Бодаква (річка)

річка в Україні
(Перенаправлено з Річка Бодаква)

Бодаква́ — річка в Україні, в межах Лохвицького району Полтавської області. Ліва притока Сули (басейн Дніпра).

Бодаква́, Будаква́
50°18′23″ пн. ш. 33°37′06″ сх. д. / 50.30638888891677851° пн. ш. 33.61833333336077345° сх. д. / 50.30638888891677851; 33.61833333336077345
Витік на схід від села Нижня Будаківка
• координати 50°18′23″ пн. ш. 33°37′06″ сх. д. / 50.30638888891677851° пн. ш. 33.61833333336077345° сх. д. / 50.30638888891677851; 33.61833333336077345
Гирло Сула (село Бодаква)
• координати 50°17′50″ пн. ш. 33°24′44″ сх. д. / 50.29722222224977202° пн. ш. 33.41222222224977401° сх. д. / 50.29722222224977202; 33.41222222224977401
Басейн басейн Дніпраd
Країни: Україна Україна
Полтавська область
Регіон Полтавська область
Довжина 32,1 км
Площа басейну: 237 км²

ОписРедагувати

Довжина річки 32,1 км, площа басейну 237 км². Похил річки 0,75 м/км. Річище в багатьох місцях випрямлене. Річкова долина широка, у верхів'ї та в пониззі заболочена.

РозташуванняРедагувати

Бодаква бере початок на схід від села Нижня Будаківка. Тече переважно на захід, місцями — на північний захід і південний захід. Впадає до Сули біля південно-західної частини села Бодакви.[1] Основна притока: Буйлів Яр (права).

Про назвуРедагувати

Щодо походження назви є різні думки. Так проф. К. М. Тищенко вважає, що топонім Бодаква є готизмом.[2]

Історик Віра Никанорівна Жук вважає, що назва походить від слова тюркського походження «батак», «батаг», тобто «болото», «низина», «трясовина».[3]

Ще одна версія походження назви пов'язана з латинським «aqua» (вода). [4]

Назва належить до обмеженої групи архаїчних гідронімів на -кв(а), які не виявляють чітких етимологічних зв'язків. За формальними ознаками (фіналь -ква) вона тяжіє до германських або іллірійських утворень. Згадується як Бодаква (1684), Будаква (1786)[5], Батаква (1789), Будавка, Бодавка (1913). Річка дала назву однойменному селу. [6]

ВиноскиРедагувати

  1. Гирло Бодакви на карті "Бодаква: топоніміка та історія".
  2. Мовні свідки формування українців, Інтерв’ю з доктором філол. наук, проф. К.М. Тищенком для журналу «Дивослово», травень 2007. Архів оригіналу за 26 грудень 2008. Процитовано 22 травень 2009. 
  3. Дмитро Андрієвський і його родинне село. Архів оригіналу за 2 вересень 2010. Процитовано 22 травень 2009. 
  4. Полтавсько-київський діалект — основа української національної мови. 1954. С. 150
  5. Шафонский А. "Черниговскаго наместничества топографическое описание". Киев, 1851, с. 581 (помилк. – 481).
  6. В.В. Лучик. Етюди з «Короткого етимологічного словника топонімів України». 3

ДжерелаРедагувати