати

Інші відомі представники Редагувати

Посилання Редагувати