Рябченко Василь Сергійович
Василь Сергійович Рябченко (нар. 23 липня 1954, Одеса, СРСР) — український живописець, графік, фотохудожник, автор об'єктів та інсталяцій. Один із ключових художників сучасного українського мистецтва і «Нової української хвилі»[1][2].
Рябченко Василь Сергійович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
23 липня 1954 (69 років) Одеса, Українська РСР, СРСР | |||
Національність | українець | |||
Країна | СРСР→ Україна | |||
Жанр | живопис, графіка, інсталяція, фотографія | |||
Навчання | Одеське художнє училище (1973) і Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського (1983) | |||
Діяльність | художник, фотограф, художник інсталяцій | |||
Напрямок | експресіонізм, неоекспресіонізм, постмодернізм | |||
Батько | Рябченко Сергій Васильович | |||
Діти | Рябченко Степан Васильович | |||
Сайт | vasiliyryabchenko.com | |||
| ||||
Рябченко Василь Сергійович у Вікісховищі |
Біографія ред.
Василь Рябченко народився 23 липня 1954 року в Одесі в сім'ї радянського художника-графіка Сергія Рябченка[3].
Художню освіту починає у 1966 році в художній школі, розташованій на території Одеського художнього училища. У 1969 році вступає до Одеського художнього училища ім. М. Б. Грекова на відділення живопису.
З 1974 по 1976 — навчання як вільного слухача в ЛВХПУ ім. Мухіної у Ленінграді, а після повернення в Одесу — знайомство та дружба із Валентином Хрущем й одеськими «нонконформістами»[4].
У 1978 — 1983 роках навчався в Одеському державному педагогічному інституті ім. К. Д. Ушинського на художньо-графічному факультеті, де його викладачами були Зінаїда Борисюк та Валерій Гегамян[5].
З 1987 — член Спілки художників СРСР, згодом — Національної спілки художників України[6]. Цього періоду виникає одеська група художників — Сергій Ликов, Олена Некрасова, Олександр Ройтбурд, Василь Рябченко — маловідома в «офіційному» середовищі Спілки художників та не пов'язана із середовищем неофіційним — «нонконформістським», яка наприкінці 1980-х провела дві великі резонансні виставки «Після модернізму 1» та «Після модернізму 2» у просторі державної установи Одеського художнього музею[4][7]. Тематика, сюжети робіт, їх масштабні формати поклали початок нового напряму образотворчого мистецтва Одеси[8]. До цього періоду відносяться живописні роботи: «Берег невиявлених персонажів» (1989), «Червона кімната» (1988), «Жертва» (1989), «Смерть Актеона» (1989), диптих «Ловці» (1989), «Метод спокуси» (1990) та інші.
У проміжку між двома вищезгаданими, відбулася виставка «Нові фігурації» в Одеському літературному музеї, до участі в якій були залучені молоді художники Києва[9]. Це стало початком інтеграції «Одеської групи» у контекст актуального на той період загальноукраїнського артруху[10]. З цією виставкою пов'язані роботи Рябченко: «Відмова від благодаті» та «Любов — не любов» (обидві 1988).
Василь Рябченко одним з перших починає працювати в жанрі інсталяції. Першою роботою цього напряму стала «Гойдалки для пеньків» для кураторського проекту Єжи Онуха «Степи Європи» (1993)[10]. Надалі були створені інсталяції «Великий Бембі» (1994), «Посвята мадам Рекам'є» (1994), «Принцеса» (1996), «Академія холоду» (1998) та інші. З початку 1970-х художник активно експериментує із фотографією[11]. Основними сюжетами спочатку були непостановочні натюрморти із побутових предметів, пізніше — фотофіксація імпровізацій за участі предметів та людського тіла, у компонуванні яких художник використовує «порожнистість» та асиметрію, властиву східної традиції[4]. За цикл цих фотографій, об'єднаних в проекті «Naked Dream» (1995), отримує премію та звання «Кращий художник України» за підсумками першого всеукраїнського Артфестивалю «Золотий перетин» 1996 року. Цього ж року започатковує творче об'єднання «Арт Лабораторія»[2].
Творчість ред.
Володимир Левашов виділяє кілька періодів у творчості Василя Рябченка. Ранні роботи художника, що відносяться до 1970-м-початку 1980-х років, відрізняються синтезом «західного» і «східного» підходів до живопису — майже «англійським» аристократичним аскетизмом мови, що органічно перетікає в китайський «танець пензля», стриманість врівноважується свободою і легкістю.
У другій половині 1980-х Василь Рябченко переймається ідеями трансавангарду. Але якщо в цілому український трансавангард тяжів до естетики бароко, роботи Рябченко цього часу можна позначити як «нове рококо». Для «трансавангардного» періоду художника характерні програмна пустотність, вивірений естетизм, легковажна грайливість і механістична комбінаторика[12]. Як приклад робіт другої половини 1980-х років — «Коти», сюжет про двох котів-суперників. В подальшому варіанті, написаному в період фінального загострення відносин між двома наддержавами, що призвели до розпаду СРСР, сюжет поміняв свій смисловий контекст за рахунок зміни розміру, колориту, манери написання і назви — «Залякування»[13].
«Лінія рококо» простежується і в наступних роботах Рябченка, аж до зроблених останнім часом. Однак вони стають більш емоційними і злегка заплутаними, в них з'являються нотки ірраціоналізму і занепокоєння. Пасторальна безпечність починає поступатися місцем рефлексії і наростаючого драматизму[12].
Про художника ред.
Василь Рябченко в своїх творах є медіатором об'єктивної пустотности за законами краси. Причому фігуративність не применшує, а посилює цю інтенцію. Для втілення вакууму художник примножує витонченість рокайля, стилізованість модерну і розкіш великосвітського бароко на абсолютну деконструкцію міфологічних смислів. |
— Михайло Рашковецький, мистецтвознавець[14].
Обрані виставки ред.
Перелік виставок за даними сайта художника (станом на 2022 рік)[15]:
- 2022:
- 2020:
- Strange Time / Міжнародна виставка сучасного мистецтва у віртуальному просторі[19]
- 2017:
- Салон зацькованих / Музей морського флоту України, Одеса, Україна[20]
- Холодна віра / Invogue Gallery, Одеса, Україна[21]
- 2016:
- Дух часу / Zenko Art Foundation, Татарів, Україна[22]
- Рецепт для утопії / Інститут проблем сучасного мистецтва, Київ, Україна[23]
- Лихі 90-ті / Музей сучасного мистецтва Одеси, Одеса, Україна[24]
- Ergo sum. Виставка автопортретів / Галерея Дукат, Київ, Україна[25]
- Три покоління укрїнських митців в колекції Тетяни і Бориса Гриньових / ЄрміловЦентр, Харків, Україна[26]
- 2015:
- Enfant Terrible. Одеський концептуалізм / Національний художній музей України, Київ, Україна[27]
- Музейне зібрання. Українське сучасне мистецтво 1985—2015 / Мистецький арсенал, Київ, Україна[28]
- 2014:
- Український пейзаж / Мистецький арсенал, Київ, Украина[29]
- 2013:
- Одеська школа. Традиції та актуальність / Мистецький арсенал, Київ, Україна[30]
- 2012:
- Міф. Українське бароко / Національний художній музей України, Київ, Україна
- Сучасні українські художники / ЄрміловЦентр, Харків, Україна[31]
- 2011:
- Незалежні / Мистецький Арсенал, Київ, Україна
- 2010:
- Топ-10 сучасних художників Одеси / Hudpromo Gallery, Одеса, Україна[32]
- Зіркові війни / Артцентр Олександра Коробчинського, Одеса, Україна[33]
- Живопис 60-х–90-х рр.з колекції МСМ «Совіарт» / ЦСМ «Совіарт», Київ, Україна[34]
- 2009:
- Restart / Морський Арт-Термінал, Одеса, Україна[35]
- Українська Нова Хвиля / Національний художній музей України, Київ, Україна
- 2008:
- Сучасне мистецтво Одеси / Музей сучасного мистецтва Одеси, Одеса, Україна[36][37]
- Ювілейна виставка до 70-річчя ОООНСХУ / Центральний Будинок Художника, Київ, Україна[38]
- 2004:
- Прощавай, зброє / Мистецький Арсенал, Київ, Україна[39]
- 2003:
- Перша колекція / Центральний Будинок Художника, Київ, Україна[40]
- 2000:
- Часткове затемнення / Французький культурний центр, Белград, Югославія
- Позитивна реакція / Музей Західного та Східного мистецтва, Одеса, Україна
- 1999:
- Пінакотека / Український дім, Київ, Україна
- 1998:
- Month of photography / Братислава, Словаччина
- Поза графіки / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
- Академія холоду / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна[41][42]
- Сторони / галерея «Карась», Київ, Україна[43]
- Two days and two nights / Фестиваль сучасної музики, Одеса, Україна[44]
- Всеукраїнська молодіжна виставка / Центральний Будинок Художника, Київ, Україна
- 1997:
- Фотосинтез / Дирекція виставок Спілки Художників України, Київ, Україна
- 1996:
- Фантом опера / Театр юного глядача, Одеса, Україна[45]
- Погляд з варенням / Центр Сучасного Мистецтва, Києво-Могилянська академія, Київ, Україна
- Золотий перетин / Виставка претендентів на звання «Кращий художник 1996 року», Український Дім, Київ, Україна
- Товарний фетишизм / Український Дім, Київ, Україна
- Naked Dream / галерея «Бланк Арт», Київ, Україна
- Сімейний альбом / Центр Сучасного Мистецтва, Києво-Могилянська академія, Київ, Україна
- Синтетична художня реклама / галерея «Карась», Київ, Україна[46]
- Батискаф-1 / Міжнародний симпозіум / Палац Моряків, Одеса, Україна
- Учасники APT фестиваля / Музей Західного та Східного мистецтва, Одеса, Україна
- Two days and two nights / Фестиваль сучасної музики, Одеса, Україна[47]
- 1995:
- Кабінет доктора Франкенштейна / Дім вчених, Одеса, Україна[48]
- Аналіз крові / Дирекція виставок Спілки Художників, Київ, Україна
- Синдром Кандинського / Краєзнавчий музей, Одеса, Україна[49]
- Two days and two nights / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна
- 1994:
- Вільна зона / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
- Простір культурної революції / Український Дім, Київ, Україна[50][51]
- Страшне — любовне / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна[52]
- Продовження традицій / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
- Lux ex tenebris / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна[53]
- 1993:
- Grafik aus Odessa / Муніципальна галерея, Розенхайм, Німеччина
- Випадкова виставка / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна[54]
- Степи Європи / Центр сучасного мистецтва «Замок Уяздовський», Варшава, Польща[55]
- Діаспора / Центральний Будинок Художника, Москва, Росія
- 1991:
- Kunst aus Odessa / Galerie im Alten Rathaus, Прін-ам-Кімзе, Німеччина
- The Glory and Modernity of Odessa / Йокогама, Японія
- Украинський живопис ХХ століття / Національний Художній Музей України, Київ, СРСР
- 1990:
- Вавилон[ru] / Центральний Палац Молоді, Москва, СРСР
- Після модернізму 2 / Одеський Художній музей, Одеса, СРСР[56]
- Avec Cezanne, avec Van Gogh pour la montagne Sant Victore… / Марсель, Франція
- Совіарт. Три покоління українського живопису 60-80 років / Оденсе, Данія
- Совіарт. Три покоління українського живопису 60-80 років / Торгівельно-Промислова палата, Київ, СССР
- 1989:
- Після модернізму 1 / Одеський Художній музей, Одеса, СРСР[57]
- Нові фігурації / Літературний музей, Одеса, СРСР
- 1988:
- Всесоюзна виставка молодих художників[ru] / Манеж, Москва, СРСР[58]
- 1973 - 1989 — учасник регіональних, республіканських, всесоюзних, зарубіжних виставок
Колекції ред.
- Музеї[59]
- Художній музей Зіммерлі в університеті Рутгерса (Нью-Джерсі, США)
- Удмуртський республіканський музей образотворчих мистецтв (Іжевськ, Росія)[60]
- Національний художній музей України (Київ, Україна)
- Музей сучасного образотворчого мистецтва України (Київ, Україна)[61]
- Одеський художній музей (Одеса, Україна)
- Музей сучасного мистецтва Одеси (Одеса, Україна)[62]
- Сумський обласний художній музей ім. Н. Онацкого (Суми, Україна)
- Чернігівський обласний художній музей (Чернігів, Україна)
- Міністерство культури України (Київ, Україна)
- Дирекція виставок Национальної Спілки Художників України (Київ, Україна)
- Центр сучасного мистецтва «Совіарт» (Київ, Україна)
- Запоріжський обласний художній музей (Запоріжжя, Україна)
- Черкаський художній музей (Черкаси, Україна)
- Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк, Україна)
- Приватні колекції (обрані)[59]
Abramovych Foundation, Grynyov Art Collection[63]. Voronov Art Foundation, Галерея сучасного мистецтва NT-Art[64], тощо
Галерея ред.
-
"Пора цвітіння", 70 х 75, см, полотно, олія, 1987
-
"Виховання Балбесіна", 110 х 110, см, полотно, олія, 1987
-
"Жінка-Змія", 140 х 160, см, полотно, олія, 1988
-
"Ігри з персонажами", 90 х 85, см, полотно, олія, 1988
-
"Ігри з персонажами", 90 х 85, см, полотно, олія, 1988
-
"Поцілунок крадькома", 180 х 170, см, полотно, олія, 1988
-
"Берег невиявлених персонажів" (диптих), 200 х 400 см, полотно, олія, 1989
-
"Балерина", 200 х 150 см, полотно, олія, 1989
-
"Ігри з персонажами", 90 х 85, см, полотно, олія, 1989
-
"Сусса і старці", 200 х 200, см, полотно, олія, 1989
-
"Червона кімната", 200 х 200, см, полотно, олія, 1989
-
"Відмова від благодаті", 200 х 300, см, полотно, олія, 1989
-
"Самсончик". Із серії "Героїчні пупсики", 80 х 60 см, полотно, олія, 1989
-
"Його крихітка". Із серії "Героїчні пупсики", 80 х 60 см, полотно, олія, 1989
-
"Принц", 65 х 50, см, папір, пастель, олівці, 1994
-
"Принц", 65 х 50, см, папір, пастель, олівці, 1994
-
"Купорос", 196 х 146 см, полотно, олія, 2008
Примітки ред.
- ↑ Vasiliy Ryabchenko. Strange Time (англ.). Процитовано 11 червня 2020.
- ↑ а б Віртуозність як ідеологія. odessa-journal.com (англ.). 23 травня 2020. Процитовано 14 червня 2020.
- ↑ Віра Савченко, кандидат філософських наук, мистецтвознавець. Одеський художник Сергій Рябченко: справжнє мистецтво не старіє : [укр.] // Вікна-Одеса. — 2013.
- ↑ а б в 25 років присутності. Сучасні українські художники. Issuu (англ.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Валерій Гегамян: геніальний рисувальник I | Худкомбінат (укр.). Процитовано 2 серпня 2017.
- ↑ а б Сучасні українські художники — Родовід, 2012. — c. 136—143
- ↑ Після модернізму — 2 (рос.). Худкомбінат. Процитовано 4 липня 2020.
- ↑ Євген Голубовський. Заперечення заперечення. msio.com.ua. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 4 липня 2020.
- ↑ Нові фігурації (рос.). 1989.
- ↑ а б Василь Рябченко про Василя Рябченка. МіТЄЦ (рос.). 10 жовтня 2019. Процитовано 4 липня 2020.
- ↑ Сучасне мистецтво України. Портрети художників (укр.). ArtHuss. 2018. с. 354—371. ISBN ISBN 978-617-7110-17-9..
{{cite book}}
:|first=
з пропущеним|last=
(довідка); Перевірте значення|isbn=
: недійсний символ (довідка) - ↑ а б АлІса Ложкина «ЧУДОВА ДЕСЯТКА» одеських художників в «ХудПромо»
- ↑ Галина Скляренко. 25 років присутності. — ISBN 978-617-7518-27-2.
- ↑ Михаил Рашковецкий о Василие Рябченко. www.100artists.com.ua. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 4 липня 2020.
- ↑ Виставки — Василь Рябченко (англ.). Vasiliy Ryabchenko. Процитовано 9 серпня 2017.
- ↑ Kunst(Zeug)Haus Rapperswil-Jona - Ausstellung Unfolding Landscapes. www.kunstzeughaus.ch. Процитовано 29 листопада 2022.
- ↑ Admin (4 серпня 2022). У столиці Бельгії відкрили масштабну виставку українських художників. Marbeks (укр.). Процитовано 29 листопада 2022.
- ↑ Unfolding Landscapes. www.silkeborgbad.dk. Архів оригіналу за 16 серпня 2022. Процитовано 4 травня 2022.
- ↑ Vasiliy Ryabchenko. Strange Time (англ.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ В Одессе откроется «Салон отверженных». ART Ukraine (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Выставка «Холодная вера». web.archive.org (рос.). 28 жовтня 2017. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Выставка «Дух времени». Zenko Foundation (рос.). Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ "Рецепт для утопии" в Институте проблем современного искусства (рос.). 23 серпня 2016. Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ "Лихі 90-ті" (рос.). Музей сучасного мистецтва Одеси. 2016.
- ↑ Ergo Sum. Виставка автопортретів (рос.). Галерея "Дукат". 2016.
- ↑ ЕрмиловЦентр » Три покоління українських митців у колекції Тетяни та Бориса Гриньових. web.archive.org (укр.). 28 липня 2017. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Національний художній музей України — Перегляд виставки Архівована копія. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 8 листопада 2023.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ New Now Gallery - Виставки — Музейне зібрання. Українське сучасне мистецтво. 1985–2015. newnow.gallery (укр.). Процитовано 12 липня 2020.
- ↑ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ. Арсенал (укр.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ ОДЕСЬКА ШКОЛА. ТРАДИЦІЇ ТА АКТУАЛЬНІСТЬ (МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ, КИЇВ) – NT Art gallery. nt-art.net (укр.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Масштабный проект «Современные украинские художники». ART Ukraine (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ В ДЕСЯТКУ! Новая галерея «ХудПромо» открылась выставкой «Топ10 одесских художников». ART Ukraine (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ «Звездные войны» в Одессе. artinvestment.ru (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Центр сучасного мистецтва «Совіарт». web.archive.org (рос.). 26 травня 2017. Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Выставка «Restart» - расписание, рецензия, фотография. today.od.ua (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ «ОДЕССА-2008». Выставка изобразительного искусства, посвященная Дню города. msio.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Михайло Рашковецький «ОДЕСЬКА бієнале» і «ПОРОЖНІЙ ТУНЕЛЬ» Ігоря Гусєва (рос.). msio.com.ua. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
{{cite web}}
: Вказано більш, ніж один|lang=
та|language=
(довідка) - ↑ Одесскому отделению союза художников — 70 лет. vo.od.ua (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Арсенал: история одного разоружения. ART Ukraine (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ В центральном доме художника можно увидеть… Штирлица с обезьянкой на руках и инопланетян... fakty.ua (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ "Академия холода" - Выставочные залы Одесского художественного музея. ofam.od.ua (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — с. 164—167
- ↑ KARAS GALLERY - KARAS GALLERY. web.archive.org (рос.). 11 квітня 2017. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Фестиваль "Два дня і дві ночи" 1998. anm.odessa.ua. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 92 — 93
- ↑ KARAS GALLERY - KARAS GALLERY. web.archive.org (рос.). 11 квітня 2017. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Two days and two nights. anm.odessa.ua (укр.). 1996. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 90 — 91
- ↑ Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 79
- ↑ Художественный журнал N 29. old.guelman.ru (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 68 — 69
- ↑ Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 62
- ↑ Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 65
- ↑ Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 60
- ↑ top10_kiev (22 березня 2010). Новейшая история украинского искусства. Point Zero. top10_kiev (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ "После модернизма - 2" - Выставочные залы Одесского художественного музея. ofam.od.ua (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ "После модернизма..." - Выставочные залы Одесского художественного музея. ofam.od.ua (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Інтерв'ю: Олександр Соловйов про виставку-ярмарку Fine Art Ukraine 2013 і Всесоюзну виставку молодих художників 1988 року. Elle (рос.). 14 лютого 2013.
- ↑ а б Біографія - Василь Рябченко (англ.). Процитовано 9 серпня 2017.
- ↑ Удмуртський республіканський музей образотворчих мистецтв. Василь Рябченко "Залякування" (рос.). www.urmii.ru.
- ↑ Василь Рябченко, «Молитва» — Музей сучасного мистецтва України // http://modern-museum.org.ua
- ↑ Василь Рябченко (рос.). msio.com.ua. Архів оригіналу за 28 липня 2017.
{{cite web}}
: Вказано більш, ніж один|lang=
та|language=
(довідка) - ↑ Рябченко Василь — Grynyov Art Collection. Grynyov Art Foundation (укр.). Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ Василь Рябченко – NT Art gallery. nt-art.net. Процитовано 10 липня 2020.
Бібліографія ред.
- Музейне зыбрання «Українське сучасне мистецтво 1985—2015 з приватних колекцій» / Мистецький Арсенал — Київ, 2015. — c. 52 — 53
- Contemporary ukrainian artist. — Родовід, 2012. — c. 136—143
- Міф. Українське Бароко / Національний художній музей України. — Київ, 2012. — c. 39, 161
- Всеукраїнське трієнале живопису, Київ — 2010 / Національна спілка художників України. — 2010. — c. 37
- Українська Нова Хвиля / Національний художній музей України. — Київ, 2009. — c. 164—171
- Візуальне мистецтво. Від авангардних зрушень до новітніх напрямків. Розвиток візуального мистецтва України ХХ-XXI століття. — Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ, 2008. — с. 119
- Сучасне мистецтво часів незалежності України: 100 імен. — Мысль. — 2008. — с. 536—539, с. 640
- Одеська обласна організація Національної спілки художників України. — Grafikplus, 2006. — c. 117
- Прощавай, зброє / Мистецький Арсенал. — Київ, 2004. — с. 67, 121
- Портфоліо. Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — с. 13, 15, 22, 24-26, 36, 52-53, 60-65,164-167, 294—301, 312
- Ukrainian art 1960s — 1980s. — Soviart. — Mammens Bogtrykkeri A/S. — c. 9 — 20. c. 88 — 89
Посилання ред.
- vasiliyryabchenko.com — офіційний сайт художника В. С. Рябченко
- Василь Рябченко (10 жовтня 2019). Василь Рябченко про Василя Рябченко. www.mitec.ua (рос.). «Мітец». Процитовано 15 липня 2020.
- Анна Літман (15 червня 2016). Інтерв'ю Василя Рябченко. www.hudcombinat.com (рос.). «Худкомбинат». Процитовано 10 липня 2020.
- Євген Голубовський, Євген Деменок (16 серпня 2011). Інтерв'ю Василя Рябченко. www.artukraine.com.ua (рос.). ArtUkraine. Процитовано 10 липня 2020.