Рішення суду — процесуальний документ, яким розгляд справи закінчується по суті.

Рішення суду є найважливішим актом правосуддя[1], актом реалізації судової влади.

Рішенням суду розв'язується матеріально-правовий спір між сторонами, підтверджується наявність або відсутність певних фактів, ним захищаються порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників справи[2]. Тобто, рішення суду перетворює спірні відносини сторін на безспірні.

В Україні Редагувати

Ухваленням рішення в Україні закінчується розгляд цивільних і господарських справ. Крім того, рішення видає Конституційний Суд України.

Рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення судів загальної юрисдикції можна поділити за наступними критеріями:

  1. за процесуальною метою:
    1. про присудження;
    2. про визнання;
    3. перетворювальні (конститутивні);
  2. залежно від інстанції:
    1. рішення суду першої інстанції;
    2. рішення апеляційної інстанції;
    3. рішення касаційної інстанції;
  3. за суб'єктним складом суду:
    1. ухвалені професійним суддею одноособово;
    2. ухвалені колегією професійних суддів;[2]
    3. ухвалені за участі народних засідателів;
    4. ухвалені на підставі висновку журі присяжних.

Окремими видами рішень суду є додаткове і заочне рішення.

Додаткове рішення суду ухвалюється в разі нерозв'язання в основному рішенні окремих вимог, щодо яких розглядалася справа.

Законодавець також передбачає наявність заочного рішення, тобто такого, яке ухвалюється за відсутності відповідача — у разі, якщо немає відомостей про причину його неявки, або така причина визнана судом неповажною.

У разі незрозумілості рішення, воно може бути роз'яснено судом.

Що стосується рішень Конституційного Суду, то в них викладається:

Третейські суди також приймають рішення за результатами третейського розгляду справ, проте не роблять цього іменем України.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

Посилання Редагувати