Відкрити головне меню

Річард Едгар Пайпс (англ. Richard Edgar Pipes; *11 липня 1923, Цешин, Польща — 17 травня 2018) — американський історик і політолог, автор декількох праць з історії СРСР та Росії. Під час Холодної війни очолював т. зв. «команду Б» при президенті США — групу експертів, що разом з ЦРУ аналізувала політичні та військові цілі в СРСР. Був членом ради з національної безпеки США.

Річард Пайпс
пол. Ryszard Pipes
англ. Richard Pipes
Richard Pipes 2004.JPG
Ім'я при народженні пол. Ryszard Edgar Pipes
Народився 11 липня 1923(1923-07-11)
Цешин, Польща Польща
Помер 17 травня 2018(2018-05-17) (94 роки)
Кембридж, Массачусетс
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність історик, письменник, викладач університету
Alma mater Маскінгамський коледж
Сфера інтересів Історія
Заклад Гарвардський університет
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор наук
Науковий керівник Брінтон Крейн Кларенс і Michael Karpovich[d]
Вчителі Брінтон Крейн Кларенс і Michael Karpovich[d]
Відомі учні Едвард Кінан
Аспіранти, докторанти Peter Kenez[d], Anna Geifman[d] і Едвард Кінан
Член Польська академія знань і Американська академія мистецтв і наук
Відомий завдяки: «Російська революція»
Діти Daniel Pipes[d]
Нагороди

Річард Пайпс у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Ричард Пайпс народився в місті Цешин, Польща в асимільованій єврейській родині. Його батько працював дипломатом у польській дипломатичній службі. В жовтні 1939 року Пайпс з родиною мусив тікати з окупованої нацистами Польщі і після короткого перебування у фашистській Італії емігрував в липні 1940 р. до США. Здобув освіту в Маскінгамському коледжі у штаті Огайо. У 1943 р. прийняв американське громадянство і поступив на службу до ВПС США. Закінчив програму підготовки перекладачів з російської мови для потреб армії у Корнельському університеті і таким чином почав цікавитися історією і культурою Росії і СРСР. На формування світогляду Пайпса, як історика певний вплив справили праці відомого французького історика Франсуа Гізо.

Після демобілізації з армії у 1946 р. поступив до аспірантури при Гарвардському університеті, де продовжив вивчати російську історію. Зокрема, цікавився національним питанням, захистив на цю тему дисертацію і пізніше написав книгу: «Створення Радянського Союзу: Комунізм і націоналізм, 1917—1923». Після захисту докторської дисертації у 1950 р. залишився у Гарвардському університеті, де викладав протягом наступних 50 років до 1996 р. Був обраний почесним професором університету. Водночас був консультантом в Інституті з дослідів Росії при Стенфордському університеті у 1973—1978 рр.

Протягом 1970-х років Пайпс був також консультантом сенатора Генрі М. Джексона. У 1981—1982 рр. був членом Ради національної безпеки США, очолював центр Східної Європи і Радянського Союзу при президенті Рональді Рейгані. Був членом т. зв. «Команди Б» при президентові США, Джорджі Буші, яка складалася з цивільних експертів, завданням котрого була оцінка небезпеки від СРСР. У 19771992 рр. був членом Комітету з безпеки і входив до складу Ради з питань зовнішніх відносин.

БібліографіяРедагувати

  • The Formation of the Soviet Union, Communism and Nationalism, 1917—1923 (1954)
  • The Russian Intelligentsia (1961)
  • Social Democracy and the St. Petersburg Labor Movement, 1885—1897 (1963)
  • Struve, Liberal on the Left (1970)
  • Russia Under the Old Regime (1974)
  • Soviet Strategy in Europe (1976)
  • Struve, Liberal on the Right, 1905—1944 (1980)
  • U.S.-Soviet Relations in the Era of Détente: a Tragedy of Errors (1981)
  • Survival is Not Enough: Soviet Realities and America's Future (1984)
  • Russia Observed: Collected Essays on Russian and Soviet History (1989)
  • The Russian Revolution (1990)
  • Russia Under the Bolshevik Regime: 1919—1924 (1993)
  • Communism, the Vanished Specter (1994)
  • A Concise History of the Russian Revolution (1995)
  • The Three «Whys» of the Russian Revolution (1995)
  • The Unknown Lenin: From the Secret Archive (1996)
  • Property and Freedom (1999)
  • Communism: A History (2001)
  • Vixi: Memoirs of a Non-Belonger (2003)
  • The Degaev Affair: Terror and Treason in Tsarist Russia (2003)
  • Russian Conservatism and Its Critics (2006)

Джерела та літератураРедагувати