Сагайдачного, 22/1

торговельно-житловий будинок у формах неоренесансу на Подолі в Києві

Наріжний будинок № 22/1 — торговельно-житловий будинок, розташований на розі вулиць Борисоглібської і Петра Сагайдачного, що на Подолі у Києві.

Сагайдачного, 22/1

50°27′45″ пн. ш. 30°31′11″ сх. д. / 50.46250277780555393° пн. ш. 30.51996111113889043° сх. д. / 50.46250277780555393; 30.51996111113889043Координати: 50°27′45″ пн. ш. 30°31′11″ сх. д. / 50.46250277780555393° пн. ш. 30.51996111113889043° сх. д. / 50.46250277780555393; 30.51996111113889043
Країна  Україна
Розташування Київ
Тип будівля
Стиль неоренесанс
Адреса Вулиця Петра Сагайдачного (Київ)

Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

За визначенням дослідників, кам'яниця — характерний зразок будівлі торговельного призначення XIX сторіччя, який формує панораму історичної частини Подолу[1].

Наказом Міністерства культури і туризму України № 521/0/16-09 від 13 липня 2009 року внесено до переліку пам'яток місцевого значенням (охоронний номер 551-Кв і 2600184)[2].

Історія садиби і будинку ред.

 
Наріжжя

Садиба відома з кінця XVII сторіччя. Вона зафіксована на карті 1695 року. На початку XVIII сторіччя ділянка, яка займала квартал, належала грекові Астаматію Стоматі. Його коштом у 1738 році для громади купців-греків спорудили церкву святої Катерини. Навколо неї виникла парафія і Греко-Синайський Катерининський монастир. Після подільської пожежі 1811 року значна частина ділянки перейшла місту. Через неї проклали вулиці Борисоглібську і теперішню Сагайдачного. А північно-західний бік зайняла Контрактова площа[1].

Упродовж XIX сторіччя нова садиба змінила кількох власників. На території колишньої садиби тепер розташовано два будинки — № 22/1 і № 24[1].

На початку сторіччя на ділянці збудували кам'яницю, яка складається з наріжної (№ 24) і рядової частин (№ 22/1). У 1870-х роках у наріжній двоповерхій споруді (№ 24) містилася одна, а в рядовій одноповерховій будівлі (№ 22/1) — 16 крамничок. Над центральною частиною останньої звели мансарди, в яких зберігали крам.

1880 року здійснили капітальну реконструкцію. Над крамницями добудували другий житловий поверх. 1898 року за проєктом архітектора Миколи Горденіна перероблено вітринні прорізи в наріжній частині.

Близько 1922 року радянська влада націоналізувала будинок.

У 1936—1937 роках наріжну споруду № 24 перебудували під універсальний магазин Воєнторгу, згодом Подільський універмаг. Під його потреби також віддали приміщення будинку № 22/1 на першому поверсі. У флігелі облаштували склад. На другому поверсі розмістили комунальні квартири[1].

2000 року споруду реконструювали. Станом на 2020 рік, приміщення першого поверху будинку займають банківська установа, крамниці, заклади громадського харчування.

Архітектура ред.

Будинок вирішений у формах неоренесансу. Тектоніка чолового фасаду ритмічно-ярусна. Ритмічність композиції досягнута рядом аркових вікон. Здвоєні віконні прорізи другого поверху фланковані рустованими пілястрами, які підтримують розвинений антаблемент[1].

Вікна другого поверху оздоблені лиштвою, рустованим архівольтом, замковим каменем і пілястрами. Прямокутні вітринні прорізи і дверні отвори розміщенні на першому поверсі.

Фільонки вставлені під вікнами і на фризі. Карниз прикрашено дентикулами (сухариками). Фасад увінчують три аттики з лучковим фронтоном і даховим вікном (люкарною).

Дворовий фасад спрощений. Карниз орнаментований дентикулами. Вікна другого поверху мають прямокутну форму[1].

Примітки ред.

Джерела ред.