Савченко Степан Володимирович
Степа́н Володи́мирович Са́вченко (16 грудня 1889, Чернігівщина — 16 січня 1942, Ташкент) — український літературознавець доби Розстріляного відродження; перекладач-франкофон, етнограф.
| Савченко Степан Володимирович | |
|---|---|
| Народився | 16 грудня 1889  |
| Помер | 16 січня 1942 (52 роки) Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | перекладач |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка |
Біографія
ред.Родом з Чернігівщини. Закінчив Київський університет (1913), з 1917 року — його викладач, з 1925 року — професор романської філології, з 1933 року — керівник катедри.
Праці:
- «Русская народная сказка» (1914),
- «Происхождение романских языков» (1916),
- «Шевченко і світова література» (1939).
Також статті і передмови до видань творів Анатоля Франса, Ж. Бедьє, Ромена Ролляна, Бляско Ібаньєса та інших.
Редактор 10-томового видання творів Ґі де Мопасана українською мовою (1927—1930), збірнику перекладів «Французькі класики XVII століття» (пер. Максим Рильський) (1931).
Дописував до журналу УАН «Етнографічний вісник».
Помер на 53-му році життя 16 січня 1942 року, на примусовій евакуації у Ташкенті, від висипного тифу[1].
Література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ Война. Разлука. Любовь. (Переписка Н. Е. Крутиковой и П. Е. Рудого. 1941—1944 гг.); сост. Т. П. Рудая. — К.: Издательский дом Дмитрия Бураго, 2012. — 456 с.