Садиба Ханенків

комплекс споруд на Терещенківській вулиці, 13, 15, 15-а

«Має́ток Хане́нків» — комплекс споруд на Терещенківській вулиці, до якого входять садиба № 15 (Музей Ханенків), прибутковий будинок № 13 і флігель № 15-а.

Садиба Ханенків

Садиба Ханенків (6-02-2020).jpg


50°26′29″ пн. ш. 30°30′52″ сх. д. / 50.44143611113888426° пн. ш. 30.51464166669444467° сх. д. / 50.44143611113888426; 30.51464166669444467Координати: 50°26′29″ пн. ш. 30°30′52″ сх. д. / 50.44143611113888426° пн. ш. 30.51464166669444467° сх. д. / 50.44143611113888426; 30.51464166669444467
Статус пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер 48-Кв, 49 і 260049-Н)
Країна

 Україна

Розташування Київ
Архітектурний стиль архітектура модерну і неокласицизм
Архітектор Андрєєв Павло Сергійович
Будівництво 1887, 1913 — 1891, 1914
Відомі мешканці Богдан Ханенко, Варвара Ханенко
Адреса Терещенківська вулиця, 13, 15
Ідентифікатори і посилання
Садиба Ханенків. Карта розташування: Київ
Садиба Ханенків
Садиба Ханенків (Київ)

CMNS: Садиба Ханенків на Вікісховищі

До обліку пам'яток містобудування й архітектури будинок № 13 внесено наказом Міністерства культури і туризму України № 1285/0/16-08 від 7 листопада 2008 року (охоронний номер 48-Кв), а будинок № 15 — рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 1804 від 22 листопада 1982 року і постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 3 вересня 2009 року (охоронний номер 49 і 260049-Н).

Будинок № 15, за визначенням дослідників, — «унікальна споруда другої половини ХІХ сторіччя», «яскравий зразок міської забудови». № 13 — зразок великого прибуткового будинку, вдало вписаного в архітектурне оточення парку Тараса Шевченка. У цілому садиба — цікавий приклад інтенсивної забудови садибної ділянки у центрі міста[1][2].

Історія ділянкиРедагувати

 
Кам'яниця 1878 року, на місці якої у 1914 році зведуть шестиповерховий будинок № 13 (фрагмент фото)

24 березня 1875 року садибу (№ 15 і 17), площею 0,31 га, купила на публічних торгах Аделаїда Сулимовська. Але через борги змушена була продати ділянку, яку 6 березня 1882 року придбав підприємець Нікола Терещенко за 95 тисяч карбованців сріблом.

Сусідня садиба № 13 з 1874 року належала колезькому секретареві П. Липку-Парафієвському. На ній був триповерховий будинок, зведений у 1876—1878 роках за проєктом архітектора Володимира Ніколаєва. Нікола Терещенко викупив і цю ділянку у грудні 1888 року.

Терещенко заповів садибу № 13 своїй дочці Ользі, № 17 подарував дочці Євфросинії (у заміжжі — Сахновській). А незабудована ділянка № 15 дісталась дочці Варварі Ханенко (Терещенко)[3][4].

«Будинок-колодязь» (№ 13)Редагувати

 
«Будинок-колодязь»

21 червня 1913 року чоловік Варвари Ханенко Богдан викупив ділянку № 13 й оформив на її ім'я. Триповерховий будинок знесли, а на його місці у 1913—1914 роках звели шестиповерховий прибутковий будинок за проєктом архітектора Павла Андрєєва[5].

У підвалі містилось дев'ять квартир і котельня, вище — по шість квартир. Було два гаражі.

Будинок через другий поверх з'єднали з особняком (№ 15). У квартирі № 2 розміщувалась контора музею.

За станом на 1916 рік 50 із 69 квартир орендували різні організації і приватні особи.

1919 року більшовики націоналізували садибу, а 1922 року передали житловому кооперативу.

Під час Німецько-радянської війни будинок був значно пошкоджений. У 1946—1947 його реконструювали на замовлення Південно-Західної залізниці. Приміщення перепланували на комунальні квартири[6].

Фасад спотворений кондиціонерами і комерційними вивісками. У 2000-х роках у будинку існувало кафе, власник якого поставив незаконну прибудову. Це породжувало постійні конфлікти між ним і мешканцями будинку[2].

Відомі мешканціРедагувати

У 1903—1906 роках у будинку знімав квартиру інженер Артур Абрагамсон[ru], за проєктом якого споруджено київський фунікулер.

У 1917—1918 роках на четвертому поверсі у квартирі № 27 розміщувалось Українське науково-технічне товариство «Праця» і канцелярія Українського народного університету, заснованого «Працею» спільно з київським товариством «Просвіта» та Українським науковим товариством. У роботі товариства брали участь Олександр Вілінський, Іван Ганицький, Олександр Грушевський, Павло Зайцев, Богдан Кістяківський, Михайло Кравчук, Іван Левинський, Іван Огієнко, Григорій Павлуцький, Феоктист Сушицький, Михайло Туган-Барановський, Костянтин Широцький та інші[7].

АрхітектураРедагувати

Споруда — шестиповерхова будівля із цокольним поверхом і підвалом. Будівля, зведена у формі каре (квадрата) із внутрішнім подвір'ям, має вигляд «будинку-колодязя», подібного до прибуткового будинку Крушевської на на вулиці Богдана Хмельницького, 32. Г-подібні крила утворюють ще одне подвір'я. На центральній осі й у лівому крилі розташовані отвори проїзду у двір.

Чоловий фасад оформлений у стилі модерну з неокласичними елементами. Композиція симетрична.

Арковий проїзд оздоблений рустованим архівольтом із замковим каменем, а з боків фланкований гранітними двоколонними доричними портиками. У проїзді стіни розчленовані здвоєними доричними пілястрами.

Цокольний і перший поверхи рустовані. На балконах балюстради на кронштейнах, оздоблені акантом і пальметами. Замкові камені вікон на третьому поверсі прикрашені по черзі жіночим і чоловічим маскаронами.

Міжвіконня у простінках шостого поверху під карнизом декоровано 14 барельєфами, на яких чергується зображення двох оголених юнаків-супутників Діоніса, одного з гронами винограду, другого з плодами.

Фасад увінчує балюстрада[8].

Садиба (№ 15)Редагувати

 
Ліпний герб Ханенків

Особняк розпочали будувати навесні 1887 року. Фасад оформили у дусі італійських ренесансних палаццо. Нижній поверх оздобили рустом. Стіну другого поверху прорізають венеційські аркові вікна «Сансовіно», обрамлені архівольтом та імпостами на колонах. Будівля також декорована пілястрами у міжвіконнях s високим фризом із фестонами-гірляндами. Завершує будинок карниз, над яким поставлено балюстраду[9].

Первісно фасад розділяло сім віконних осей[10]. Однак будинок продовжили ще на два вікна у бік вільної ділянки між № 13 та № 15, яку 1891 року подарував Никола Терещенко дочці Варварі. Цю частину оздобили ліпним гербом Ханенків. Автор добудови архітектор Олександр Кривошеєв[11].

1914 року після перепланування вулиці знижено її рівень. Як наслідок, оголився глухий цокольний поверх. Від входу провели пандус, який 1924 року змінили на ґанок. Тоді ж ліквідували прохід між будинками № 13 і № 15[12].

Флігель (№ 15а)Редагувати

У 1887—1891 роках звели двоповерховий флігель. У подвір'ї також розташовувались одноповерхові муровані службові споруди зі стайнею, каретною і льодовнею[13].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати