Рєпнін Анікіта Іванович
Анікіта Іванович Рєпнін (1668, Москва, Московське царство — 14 липня 1726, Рига, Російська імперія) — російський військовий діяч, генерал-фельдмаршал (1724), князь.
| Анікіта Іванович Рєпнін | |
|---|---|
| Аникита Иванович Репнин | |
 | |
| Президент Військової колегії | |
| 1724 — 1726 | |
| Попередник | Меншиков Олександр Данилович |
| Наступник | Меншиков Олександр Данилович |
| Народився |
1668 Москва |
| Помер |
14 липня 1726 Рига |
| Відомий як | державний службовець, військовослужбовець |
| Країна | Російська імперія |
| Батько | Ivan Repnind[1] |
| Мати | Q108844384? |
| У шлюбі з | Q108844022? |
| Діти | Репнін Василь Аникитичd[2][3], Nikolay Repninskyd, Q108844256? і Q115957029? |
| Звання | Генерал-фельдмаршал |
| Релігія | православ'я |
| Нагороди |
   |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Син боярина Івана Борисовича Рєпніна[4]. Із 1684 року — постельничий царя Петра I. Із 1685 року служив у «потішному війську». У 1694 році у чині підполковника[4] брав участь у «кожуховських маневрах».
Під час першого Азовського походу в 1695 році — генерал-ад'ютант генерала Головіна. Під час другого Азовського походу 1696 року — капітан морської роти. Учасник придушення Стрілецького бунту 1698 року. Із 1699 року формував 10 солдатських полків у Казані. Із 1700 року — генерал[5].
На початку Північної війни командував дивізією, брав участь у битві під Нарвою. У 1701 році командував московським допоміжним корпусом, який діяв разом із саксонськими військами[6]. Брав участь у битві на Двіні. Із 1704 року — командир піхотного полку (з 1708 року полк називався Тобольським). Брав участь у боях зі шведами за Нотебург, Нієншанц, Нарву.
У липні 1708 року був розбитий шведами при Головчині, за що був відданий Петром I під трибунал і позбавлений генеральського звання. Під час Полтавської битви командував центром московської армії, за успіхи в цій битві був відновлений у званні генерала і нагороджений орденом Андрія Первозванного.
Брав участь в облозі Риги (1709—1710) та Прутському поході 1711 року.
Із 1719 року — генерал-губернатор Ризької губернії. Одночасно з 1724 року — президент Військової колегії. Із 7 травня 1724 року — генерал-фельдмаршал.
Помер у Ризі.
Нагороди ред.
- Орден Андрія Первозванного (Московське царство)
- Орден Святого Олександра Невського (Російська імперія)
- Орден Білого Орла (Річ Посполита)
- Орден Слона (Данія)
Примітки ред.
- ↑ Репнин, Аникита Иванович // Русский биографический словарь — СПб: 1913. — Т. 16. — С. 74–83.
- ↑ Рудаков В. Е. Репнины // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1899. — Т. XXVIа. — С. 599–601.
- ↑ Репнин, Василий Никитич // Русский биографический словарь — СПб: 1913. — Т. 16. — С. 85–89.
- ↑ а б РБС/ВТ/Репнин, Аникита Иванович — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 3 вересня 2022.
- ↑ Бантыш-Каменский Д. Н. 5-й генерал-фельдмаршал князь Никита Иванович Репнин // Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. В 4 частях. Репринтное воспроизведение издания 1840 года. Часть 1–2. — Пушкино: Культура, 1991. — 620 с. — ISBN 5-7158-0002-1.
- ↑ Gromoboy (суббота, 9 октября 2021 г.). Oderint Dum Probent: Рижский поход русского вспомогательного корпуса А. Н. Репнина в 1701 г. Oderint Dum Probent. Процитовано 3 вересня 2022.
Джерела ред.
- Бантыш-Каменский Д. Н. 5-й генерал-фельдмаршал князь Никита Иванович Репнин // Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. В 4 частях. Репринтное воспроизведение издания 1840 года. Часть 1–2. — Пушкино: Культура, 1991. — 620 с. — ISBN 5-7158-0002-1.
- Масловский С. Д. Репнин, Аникита Иванович // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
- Репнин, Василий Никитич // Русский биографический словарь — СПб.: 1913. — Т. 16. — С. 85—89.