Відкрити головне меню

Сагайдак Юрій Михайлович

Ю́рій Миха́йлович Сагайда́к (9 лютого 1969(19690209) — 24 серпня 2014) — сержант Збройних сил України.

Сагайдак Юрій Михайлович
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png Сержант
Сагайдак Юрій Михайлович.jpg
Загальна інформація
Народження 9 лютого 1969(1969-02-09)
Новостроївка, Царичанський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 24 серпня 2014(2014-08-24) (45 років)
Новодвірське, Донецька область, Україна
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
39 OMPB ZSU.png
 «Дніпро-2»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєвий шляхРедагувати

Закінчив 8 класів Бабайківської школи, Петриківське ПТУ-79, механізатор. 1987 року призваний на строкову службу, Тихоокеанський флот. Ще в школі почав займатися гирьовим спортом, кандидат в майстри спорту. На Всесоюзних змаганнях у Біловодську Луганської області увійшов до трійки призерів, 1988-го став чемпіоном Тихоокеанського флоту з гирьового спорту.

Працював мотористом на СТО в Яризівці, у міліції з охорони каналу Дніпро — Донбас, останні роки — на заводі в місті Дніпро.

З червня 2014-го — стрілець-санітар 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2», псевдо «Батя». Коли доводилося відступати, лишався у групі прикриття.

23 серпня підрозділу стало відомо, що в їх напрямі з Росії рухається мотоколона, проте отримали наказ окопатися. 24 серпня загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі міста Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) під час наступу російських збройних формувань при боях за Іловайськ. Тоді ж полягли Володимир Шевченко та Володимир Яровий.

Був похований неподалік від блокпосту. Разом із тілом Сагайдака лежав обривок жовтого скотчу, на якому було написано «Сагайдак Ю. М.»

Ексгумований місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015-го, упізнаний за експертизою ДНК. Похований 25 вересня 2015 року в Новостроївці.

Залишилися дружина Вікторія Анатоліївна, сини Ігор та Валерій.

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (16.1.2016, посмертно)

ДжерелаРедагувати