Відкрити головне меню

Рівня (Рожнятівський район)

Рі́вня — село Рожнятівського району Івано-Франківської області. В селі проживає 1319 оcіб.

село Рівня
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Рожнятівський район
Рада/громада Рівнянська сільська рада
Код КОАТУУ 2624884801
Основні дані
Засноване 1726
Населення 1391
Площа 2,37 км²
Густота населення 586,92 осіб/км²
Поштовий індекс 77631
Телефонний код +380 0-3474
Географічні дані
Географічні координати 48°55′12″ пн. ш. 24°13′19″ сх. д. / 48.92000° пн. ш. 24.22194° сх. д. / 48.92000; 24.22194Координати: 48°55′12″ пн. ш. 24°13′19″ сх. д. / 48.92000° пн. ш. 24.22194° сх. д. / 48.92000; 24.22194
Водойми Лімниця
Місцева влада
Адреса ради 7761 с.Рівня, вул. Шевченка, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська обл., 77600 , тел. 2-08-06
Карта
Рівня. Карта розташування: Україна
Рівня
Рівня
Рівня. Карта розташування: Івано-Франківська область
Рівня
Рівня
Мапа

Географічне розташуванняРедагувати

Село Рівня розташоване на захід від Івано-Франківська (обласний центр) і на пд-сх від Рожнятова (районний центр). Назву села пов`язують із розміщенням на рівнинній території. Найближчі навколишні села: Слобода-Рівнянська, Топільське, Сваричів. Відстань до Рожнятова становить 5 км, до Івано-Франківська - приблизно 33 км. До траси регіонального і міжнародного значення Львів-Чернівці - 10 км (за картою). Географічне положення села в межах Рожнятівського району вигідне. Воно характеризується наближенням до Рожнятова (районного центру), зручним транзитним транспортним положенням. Через село проходить дорога, яка з`єднує Рожнятів, Богородчани та Івано-Франківськ. При розбудові транспортної інфраструктури району і області можливе покращення саме транспортного положеня села в зв` язку з наданням більшого значення напрямку сполучення Рожнятів - Івано-Франківськ (через Богородчани).

Особливості рельєфу і геологічної будови територіїРедагувати

Рівня знаходиться на лівому березі річки Лімниця (права притока Дністра), в її долині. За характером рельєфу територія в межах села рівнинна з абсолютними висотами від 0 до 300 м (дані фізичної карти Івано-Франківської обл.). Основними формами рельєфу є невисокі підвищення у вигляді терасованих площадок (залишки давніх терас Лімниці). Найвища із них має абсолютну висоту приблизно 250 м. Територія належить до внутрішньої зони Передкарпатського крайового прогину і утворена в основному відкладами нижнього неогену: конгломератами, пісковиками, глинами, солями, аргілітами.

Клімат і водиРедагувати

Клімат помірно-континентальний. Середня температура липня +20°C, січня— -4°C. Середня річна кількість опадів 800-900 мм. Переважають західні вітри. Характерними несприятливими погодними явищами є грози, бурі, град, ожеледь. Річка Лімниця (права притока Дністра) має весняну повінь. У сезон дощів влітку і восени спостерігаються паводки. Паводки носять стихійний характер і мають значну руйнівну силу. Зоні затоплення і впливу повеней та паводків підлягає значна частина території села (враховуючи садиби і присадибні ділянки).

Ґрунти. Рослинний і тваринний світ. Природоохоронні заходиРедагувати

Ґрунти річкові безструктурні, дерново-підзолисті, буроземно-підзолисті. При відповідній агротехніці дернові і дерново-підзолисті та буроземні ґрунти є придатними для господарювання. Через високу розорюваність території рослинний і тваринний світ видозмінений. Прирічкові території покриті рослинністю характерною для річкових заплав: вільха, береза, ліщина, трав`яниста лучна рослинність, яка особливо відрізняється багатством видового складу. Є посадки болотного американського дуба. Серед тварин найбільш поширені дрібні ссавці: лисиці, зайці, миші, їжаки, ласки, кроти. Серед птахів – лелека, сова, болотна куріпка, трясогузка, чибіс. Зустрічаються плазуни: ящірки, гадюки, вужі. Серед земноводних характерними є жаба трав`яна, тритон. В Лімниці водиться карась, в` юн, короп, окунь, щука, пічкур. Для антропогенних природних комплексів (поля, пасовища) характерними представниками тваринного світу є: миші, хом`яки, зайці, ласки, лисиці, ящірки, деркачі, граки, бекаси. В ставах розводять коропа, щуку, окуня. Основні природоохоронні заходи зводяться до охорони надр (гравій в прирічковій зоні Лімниці). Територія за певних умов може розглядатися, як оздоровча відпочинкова зона. Умови для розвитку відпочивально-оздоровчої зони забезпечують рекреаційні можливості Лімниці, ставів, які є на території села, мальовничі краєвиди довкілля.

НаселенняРедагувати

Кількість населення на 01.01.2018 року становила 1306 осіб (678 жінок, 628 чоловіків). В загальній динаміці населення спостерігається тенденція до зменшення. Станом на 1 січня 2018 року кількість населення практично не змінилася. Про це свідчать показники природного і механічного приросту населення .

Природний приріст становить 6 осіб, механічний приріст - 8 осіб. Загальний приріст - 2 особи. Незначний ріст населення став можливий за рахунок механічного приросту.

У віковій структурі переважають діти віком до 16 років. В останні десятиліття спостерігається незначне збільшення частки населення старшого віку у загальній структурі населення. За національним складом село однорідне - переважають українці, які належать до етнографічної групи - бойки. Густота сільського населення невисока, як і в середньому по району - 30-50 осіб на кв км. Негативним явищем для села, як і для регіону вцілому є значне безробіття. В пошуках роботи населеня мігрує у Польщу, Чехію, Іспанію, Росію. Серед міграцій має значення маятникова - це щоденне переміщення населення в Рожнятів та інші населені пункти району, пов`язане з роботою. Підприємства, які діють в межах села, вагомо не впливають на безробіття .

ІсторіяРедагувати

За даними дослідника Петра Сіреджука, перша згадка про село відноситься до 1557 року.

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, взяли штурмом замок у Перегінську, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[1].

Сільська церква святого Василія згадується 1685 року у реєстрі про сплату 5 злотих катедратика (столового податку)[2]. Церква Собору Пресвятої Богородиці вперше згадується у реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року

В 1770 році Рівня належала до Калуського староства, Руського воєводства, Галицької землі.

У 1833 році в селі була парохіальна школа. 1864 рік — в парохіальну школу в селі Рівня ходило 30 дітей. Вчителем був Бегей Георг. В 1895 році школа стала однокласною. А в 1913 році в сільську школу з українською мовою навчання ходило 136 дітей. Та в 1931–1932 роках школа стала двокласною, утраквістичною.

В 1858 році в селі проживало 805 жителів (разом із селом Слобода Рівнянська). В 1880 році в Рівні проживало 797 українців, 27 поляків, 27 євреїв; в 1908 році було 1200 жителів, парохом був Теофіл Нижанківський, в 1921 році — 1257 жителів; в 1935 році — 1435 українців, 50 поляків, 30 євреїв.

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. в рівнянській церкві 5 давніх дзвонів діаметром 87, 65, 46, 35, 30 см, вагою 262, 119, 92, 20, 15 кг, виготовлених у 1874, 1845, 1630, 1579 рр.[3]

В 1921 році в селі було 283 будинки, а вже через десять років їх стало 313. В цей час в Рівні була господарсько-споживча спілка, кооператив «Єдність», два млини, тартак, жителів обслуговувала одна акушерка. Загальна площа села становила 13,56 квадратних кілометри, земельні ужитки — 10,13 кв. км, а орних земель було 3,96 квадратних кілометри.

У 1939 році в селі проживало 1670 мешканців (1600 українців-грекокатоликів, 30 римокатоликів, 10 поляків і 30 євреїв)[4].

СучасністьРедагувати

Населення села характеризується такими кількісними показниками (станом на 01.01.2017р):          

Всього - 1306 чол.                                 

В т.ч. чоловіків – 628                               

       жінок – 678 

Кількість народжених (чол.) - 7                               

Кількість померлих (чол.) - 13                          

Число прибулих (чол.) - 14                           

Число вибулих (чол.) - 6 

В селі діють :

Сільська рада. Діючий голова – Шевчук Наталія Йосипівна.

Рівнянська ЗОШ  I-ІІІ ст.

Директор – Неспляк Руслана Володимирівна

Кількість учнів – 250.

ФАП                                                                  

Завідуюча  – Дженджера Тетяна Іванівна.   

Будинок культури

Директор НД с.Рівня -  Баричко Люба Василівна .                                  

При ньому працює бібліотека, колективи художньої самодіяльності, спортивні секції.

Є Українська греко-католицька церква Святої Матері Богородиці (о.Михайло Сомиш).

Важливими об`єктами виробничої і соціальної інфраструктури є: завод ТзОВ «Гранула Плюс», кооператив «Прогрес», пилорама, заклади торгівлі (5 магазинів), ресторан «Михайлова колиба» (розміщений на березі трьох мальовничих ставів), пошта.

Авторитетні люди села:

Баричко Борис Петрович – Колишній начальник фінансового управління РДА.

Ленів Василь Юрійович – колишній голова районної ради, лікар Рожнятівської ЦРЛ                                                                                      

ПерсоналіїРедагувати

Михайло Петрів — парох села 1912-1918 рр., далі — капелан УГА, парох сіл Дем'янів і Підкамінь, за відмову переходу на російське православ'я замучений у концтаборах.

НародилисяРедагувати

  • заслужена артистка України Ольга Велка
  • Ярослав Михайлович Баричко - колишній виконавчий директор олімпійської бази в Мінську.
  • Тринцолин Ярослав Іванович – колишній  начальник управління «Львівенерго».
  • Дрогомирецький Іван Миколайович – колишній прокурор Генеральної прокуратури України.

ПриміткиРедагувати

  1. Жерела до істориї України-Руси, т. ІV, стор. 176-177 – Львів, НТШ, 1898. – 412 с.
  2. Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680-1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623-625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
  3. Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20.
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 33.

ДжерелаРедагувати