Ріг (значення)
сторінка значень у проєкті Вікімедіа
Ріг — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них.
Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.
Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.
- Ріг — тверді утвори на голові деяких тварин[1].
- Ріг — музичний інструмент[1].
- Ріг — вид кубка
- Ріг або мис — частина суходолу, що значно видається в бік моря[1].
- Ріг — місце, де сходяться зовнішні сторони предмета (ріг вулиці, ріг будинку)[1]. Щодо місця сходження внутрішніх сторін предмета вживається слово «кут» (кут кімнати)[2]. У деяких діалектах ці поняття позначаються загальним «вугол»[3][4], «угол»[5] (псевдорос., д.-рус. угълъ < прасл. *ǫgъlъ, відоме в усіх слов'янських мовах: пол. węgieł, чеськ. uhel, словац. uhol, болг. ъгъл).
Прізвище
ред.- Ріг Ждан — кошовий Запорізького війська в часи гетьмануваня І. Брюховецького.
Топонім
ред.
Цю назву мають декілька географічних об'єктів, сторінка містить посилання на статті про кожен з них.
Якщо Ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.
Якщо Ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.
- Ріг — село, Донецька область, Покровський район
- Ріг — село, Сумська область, Шосткинський район
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г Ріг // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Кут // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Вугол // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Вугол // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Угол // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.