Хошимін

найбільше місто В'єтнаму
(Перенаправлено з Сайгон)

Хошимін[4] (англ. Ho Chi Minh City, в'єт. Thành Phố Hồ Chí Minh [tʰàn fǒ hò tɕǐ mɨ̄n] ( прослухати); до 1976 року — Сайго́н, в'єт. Sài Gòn [sàj ɣɔ̀ŋ] ( прослухати)) — найбільше місто В'єтнаму. Колишня столиця французького протекторату Кохінхіна (18621954) та Південного В'єтнаму (19541975). Місто розташоване на річці Сайгон (Сонг Сай Гон) на північ від дельти Меконгу, за 80 км від Південнокитайського моря. Площа міста становить 2095 км² (0,63 % території країни). Торговий центр Шо Лон розташований на захід від міста. Він був відомий, як Прей-Нокор (кхмер. ព្រៃនគរ) до анексії в'єтнамцями в XVII столітті.

Хошимін
Thành Phố Hồ Chí Minh

Надвечір'я в Хошиміні
Надвечір'я в Хошиміні
Розташування міста Хошимін
Основні дані
10°46′00″ пн. ш. 106°40′00″ сх. д. / 10.76667° пн. ш. 106.66667° сх. д. / 10.76667; 106.66667Координати: 10°46′00″ пн. ш. 106°40′00″ сх. д. / 10.76667° пн. ш. 106.66667° сх. д. / 10.76667; 106.66667
Країна В'єтнам
Столиця для Південний В'єтнам

Межує з

— сусідні нас. пункти
Тейнінь
Лонган Gray compass rose.svg
Засновано 1698
Статус міста 1698
Площа 2095 км²
Населення 8 426 100 осіб (2016 рік)
· густота 2920 осіб/км²
Висота НРМ 19  м
Водойма Saigon Riverd, Bến Nghé Riverd
Клімат саванний (Aw)
Офіційна мова в'єтнамська (В'єтнам)
Назва мешканців фр. Saïgonaise[1] і фр. Saïgonais[1]
Міста-побратими Сан-Франциско (1975)[2], В'єнтьян[2], Москва[2], Маніла, Тайбей (1968), Шанхай (1994)[2], Рона-Альпи[2], Пусан (1995)[2], Префектура Осака (2007)[2], Champasakd[2], Ліон[2], Гуанчжоу[2], Пномпень[2], Єкатеринбург, Шеньян[2], Торонто[2], Севілья, Братислава (1984)[3]
Телефонний код (+84) 8
Часовий пояс Indochina Timed
Номери автомобілів VN
GeoNames 1566083
OSM r1973756  ·R
Поштові індекси 700000–769999
Міська влада
Вебсайт hochiminhcity.gov.vn
Мапа


CMNS: Хошимін у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Місто лежить між 10°10' і 10°38' північної широти, 106°22' і 106°54' східної довготи. Розташоване у південно-східній частині В'єтнаму, за 1760 км (1090 миль) на південь від Ханоя. Середня висота над рівнем моря становить 19 м (62 футів). На півдні розташоване узбережжя Південнокитайського моря. Відстань від найпівнічнішої точки (комуни Phu My Hung, район Củ хі) до найпівденнішої (комуни Long Hòa, район Cần Giờ) − 102 км, і від найсхіднішої точки (округи Long Binh Ward, Район Дев'ять) до західної (комуни Bình Chánh, район Bình Chánh) − 47 км.[джерело?]

КліматРедагувати

Місто знаходиться у тропічному кліматичному поясі, чітко виражені сезони. Середня вологість повітря понад 75 %[5]. За сезон дощів випадає у середньому 1800 мм опадів (близько 150 дощових днів на рік). Зазвичай сезон дощів починається у травні і закінчується наприкінці листопада. Сухий сезон триває з грудня до квітня. Середня температура становить 28 °C, максимум температури іноді сягає 39 °C близько полудня наприкінці квітня, тоді як мінімум може впасти нижче 16 °C вранці наприкінці грудня[5][6].

Клімат Хошіміна
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 36,4 38,7 39,4 40,0 39,0 37,5 35,2 35,0 35,3 34,9 35,0 36,3 40,0
Середній максимум, °C 31,6 32,9 33,9 34,6 34,0 32,4 32,0 31,8 31,3 31,2 31,0 30,8 32,3
Середня температура, °C 26,0 26,8 28,0 29,2 28,8 27,8 27,5 27,4 27,2 27,0 26,7 26,0 27,4
Середній мінімум, °C 21,1 22,5 24,4 25,8 25,2 24,6 24,3 24,3 24,4 23,9 22,8 21,4 23,7
Абсолютний мінімум, °C 13,8 16,0 17,4 20,0 20,0 19,0 16,2 20,0 16,3 16,5 15,9 13,9 13,8
Норма опадів, мм 13.8 4.1 10.5 50.4 218.4 311.7 293.7 269.8 327.1 266.7 116.5 48.3 1931.0
Годин сонячного сяйва 245 246 272 239 195 171 180 172 162 182 200 226 2489
Днів з опадами 2,4 1,0 1,9 5,4 17,8 19,0 22,9 22,4 23,1 20,9 12,1 6,7 155,6
Вологість повітря, % 72 70 70 72 79 82 83 83 85 84 80 77 78
Джерело: Всесвітня метеорологічна організація,[7] (mean temperature, sunshine, record high and lows, and humidity)[8]

ІсторіяРедагувати

В'єтнамізаціяРедагувати

Територія, яку займає місто Хошимін, довгий час була частиною королівства Камбоджа. На місці сучасного міста раніше були болота, які населяли кхмери до приходу в цю місцевість в'єтнамців у XVII столітті. У кхмерському фольклорі Південний В'єтнам було подаровано в'єтнамському уряду як придане за шлюб в'єтнамської принцеси, щоб кхмерський принц зупинив постійні напади і грабунки[9]. 1623 року цар Камбоджі Чей Четта II (1618—1628) допускає на свою територію в'єтнамських біженців, що рятуються від громадянської війни у В'єтнамі.[10] Переселенню в'єтнамських поселенців Камбоджа не могла перешкодити, бо була ослаблена війною з Таїландом. 1698 року в'єтнамці встановлюють адміністрацію в регіоні.

Колоніальний періодРедагувати

 
Малюнок французького захоплення Сайгона, 1859

У XVIII столітті були встановлені відносини з Францією, коли французькі купці та місіонери оселилися в регіоні. 1859 року місто було окуповане французами, а 1862 року було передане Франції в'єтнамським імператором Ту Дуком. Як столиця Кохінхіни, Сайгон було перетворено у важливе портове місто й урбаністичний центр з мальовничими віллами, дивовижними громадськими будинками і добре вимощеними бульварами, засадженими деревами. На північ та на південь від міста були споруджена залізниця і Сайгон став головним збірним центром для експорту рису, що вирощувався у дельті річки Меконг. У Сайгоні на 1929 рік проживало 123890 жителів, серед них 12 тис. французів[11].

Друга Світова війна не зачепила Сайгон. 1940 року Сайгон окупували японці, але місцева французька колоніальна влада продовжувала керувати В'єтнамом до 1945 року, коли була інтернована японцями.

Південний В'єтнамРедагувати

Колишній імператор Бао Дай зробив Сайгон столицею В'єтнаму 1949 року, а себе проголосив головою держави. 1954 року В'єтмінь отримав контроль над Північним В'єтнамом. Сайгон було злито із сусіднім містом Чолон, населеним в'єтнамцями й китайськими емігрантами.

Соціалістичний періодРедагувати

 
Центр Хошиміна

Під час В'єтнамської війни, 30 квітня 1975 року, місто перейшло під контроль В'єтнамської Народної Армії. Серед в'єтнамської діаспори і, зокрема серед емігрантів у США, ця подія часто називається «падінням Сайгона», тоді як у Соціалістичній Республіці В'єтнам офіційно називається «звільнення Сайгона». 1976 року, після створення єдиної Комуністичної Соціалістичної Республіки В'єтнам, місто Сайгон (у тому числі Чолон), провінція Гіядінь і два приміські райони двох сусідніх провінціях були об'єднані для створення адміністративної одиниці, міста Хошимін, названого на честь покійного лідера комуністів Хо Ші Міна. Колишня назва Сайгон досі широко використовується серед в'єтнамців, особливо неформально[12].

НаселенняРедагувати

Чисельність населення
Рік Населення
1995 4,640,400
1996 4,747,900
1997 4,852,300
1998 4,957,300
1999 5,073,100
2000 5,274,900
2001 5,454,000
2002 5,619,400
2003 5,809,100
2004 6,007,600
2005 6,230,900
2006 6,483,100
2007 6,725,300
2008 6,946,100
2009 7,196,100
2010 7,378,000
2011 7,521,100
2012 7,750,900
2013 7,818,200
2014 7,955,000
2015 8,244,400
2016 8,426,100
Джерело:[13]

Населення міста становить 8 426 100 мешканців (оцінка 2016 року). Більшість населення Хошиміну складають етнічні в'єтнамці (близько 93,52 %). Друга за чисельністю етнічна група міста — хоа (5,78 %). Хоа говорять кількома діалектами китайської мови, включаючи кантонський, чаошаньський, хайнаньський і хакка; мандаринська мова використовується набагато рідше. Інші етнічні меншини: кхмери (0,34%) і тями (0,1%).

Буддизм Махаяна, даосизм і конфуціанство — найбільш поширені релігії. У Хошиміні також живе досить багато католиків (близько 10 % населення міста)[14].

РайониРедагувати

Офіційно Хошимін поділений на 24 райони, з яких 19 вважаються міськими, а 5 сільськими повітами. У цьому більшість районів позначено не назвами, а порядковими номерами. [15]

Район №1Редагувати

Район №1 називають по-різному: діловий центр, "серце" міста а бо ж ще "комерційним ядром" В'єтнаму. Безсумнівно, це важлива частина міста, адже саме тут розташовані банки, консульства, готелі, офіси, клуби і кращі кав’ярні міста. Окрім того, тут  знаходиться ринок Бен Тхань, на якому можна придбати: рибу і морепродукти, вироби зі шкіри, косметика та прикраси, чай та каву, спеції та лікувальні трави, свіжі, в’ялені, сушені овочі та фрукти, глиняний, керамічний, фарфоровий посуд, посуд з кокосу, одяг та взуття, тканини, побутову техніку та електроніку, ювелірні вироби із золота, срібла та дорогоцінних каменів, вироби з дерева і різноманітні сувеніри, включаючи магнітики та брелки. Цей ринок функціонує як вдень, так і вночі.[16]

Саме тут знаходяться основні пам’ятки , такі як: Cобор Сайгонської Богоматері (Nhà thờ Đức Bà Sài Gòn), Прогулянкові вулиці Буі В’єн (Phố đi bộ Bùi Viện) та Нгуєн Хуе (Phố đi bộ Nguyễn Huệ), Маєток Зя Лонг (Bảo tàng Thành phố Hồ Chí Minh), хмарочос Бітексо (Tháp Bitexco Financial Tower). Також на території Району №1 знаходяться Пристань Бах Данг, Парк Ба Сон Порт, Ле Ван Там Парк, Зоопарк та Ботанічний сад.

Незважаючи на модернізацію району, тут можна помітити багато елементів національного повсякденного життя в’єтнамців.

Район розташований за 6 км. на південь від міжнародного аеропорту Таншоннят, займає площу 7,7 км². Населення становить близько 205 000. Межує з районами 3,4,5, Бінь Тхань та каналом Тхі Нге.[17]

Район №2Редагувати

Історично район №2 був одним із найбідніших районів міста. Пояснюється це відмежованістю району річкою Сайгон. Однак зараз завдяки масштабній модернізації міста та його стрімкому розвитку він вважається одним із найекслюзивніших районів Хошиміна.[17]

Це найбільш привабливе місце для сімейних пар, мігрантів із Заходу та багатих в’єтнамців. Тут є все, що потрібно для комфортного проживання:  ресторани, ринки, тренажерні зали, міжнародні школи (наприклад, Британська міжнародна школа, Монтесорська міжнародна школа, Американська школа, Сайгонська зіркова міжнародна школа, Європейська міжнародна школа, Австралійська міжнародна школа), ко-воркінги, та широкий асортимент вуличної їжі. Район №2 називають «бульбашкою», адже мешканці не хочуть і не мають потреби виходити за її межі.

Тут розташовані: Центр сучасного мистецтва «Фабрика», Кільцева дорога Фу Хуу (Vòng xoay Phú Hữu), Кат Лаі Порт, Ринок Аннам, Пагода Хюе Нгіем, Saigon Outcast – ресторан, де проводяться різноманітні фестивалі, культурні події.

Район №2 знаходиться в 20 хвилинах їзди від Району №1. За останнім переписом населення, кількість мешканців становить 141 621 особу. Загальна площа складає 50 км².[17]

Район №3Редагувати

Створений у грудні 1920 року, це був один із перших районів Сайгону.

Район №3 добре відомий своєю колоніальною архітектурою, численною кількістю ресторанів, храмів, парків та продавцями вуличної їжі. Це живе втілення поєднання старого і нового, інфраструктури для бідних та багатих. Тут можна знайти житло будь-кому, саме тому тут особлива атмосфера – люди будь-яких сфер проживають в районі №3.

Що подивитись: Музей відзвуків війни, Палац возз'єднання, Церква Тан Дінь (Рожева церква), Пагода Ха Лой, Пагода Він Нгієм, Село Тао Дієн.

Населення становить близько 188 945 осіб, а загальна площа становить лише 5 км² . Межує з районом №1, районом Фу Нхуан, районом №10 і районом Тан Бінь.[18]

Район №4Редагувати

Район 4 являє собою трикутну бухту, оточений річками та каналами. Межує з річкою Сайгон і містом Ток на північному сході, річкою Бан-Нге і районом 1 на північному заході, а також каналом То і районом 7 на півдні.[19]

Під час французької колонізації відомий як Xom Chieu and Khanh Hoi. Один з найдоступніших районів для нових експериментів у їжі. Хошимін – місто відоме своїми вуличними ресторанчиками, тож аби знайти найкраще місце – варто шукати в районі №4.

Район №4 має свою в’єтнамську індивідуальність, тут можна зануритись у культуру країни з головою. Попри це, він почав розбудовуватись, влада активно сюди залучає молодих фрілансерів  та підприємців-початківців. Одним із таких коворкінг-спейсів є Circo.

За останнє десятиліття в районі 4 було побудовано ряд великих багатоквартирних будинків, зокрема Rivergate Residence, Millenium, Galaxy 9 та Icon 56.[19]

Тут зосереджені: Вінь Кхань (зона вуличної їжі), Бен Ван Дон (зона вуличної їжі), Пристань Дракона (колишній торговий порт, який став муз5є, XQ Art House (традиційне в'єтнамське шовкове ткацтво)

.Станом на 2010 рік в районі проживало 183 261 населення, а загальна площа — 4 км² - що є найменшою серед усіх районів міста.[17]

Район №5Редагувати

Район відомий своєю багатою культурною китайською спадщиною.

Під час Свята середини осені багато людей відвідують вулицю ліхтарів в китайському кварталі, розташовану на Луонг Нху Нгок.

Деякі мігранти називають цей район домом через викоску доступність оренди житла.

Тут є: Чолон, китайський квартал міста Хошимін, Готель Windsor Plaza (5 зірок), нині найвища будівля в районі №5,Вулиця Фу Дін, Пагода Тьєн Хау, Пагода Там Сон Хой Куан, Історичний квартал Hải Thượng Lãn Ông (продає китайські та в'єтнамські трави), Аквапарк Đại Thế Giới, 5 районний центр культур, Ринок Kim Biên (продаж хімічних речовин), Ринок Đông.[20]

Станом на 2010 рік населення району становило 174 154 особи. Район займає площу 4,27 км². Межує з районами №1, №4 і №6.[20]

Район №6Редагувати

Район № 6 – це інша частина китайського кварталу Чолон. Щоправда лише близько 1/3 місцевого населення – китайці, решта – в’єтнамці.

Ринок Bình Tây, є найпопулярнішою визначною пам'яткою для туристів у районі №6. На відміну від туристичного Bến Thành Market, Bình Tây пропонує більш автентичні й зручні покупки. Тут можна знайти все, що місцеві жителі використовують, одягають і їдять, серед барвистих кіосків із різноманітними предметами. Він пропонує широкий вибір сувенірів для покупки, від елегантного áo dài (в’єтнамського національного вбрання) до символічного nón lá (конусоподібних капелюхів), але для тих, хто хоче побачити ще більш ширший вибір - можна відвідати маленьке ремісниче село на алея 1017 Hồng Bàng street. [21]

Ремісники та їхні родини, які проживають тут, присвятили все своє життя створенню виробів ручної роботи, таких як статуї Будди та інші маленькі декоративні дрібнички, більшість із яких мають релігійне значення Деякі  традиції передавалися з покоління в покоління протягом століть.[21]

У той час як багато стародавніх храмів у цьому місті були відреставровані з бетону та неону, Гіак Хаі зберіг більшість свого оригінального обладнання. Цей храм є унікальною цікавинкою: тоді як майже всі храми в цьому районі були натхненні китайською архітектурою, Гіак Хай більше нагадує католицьку церкву. [21]

В театрі Трінь Кім Чі можна побачити сцени з китайського та в’єтнамського фольклору.

Окрім того, тут знаходиться великий квітковий ринок, де можна пофотографувати.

Популярні місця району: пагода Гіач Хаі, пагода То Ан і пагода Тхіен Дак, Ринок Bình Tây, Театр Трінь Кім Чі.

Станом на 2010 рік населення району становило 253 474 особи, а площа — 7 км². Район 6 межує з округом 11 і районом Тан Фу на півночі, районом 5 на сході, округом 8 на півдні і районом Бін Тан на заході.[22]

ОсвітаРедагувати

У місті розташовано понад 80 університетів і коледжів, де навчається в цілому понад 400 000 студентів. Найбільш відомі університети:

  • В'єтнамський національний університет (близько 50 000 студентів),
  • Технологічний університет,
  • Університет соціальних і гуманітарних наук,
  • Міжнародний університет,
  • Університет економіки та права;
  • Університет інформаційних технологій.

Інші значні вищі навчальні заклади:

  • Університет педагогіки,
  • Університет економіки,
  • Університет архітектури,
  • Університету Нонг Лам (колишній Університет сільського та лісового господарства),
  • Юридичний університет,
  • Медичний університет,
  • Університет технічної освіти,
  • Університет банківської справи,
  • Університет промисловості,
  • Відкритий університет,
  • Університет спорту і фізичного виховання,
  • Університет образотворчих мистецтв,
  • Університет культури,
  • Консерваторія,
  • Університет Ванн Лан,
  • Університет Сайгона,
  • Університет Хоа Сен.

ТранспортРедагувати

Аеропорт Тан Сон Нхут обслуговує регулярні авіарейси компанії Ейр В'єтнам до інших внутрішніх центрів країни та компанії Ейр Франс до Парижа. У Хошиміні розташовані штаб-квартири авіакомпаній Vietnam Air Services Company, Jetstar Pacific Airlines, Airports Corporation of Vietnam і центр операцій компанії VietJet Air.

ГалереяРедагувати

Сусідні провінціїРедагувати

Тейнінь Біньзионг
Лонган   Донгнай
Тьєнзянг Південнокитайське море Баріа-Вунгтау

ПриміткиРедагувати

  1. а б http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
  2. а б в г д е ж и к л м н п Sister citiesХошимін.
  3. https://zastupitelstvo.bratislava.sk/data/att/11916.pdf
  4. Хошимін // «Словники України» online
  5. а б Weatherbase: Historical Weather for Ho Chi Minh City. Weatherbase. Архів оригіналу за 2013-07-03. Процитовано 2012-08-11. 
  6. World Weather Information Service – Ho Chi Minh City. World Meteorological Organization. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-09-05. 
  7. World Weather Information Service – Ho Chi Minh City. Всесвітня метеорологічна організація. Процитовано 5 September 2012. 
  8. Viet Nam: Ha Noi and Ho Chi Minh City Power Grid Development Sector Project. Процитовано 27 January 2015. 
  9. Jean Morice, Cambodge, du sourire à l'horreur, Éditions France-Empire, 1977, p. 30.
  10. Mai Thục, Vương miện lưu đày: truyện lịch sử, Nhà xuất bản Văn hóa — thông tin, 2004, p.580; Giáo sư Hoàng Xuân Việt, Nguyễn Minh Tiến hiệu đính, Tìm hiểu lịch sử chữ quốc ngữ, Ho Chi Minh City, Công ty Văn hóa Hương Trang, pp.31-33; Helen Jarvis, Cambodia, Clio Press, 1997, p. xxiii.
  11. «Yearbook of the Encyclopedia Americana (2006)», p. 175.
  12. (англ.) Pearl of the Orient is still Vietnam's heart. Travelterrific.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2010-04-03. 
  13. Dân số trung bình phân theo địa phương qua các năm, Theo Tổng cục thống kê Việt Nam.
  14. Archdiocese of Thành-Phô Hồ Chí Minh (Hôchiminh Ville)
  15. Thuymi; Thuymi. A Complete Guide To Ho Chi Minh City’s Districts | AdventureFaktory – An Expat Magazine from Singapore & Dubai focused on Travel (en-US). Процитовано 2021-12-02. 
  16. Рынок Бен Тхань в Хошимине (Ben Thanh Market). Динь чонг Хай (ru). 2018-02-21. Процитовано 2021-12-02. 
  17. а б в г Hornberger, Jake (2017-11-20). A Guide To Ho Chi Minh City’s Districts: Understanding The City. Vietcetera (en). Процитовано 2021-12-02. 
  18. District 3, Ho Chi Minh City. Wikipedia (en). 2021-09-29. Процитовано 2021-12-06. 
  19. а б District 4, Ho Chi Minh City. Wikipedia (en). 2021-08-04. Процитовано 2021-12-06. 
  20. а б District 5, Ho Chi Minh City. Wikipedia (en). 2021-03-14. Процитовано 2021-12-06. 
  21. а б в Rajapaksha, Piumi (2018-08-14). Top 7 Things To Do in District 6, Ho Chi Minh City. Culture Trip. Процитовано 2021-12-06. 
  22. District 6, Ho Chi Minh City. Wikipedia (en). 2021-03-14. Процитовано 2021-12-06. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати