Садиба Шлейфера — колишня садиба, розташована на розі вулиць Інститутської та Садової. Складається з надбудованого колишнього особняка (№13-а) та п'ятиповерхового прибуткового будинку (№13/14), який є пам'яткою архітектури та історії місцевого значення в Печерському районі міста Києва, з охоронним номером 173.

Садиба Шлейфера
Прибутковий будинок (№13/14)
Прибутковий будинок (№13/14)
Прибутковий будинок (№13/14)
50°26′46.56″ пн. ш. 30°32′00.47″ сх. д. / 50.4462667° пн. ш. 30.5334639° сх. д. / 50.4462667; 30.5334639
КраїнаУкраїна Україна
МістоКиїв
Розташуваннявул. Інститутська, 13 та 13/14
Типособняк
Тип будівліособняк→багатоквартирний будинок
прибутковий будинок
Стильмодерн
АрхітекторШлейфер Георгій Павлович
Початок будівництва1909
Побудовано1909
Відомі мешканціГ. П . Шлейфер
М. К. Нейолов
Статус охороняється державою
Стандобрий
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Загальний опис пам'ятки

ред.

Особняк був двоповерховим, у стилі модерн. Також споруджений п'ятиповерховий прибутковий будинок, суміжний із особняком. Тинькований, з підвалом[1]. Збереглися авторські креслення обох будівель[2]. Будинки мали окремі парадні входи.

Інтер'єри особняка були оздоблені багато. У вітальні була скляна стеля, щоб підкреслити красу колекції мистецьких творів господаря[3]. На другому поверсі, окрім вітальні, були ще кабінет, їдальня та спальня. Другий поверх особняка було з'єднано з другим поверхом прибуткового будинку, бо ті квартири останнього призначалися для членів родини.

Прибутковий будинок був двосекційним, обладнаний ліфтами. Всього там було двадцять квартир[4].

На замовлення Головльонпрому інженер Беребен (Барабан) розробив проєкт із надбудови будівлі особняку до п'яти поверхів[5]. У 1940 році три поверхи над особняком, виконані у тому ж стилі модерн, у якому початково були оформлені будівлі садиби, було зведено. Консультантом був архітектор Павло Альошин[6].

Історія

ред.

Особняк було споруджено 1909 року Георгієм Шлейфером для власних потреб. Уже 1910 року було заселено і двоповерховий особняк, і п'ятиповерховий суміжний прибутковий будинок. Це був останній проєкт архітектора[2]. Тут мешкав доктор медицини Михайло Костянтинович Нейолов[7].

Після становлення радянської влади у особняку розмішувався штаб Комуністичної бригади особливого призначення. 2 серпня 1922 року штаб перемістився на Інститутську, 6[5]. З 16 вересня 1922 року обидва будинки було передано житловому кооперативу, а Шлейфери незабаром емігрували до Франції.

На другому поверсі лівого крила прибуткового будинку була явочна квартира підпільної антифашистської організації «Арсеналець». Тепер це квартира № 10[1].

Примітки

ред.

Джерела

ред.