Сайко Наталія Петрівна
Сайко Наталія Петрівна (нар. 12 січня 1948, Таллінн, ЕССР, СРСР) — радянська, російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1989).
| Сайко Наталія Петрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
12 січня 1948[1] (71 рік) Таллінн, Естонська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |
 Росія СРСР | |||
| Діяльність | актриса | |||
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1970) | |||
| Заклад | Театр на Таганці і Commonwealth of Taganka Actors[d] | |||
| IMDb | nm0756956 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
 |
Сайко Наталія Петрівна |
Закінчила Театральне училище ім. Б. Щукіна (1970). Акторка Театру на Таганці. З 1993 року — акторка театру «Співдружність акторів Таганки» під керівництвом Миколи Губенка.
У кіно — з 1968 року. Зіграла близько сорока ролей, в числі яких: «Сільський детектив» (1968), «Моя вулиця» (1970), «Зовсім безнадійний» (1972, Мері Джейн), «Осінні дзвони», «Старшина» (1978, Наташа), «Я — акторка» (1980, Віра Федорівна Коміссаржевська), «Голос» (1982, Юлія Мартинова, акторка), «Місячна веселка», «Летаргія» (Ольга), «Божевільний день інженера Баркасова» (1983, Зоя Баркасова), «Заповіт професора Доуеля» (1984; Анжеліка, Моніка, Єва), «Протистояння» (т/с, Анна Петрова), «Михайло Ломоносов» (Єлизавета Петрівна), «Софія Ковалевська» (1985, Юлія Лермонтова), «Одного разу збрехавши» (1987, емансипе (Емма Андріївна).
Лауреат Призу за найкращу жіночу роль на МТФ в Празі (1970) в кінокартині «Моя вулиця».
Знялася в українських фільмах: «Як гартувалася сталь» (1973–1975, т/ф, 5 с, Тоня Туманова), «Зигзаг» (к/м, 1980, Тетяна), «Побачення» (1982, Калерія Петрівна), «Поки не випав сніг...» (1984, Лариса Морозова), «Без сина не приходь!» (1986, мати Колі), «Ранкове шосе» (1988, Лера), «Дике кохання» (1993, Раїса Миколаївна) та ін.
ЛітератураРедагувати
ПосиланняРедагувати
- Сайко Наталія Петрівна на сайті IMDb (англ.)
- «Співдружність акторів Таганки»: Наталія Сайко (рос.)
- Фільмографія (kino-teatr.ru) (рос.)