Вікіпедія

СПБУ Сиваш

судно, побудоване в 1969 році

СПБУ «Сиваш» — самопідіймальна бурова установка, служба якої пов’язана з роботами у Чорному морі, передусім в українському секторі.

Історія
Назва: СПБУ «Сиваш»
Власник: «Чорноморнафтогаз»
Будівник: «Красные баррикады» (Астрахань) / Чорноморський суднобудівний завод (Миколаїв)
Завершений: травень 1979
Ідентифікатор: IMO 8763385 / MMSI 273374830
Статус: активна
Основні характеристики
Тип: Самопідіймальна бурова установка
Тоннаж:
  • 7,258 GT
  • 2,178 NT
Водотоннажність: 10,870
Довжина: 53,3
Ширина: 47,4
Висота борту: 7,3
Осадка: 4,8
Потужність: 4х1 МВт + 2х0,15 МВт
Двигуни: 4 основні ДГР 1000/750 + 2 допоміжні ДТР 150/750
Місткість: буріння на глибинах до 70 метрів, довжина свердловин до 6 км
Команда: проживання 60 осіб

Загальні відомості ред.

СПБУ «Сиваш» стала третьою серед споруджених по розробленому севастопольським ЦКБ «Коралл» проекту 1540 (також відомий як тип «Баки» або тип 6000/60). Будівництво установки здійснювалось на астраханському заводі «Красные баррикады» із добудовою у Миколаєві на Чорноморському суднобудівному заводі. Завершення судна припало на 1979 рік (втім, поряд з цим навіть у офіційних документах можливо зустріти дату 1969 рік).

За своїм архітектурно-конструктивним типом судно відноситься до самопідіймальних (jack-up) і має чотири опори. СПБУ "Сиваш" може працювати в районах з глибинами від 20 до 70 метрів та бурити свердловини глибиною 6 км. Для проведення бурових робіт судно має займати місце над устям свердловини (slot type).

Силова установка СПБУ «Сиваш» базується на 4 основних дизель-генераторах ДГР 1000/750 номінальною потужністю по 1 МВт (максимальна потужність 1,1 МВт), крім того, існує 2 допоміжні дизель-генератори ДТР 150/750 номінальною потужністю по 0,15 МВт (максимальна 0,165 МВт). Також на борту розміщена котельна установка із двох котлів КАВ 2,5/7 продуктивністю по 2,5 тон пари на годину та двох котлів-утилізаторів КУП 80.

СПБУ «Сиваш» приймає на борт 2340 тон різних запасів, що відповідає автономній роботі протягом 30 діб.

Судно є несамохідним, тому пересування до місця виконання робіт повинне здійснюватись шляхом буксирування.

На борту забезпечуються умови для розміщення екіпажу та однієї бурової вахти – до 60 осіб.

СПБУ «Сиваш» має майданчик для гелікоптерів розмірами 25х25 метрів, призначений для прийому машин вагою до 12,8 тон[1][2][3][4][5][6].

Служба судна ред.

СПБУ «Сиваш» розпочала перші бурові роботи у серпні 1979 року. До грудня 1987-го установка пробурила 24 свердловини довжиною від 800 до 4000 метрів, а станом на осінь 2012 року в її послужному списку рахувалось 84 свердловини загальною довжиною 161 тисяч метрів[7].

Щодо окремих проектів, у яких приймала участь установка, відоме наступне:

  • СПБУ «Сиваш» здійснювала спорудження видобувних свердловин на Голіцинському газовому родовищі, відкритому в середині 1970-х шляхом буріння з стаціонарної платформи та введеному в експлуатацію у 1983-му;
  • до кінця 1980-х у північно-західній частині Чорного моря виявили ще 6 газових та газоконденсатних родовищ – Шмідтівське (1979), Південноголіцинське (1981), Кримське (1981), Штормове (відкрите у 1983, всього з 1981 по 1994 СПБУ «Сиваш» пробурила тут 6 розвідувальних свердловин[8]), Архангельське (1988), Одеське (1987);
  • у північно-західній частині Чорного моря провадилось невдале розвідувальне буріння на 13 структурах, при цьому лише щодо структури Каркінітська відомо про здійснення робіт зі стаціонарної платформи;
  • в 1980-х роках СПБУ «Сиваш» задіяли для проведення розвідки у болгарському секторі Чорного моря. Спершу у 1983 – 1985 роках установка провела кампанію зі спорудження інженерно-геологічних свердловин, які бурились на цілому ряді структур при глибинах моря до 62 метрів та мали за мету розкрити лише самий верхній пласт відкладень – глибина стовбура свердловин не перевищувала 60 метрів.[9] Далі в 1986-му СПБУ «Сиваш» спорудила свердловину Samotino More-1[10], яку заклали за кілька десятків кілометрів на південний схід від Варни у районі з глибиною моря 50 метрів. Свердловина досягнула глибини у 3648 метрів та виявила некомерційний приплив газоконденсату. Нарешті, в 1987-му установка пробурила неподалік в районі з глибиною моря 40 метрів розвідувальну свердловину Samotino Iztok-1, яка досягла глибини у 3400 метрів і також отримала лише газопрояви[11];
  • в 2001 році з СПБУ «Сиваш» пробурили дві свердловини на структурі «Олімпійська», результатом чого стало виявлення газопроявів (можливо відзначити, що в  подальшому за рішенням міжнародного арбітражу ця структура опинилась у румунській економічній зоні);
  • взимку 2003 року СПБУ «Сиваш» спорудило у болгарському секторі ще одну розвідувальну свердловину Bogdanov North, яка досягнула глибини у 1036 метрів та не виявила вуглеводнів[12];
  • навесні 2003 року повідомлялось, що невдовзі СПБУ «Сиваш» розпочне у Азовському морі експлуатаційне буріння на Північно-Булганакському родовищі (введене розробку у 2004 році із однією свердловиною). У травні 2003-го «Сиваш» дійсно узялось за роботи на Азові[13];
  • в 2004 – 2010 роках на структурі Субботіна (прикерченська ділянка шельфу) спорудили одну параметричну та 3 розвідувальні свердловини. Відносно участі СПБУ «Сиваш» у цій кампанії достеменно відомо, що у 2007-му саме ця установка спорудила розвідувальну свердловину № 1, яка досягнула глибини у 3140 метрів та підтвердила відкриття першого офшорного нафтового родовища України, а протягом березня – грудня 2010-го пробурила розвідувальну свердловину № 3 проектною глибиною 3100 метрів (відносно параметричної свердловини можливо зауважити, що вона бурилась в 2004 – січні 2006, при цьому інша українська самопідіймальна установка «Таврида» в першій половині 2005-го здійснювала буріння свердловини на Штормовому газоконденсатному родовищі[14][15]). Також восени 2007-го СПБУ «Сиваш» пробурило в районі родовища інженерно-геологічну свердловину глибиною 78 метрів, метою якої було отримання інформації для проектування майбутньої видобувної платформи;
  • в 2008 році у російському секторі Азовського моря за півтора десятки від Темрюка СПБУ «Сиваш» спорудила на замовлення російської компанії "Приазовнефть" (спільне підприємство "Роснефть" і "Лукойл") пошуково-оціночну свердловину «Геленджикская-1»[16];
  • з грудня 2011 по червень 2012 року СПБУ «Сиваш» спорудила дві експлуатаційні свердловини на Штормовому газоконденсатному родовищі[8][17];
  • у жовтні 2012 року після проходження ремонту СПБУ «Сиваш» узялась за буріння на Штормовому родовищі свердловини № 44. Для установки саме ця свердловина стала 85-ю у її кар’єрі[18]. У квітні 2013-го повідомлялось, що «Сиваш» завершила роботи на Штормовому.

Російсько-українська війна ред.

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (з 2022)

В 2014 році «Чорноморнафтогаз» втратив контроль над СПБУ «Сиваш» унаслідок анексії Криму 2014 року. Як засвідчують дані геоінформаційних систем, станом на грудень 2021-го транспондер установки знаходився в районі Голіцинського родовища[19].

11 вересня 2023 року, СПБУ «Сиваш» було повернуто під контроль України внаслідок вдалої роботи ГУР.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ GEOnews - Украина. Исполнилось 15 лет со дня ввода в эксплуатацию Самоподъемной плавучей буровой установки «Таврида». geonews.com.ua. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  2. ↑ А.а, Алисейчик; В.ф, Ленский; Б.р, Лившиц (2013). ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ ГЛУБОКОВОДНЫХ САМОПОДЪЕМНЫХ ПЛАВУЧИХ БУРОВЫХ УСТАНОВОК. Судостроение. № 2. ISSN 0039-4580. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 8 січня 2022.
  3. ↑ С.Н. Ефремов, доцент, канд. техн. наук А.И. Мальчиков, доцент, канд. техн. наук Г.Б. Лыкова, ст. преподаватель АНАЛИЗ НАРАБОТКИ ДИЗЕЛЬ-ГЕНЕРАТОРОВ САМОПОДЪЕМНОЙ БУРОВОЙ УСТАНОВКИ «СИВАШ» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  4. ↑ Сиваш – Проект 1540, тип Бакы. fleetphoto.ru (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  5. ↑ История компании. cdbcorall.ru. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  6. ↑ СПБУ Сиваш (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  7. ↑ Все буровые "Черноморнефтегаза" работают на полную мощность. ukranews_com (рос.). 3 грудня 2012. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  8. ↑ а б GEOnews - Началось бурение новой скважины на Штормовом месторождении. geonews.com.ua. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  9. ↑ Ю.и, Иноземцев; П.с, Димитров; Я.к, Луцив; А.а, Парышев (2017). Чаудинские отложения черноморского шельфа Болгарии. Геология и полезные ископаемые мирового океана. № 3 (49). с. 45—61. ISSN 1999-7566. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  10. ↑ Structural and depositional evolution of the East Balkan thrust belt, Bulgaria. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  11. ↑ StackPath. www.ogj.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  12. ↑ Melrose Drills Duster Offshore Bulgaria. www.rigzone.com (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  13. ↑ "Черноморнефтегаз" начал разработку нового газового месторождения. oilcapital.ru (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  14. ↑ «Черноморнефтегаз» завершил бурение первой разведочной скважины на Субботинском нефтяном месторождении. Терминал | НТЦ Психея. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  15. ↑ Г, Григашкин; Е, Григашкина; В, Кульчицкий (2005). ЗАБОЙНАЯ ТЕЛЕМЕТРИЧЕСКАЯ СИСТЕМА С ЭЛЕКТРОМАГНИТНЫМ КАНАЛОМ СВЯЗИ ТИПА ЗТС(172М) ДЛЯ МОРСКОГО БУРЕНИЯ СКВАЖИН. Бурение и нефть. № 10. ISSN 2072-4799. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  16. ↑ ООО НК Приазовнефть - История. www.priazovneft.ru. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  17. ↑ Черноморнефтегаз достиг исторического максимума по суточной добычи газа на шельфе. www.angi.ru - Агентство нефтегазовой информации. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  18. ↑ «Черноморнефтегаз» запускает после капремонта буровую установку «Сиваш» — НафтоРинок. www.nefterynok.info (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  19. ↑ MODU SIVASH - Drilling Jack Up (IMO: 8763385, MMSI: 273374830). myShipTracking (англ.). Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=СПБУ_Сиваш&oldid=41718966