Вікіпедія

Рідкіснометалічні руди

Рідкіснометалі́чні ру́ди, або ру́ди рі́дкісних мета́лів — природні мінеральні утворення, що містять у собі рідкісні елементи у вигляді самостійних мінералів чи ізоморфних домішок, розсіяних у рудних та жильних мінералах у кількостях, достатніх для рентабельного промислового добування. Елементи, що належать до рідкісних, складають майже половину періодичної системи елементів, хоча на них припадає тільки близько 0,53 % земної кори (0,41 % припадає на Ті).

Елементи, мінерали-концентратори і джерела отримання ред.

Родовища ред.

Великі родовища рідкіснометалічних руд зустрічаються рідко. Руди власне рідкіснометалічних родов. утворюють комплексні родовища. Найважливіше промислове значення мають пегматитові, карбонатитові та альбітитові рідкіснометалічні руди.

У пегматитових родовищах, приурочених головним чином до кембрійських платформ та фанерозойських геосинклінальних областей, зосереджено до 95 % світових запасів літію, 73 % цезію, 53 % берилію, 14 % рубідію, 57,7 % танталу.

Карбонатитові родовища — основне джерело видобутку ніобію (до 90 % загальних світових запасів). Крім того, вони містять тантал, стронцій, рідкісні землі.

Альбітитові родовища рідкіснометалічних руд є основним джерелом видобутку танталу, ніобію, берилію, рідкісних земель та ітрію. Попутно з них одержують також цирконій.

Рідкіснометалічні руди в Україні ред.

Рідкіснометалічні руди і рудопрояви в Україні розташовані в межах трьох субпровінцій — північно-західній, центральній та південно-східній частині Українського щита. У Волинській субпровінції є Пержанське берилієве, Ястребецьке циркон-рідкісноземельне, Вербинське молібденове родовища. Перспективні родовища і рудопрояви ітрію, танталу, олова, флюориту відомі в Кіровоградській субпровінції. До Звенигородсько-Братської зони приурочені родовища літієвих пегматитів — Полохівське, Станковатське, «Надія», «Липняжка» та ін., Криворізько-Інгулецької зони — об'єкти рідкісноземельно-скандій-ванадієвих зруденінь, Західно- та Східно-Приазовської зони — Новополтавське апатит-рідкіснометалічне карбонатитове, родовища тантал-літієвих пегматитів — Шевченківське та Крута Балка, Мазурівське тантал-ніобієве та Азовське циркон-рідкісноземельне родовища, пов'язані з масивами лужних та нефелінових сієнітів. За запасами та перспективними ресурсами ряд рідкісно-металічних родов. України відносять до середніх та великих. Для них розроблені технології збагачення та переробки. У Донецькій, Кіровоградській, Запорізькій та Житомирській областях на базі згаданих родовищ можливе створення великих видобувних та переробних підприємств. Запасами титанових і цирконієвих руд Україна забезпечена на тривалий період і є монополістом із цих видів сировини в країнах пострадянського простору.

Переробка рідкіснометалічних руд ред.

Див. також Збагачення рідкіснометалічних руд хлоруванням

Для збагачення руд рідкісних металів застосовуються, в основному, складні технологічні схеми переробки, які включають методи гравітації, флотації, магнітної та електричної сепарації, хімічної доводки концентратів. Руди більшості промислових родовищ цих металів важко збагачуються, що зумовлено низьким вмістом металів у вихідній руді; тонкою вкрапленістю рудотвірних мінералів; гіпергенними змінами мінералів, що нівелюють відмінності в їх фізичних властивостях.

Гравітація є основним методом збагачення рідкіснометалічних руд. Первинний (чорновий) гравітаційний концентрат піддають доводці до кондиційного флотогравітацією, флотацією, магнітною, електромагніт¬ною та електростатичною сепарацією, іноді в поєднанні з різними хімічними способами.

Слід зауважити, що технології видобування і переробки металічних руд станом на кінець ХХ ст. недосконалі — від 20 до 50 % запасів різних металів не вилучається із сировини, залишаючись у надрах, концентруючись у хвостах, шламах та інших відходах переробки. Особливо високим при цьому є рівень втрат супутніх компонентів, що знаходяться у руді. Їх вилучення в кольоровій металургії складає найчастіше 10-30 %, і лише зрідка сягає рівня 50 %. Втрати супутніх компонентів зумовлені тим, що нинішні схеми збагачення і металургійної переробки зорієнтовані на отримання основного продукту, і не передбачають вилучення супутніх компонентів, особливо рідкісних металів.[1] Низький рівень вилучення характерний і для більшості вітчизняних та зарубіжних гірничо-збагачувальних підприємств з переробки рідкіснометалічних руд, що містять ніобій, тантал, титан, цирконій, рідкісноземельні метали, найчастіше він складає 28-40 %.[2]

Різновиди рідкіснометалічних руд ред.

Див. також ред.

Література ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Свод показателей работы горных предприятий металлургической промышленности за 1990—1997 г.г. / Справочник. — Екатеринбург: УрО РАН, 1998. — 279 с.
  2. ↑ Петрова Н.В., Быховский Л.З., Остроумов Г.В. и др. Приоритетные направления в развитиии химико-металлургических процессов применительно к компексному сложному тантало-ниобиевому сырью // Минеральное сырье. – 2000. – № 7. – С. 149-159. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рідкіснометалічні_руди&oldid=41861877