Сайко Наталія Петрівна

акторка

Наталія Петрівна Сайко (нар. 12 січня 1948, Таллінн, ЕССР, СРСР) — радянська, російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1989).

Сайко Наталія Петрівна
Народилася 12 січня 1948(1948-01-12)[1] (76 років)
Таллінн, Естонська РСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність акторка
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1970)
Заклад Театр на Таганці і Commonwealth of Taganka Actors Theatred
IMDb nm0756956
Нагороди та премії
заслужений артист РРФСР

Зовнішні зображення
Сайко Наталія Петрівна

Біографічні відомості ред.

Закінчила Театральне училище ім. Б. Щукіна (1970).

У 1970—1993 рр. — акторка Театру на Таганці.

З 1993 року — акторка театру «Співдружність акторів Таганки» під керівництвом Миколи Губенка.

У кіно — з 1968 року. Популярна актриса 70-х — 80-х років, зіграла близько сорока різнопланових ролей (найпомітніші роботи в картинах: «Я — актриса» (1980), «Голос» (1982), «Заповіт професора Доуеля» (1984) тощо). Багато знімалася в картинах союзних республік.

Лауреат Призу МТФ в Празі (1970) у номінації Найкраща жіноча роль в кінокартині «Моя вулиця».

Знялася в українських фільмах: «Як гартувалася сталь» (1973–1975), «Зигзаг» (к/м, 1980), «Побачення» (1982), «Поки не випав сніг...» (1984), «Остання електричка» (1986, к/м), «Без сина не приходь!» (1986), «Ранкове шосе» (1988), «Дике кохання» (1993) та ін.

Фільмографія ред.

 
Наталія Сайко (постер фільму «Моя вулиця»)

Примітки ред.

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.

Література ред.

  • Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 378. (рос.)
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 668. (рос.)

Посилання ред.