Відкрити головне меню

Рябченко Василь Сергійович

український художник

Рябченко Василь Сергійович (народився 23 липня, 1954, Одеса, СРСР) — український живописець, графік, фотохудожник, автор об'єктів та інсталяцій. Один з лідерів українського постмодернізму і «Південноросійської хвилі»[1].

Рябченко Василь Сергійович
Народження 23 липня 1954(1954-07-23) (65 років)
Одеса
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Жанр живописець, графік, фотохудожник, автор об'єктів та інсталяцій
Навчання Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова, Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца, Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського
Діяльність фотограф, художник
Напрямок постмодернізм, неоекспресіонізм
Нагороди «Золотий перетин» (1996)
Сайт vasiliyryabchenko.com

Рябченко Василь Сергійович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

 
Василь Рябченко. "Дафна", 200 x 150 см, полотно, олія, 1989 (З колекції Одеського художнього музею)

Василь Рябченко народився 23 липня 1954 року в Одесі в сім'ї радянського художника-графіка Сергія Рябченка[2].

Своє художню освіту починає в 1966 році в художній школі.

У 1969 році вступає в Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова на відділення живопису.

З 1974 по 1976 навчання як вільний слухач в ЛВХПУ ім. Мухіної в Ленінграді, а після повернення в Одесу - знайомство і дружба з Валентином Хрущем і одеськими «нонконформістами». У цей період він активно експериментує з фотографією. Основними сюжетами стали побутові не постановочні натюрморти з предметів, пізніше - комбінація предметів і тіл, в компонуванні яких художник використовував «порожнистість» і асиметрію, властиву східній традиції[3].

 
Василь Рябченко. "Обійми", 110 х 110 см, полотно, олія, 1986

В 1978 - 1983 роках навчався в Одеському державному педагогічному інституті ім. К. Д. Ушинського на художньо-графічному факультеті, де його викладачами були Зінаїда Борисюк та Валерій Гегамян[4].

З 1987 - член Спілки художників СРСР, згодом Національної спілки художників України[5].

У цей період починається активна участь у виниклій в Одесі групі художників: Ликов, Некрасова, Ройтбурд, Рябченко, яка заявила про себе в кінці 1980-х виставками «Після модернізму 1» і «Після модернізму 2». Група мало відомих в офіційній мистецькому середовищі Спілки художників і не пов'язана з групою неофіційною «нонконформістською», провела дві великі резонансні виставки на території державної установи - Одеського художнього музею. Великі формати, тематика і сюжети робіт поклали початок нового напряму в образотворчому мистецтві Одеси. З'явилася дієва підтримка в середовищі міської інтелігенції, журналістів, молодих підприємців, які створили і містили перший в Одесі Центр сучасного мистецтва «Тірс»[3].

У 1996 році Василь Рябченко засновує творче об'єднання «Арт Лабораторія». В цьому ж році отримує премію і звання «Кращий художник України» за підсумками першого київського всеукраїнського Арт фестивалю «Золотий перетин».

Василь Рябченко живе і прцює в Одесі[5].

ТворчістьРедагувати

 
Василь Рябченко. "Великий Бембі", інсталляція, бочки, лінійні лампи, роги оленя, 1994
 
Василь Рябченко "Смерть Актеона", 200 х 300 см, холст, олія, 1989

Володимир Левашов виділяє кілька періодів у творчості Василя Рябченка. Ранні роботи художника, що відносяться до 1970-м-початку 1980-х років, відрізняються синтезом «західного» і «східного» підходів до живопису - майже «англійським» аристократичним аскетизмом мови, що органічно перетікає в китайський «танець пензля», стриманість врівноважується свободою і легкістю.

У другій половині 1980-х Василь Рябченко переймається ідеями трансавангарду. Але якщо в цілому український трансавангард тяжів до естетики бароко, роботи Рябченко цього часу можна позначити як «нове рококо». Для «трансавангардного» періоду художника характерні програмна пустотність, вивірений естетизм, легковажна грайливість і механістична комбінаторика[6]. Як приклад робіт другої половини 1980-х років - «Коти», сюжет про двох котів-суперників. В подальшому варіанті, написаному в період фінального загострення відносин між двома наддержавами, що призвели до розпаду СРСР, сюжет поміняв свій смисловий контекст за рахунок зміни розміру, колориту, манери написання і назви - «Залякування»[3].

«Лінія рококо» простежується і в наступних роботах Рябченка, аж до зроблених останнім часом. Однак вони стають більш емоційними і злегка заплутаними, в них з'являються нотки ірраціоналізму і занепокоєння. Пасторальна безпечність починає поступатися місцем рефлексії і наростаючого драматизму[6].

Обрані виставкиРедагувати

 
Василь Рябченко. "Naked Dream", фотографія, 1995

Список виставок наведено за даними сайта художника на 2018 рік[7].

  • 2017: Салон зацькованих / Музей морського флоту, Одеса, Україна
  • 2017: Холодна віра / Invogue Gallery, Одеса, Україна
  • 2016: Дух часу / Zenko Art Foundation, Татарів, Україна
  • 2016: Рецепт для утопії / Інститут проблем сучасного мистецтва, Київ, Україна
  • 2016: Лихі 90-ті / Музей сучасного мистецтва Одеси, Одеса, Україна
  • 2016: Ergo sum. Виставка автопортретів / Галерея Дукат, Київ, Україна
  • 2016: Три покоління укрїнських митців в колекції Тетяни і Бориса Гриньових / ЄрміловЦентр, Харків, Україна
  • 2015: Enfant Terrible. Одеський концептуалізм / Національний художній музей України, Київ, Україна
  • 2015: Музейне зібрання. Українське сучасне мистецтво 1985—2015 / Мистецький Арсенал, Київ, Україна
  • 2014: Український пейзаж / Мистецький Арсенал, Київ, Украина
  • 2013: Одеська школа. Традиції та актуальність / Мистецький Арсенал, Київ, Україна
  • 2012: Міф. Українське бароко / Національний художній музей України, Київ, Україна
  • 2012: Сучасні українські художники / ЄрміловЦентр, Харків, Україна
  • 2011: Незалежні / Мистецький Арсенал, Київ, Україна
  • 2010: Топ-10 сучасних художників Одеси / Hudpromo Gallery, Одеса, Україна
  • 2010: Зіркові війни / Арт-центр Олександра Коробчинського, Одеса, Україна
  • 2010: Живопис 60-х–90-х рр.з колекції МСМ «Совіарт» / ЦСМ «Совіарт», Київ, Україна
  • 2009: Restart / Морський Арт-Термінал, Одеса, Україна
  • 2009: Українська Нова Хвиля / Національний художній музей України, Київ, Україна
  • 2008: Сучасне мистецтво Одеси[8] / Музей сучасного мистецтва, Одеса, Україна
  • 2008: Юбілейна виставка до 70-річчя ОООНСХУ / Центральний Будинок Художника, Київ, Україна
  • 2004: Прощавай, зброє / Мистецький Арсенал, Київ, Україна
  • 2003: Перша колекція / Центральний Будинок Художника, Київ, Україна
  • 2000: Часткове затемнення / Французьский культурний центр, Белград, Югославія
  • 2000: Позитивна реакція / Музей Західного та Східного мистецтва, Одеса, Україна
  • 1999: Пінакотека / Український дім, Київ, Україна
  • 1998: Month of photography / Братислава, Словаччина
  • 1998: Поза графіки / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
  • 1998: Академія холоду[9] / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
  • 1998: Сторони / галерея «Карась», Київ, Україна
  • 1998: Two days and two nights / Фестиваль сучасної музики, Одеса, Україна
  • 1998: Всеукраїнська молодіжна виставка / Центральний Будинок Художника, Київ, Україна
  • 1997: Фотосинтез / Дирекція виставок Спілки Художників України, Київ, Україна
  • 1996: Фантом опера[10] / Театр юного глядача, Одеса, Україна
  • 1996: Погляд з варенням / Центр Сучасного Мистецтва, Києво-Могилянська академія, Київ, Україна
  • 1996: Золотий перетин / Виставка претендентів на звання «Кращий художник 1996 року», Український Дім, Київ, Україна
  • 1996: Товарний фетишизм / Український Дім, Київ, Україна
  • 1996: Naked Dream / галерея «Бланк Арт», Київ, Україна
  • 1996: Сімейний альбом / Центр Сучасного Мистецтва, Києво-Могилянська академія, Київ, Україна
  • 1996: Синтетична художня реклама / галерея «Карась», Київ, Україна
  • 1996: Батискаф-1 / Міжнародний симпозіум / Палац Моряків, Одеса, Україна
  • 1996: Учасники APT фестиваля / Музей Західного та Східного мистецтва, Одеса, Україна
  • 1996: Two days and two nights / Фестиваль сучасної музики, Одеса, Україна
  • 1995: Кабінет доктора Франкенштейна [11]/ Дім вчених, Одеса, Україна
  • 1995: Аналіз крові / Дирекція виставок Спілки Художників, Київ, Україна
  • 1995: Синдром Кандинського[12] / Краєзнавчий музей, Одеса, Україна
  • 1995: Two days and two nights / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна
  • 1994: Вільна зона / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
  • 1994: Простір культурної революції[13] / Український Дім, Київ, Україна
  • 1994: Страшне — любовне[14] / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна
  • 1994: Продовження традицій / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
  • 1994: Lux ex tenebris[15] / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна
  • 1993: Grafik aus Odessa / Муніципальна галерея, Розенхайм, Німеччина
  • 1993: Випадкова виставка [16]/ Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна
  • 1993: Степи Європи / Центр сучасного мистецтва «Замок Уяздовський», Варшава, Польща
  • 1993: Діаспора / Центральний Будинок Художника, Москва, Росія
  • 1991: Kunst aus Odessa / Galerie im Alten Rathaus, Прін-ам-Кімзе, Німеччина
  • 1991: The Glory and Modernity of Odessa / Йокогама, Японія
  • 1991: Украинський живопис ХХ століття / Національний Художній Музей України, Київ, СРСР
  • 1990: Вавілон[ru] / Центральний Палац Молоді, Москва, СРСР
  • 1990: Після модернізму — 2 / Одеський Художній музей, Одеса, СРСР
  • 1990: Avec Cezanne, avec Van Gogh pour la montagne Sant Victore… / Марсель, Франція
  • 1990: Совіарт. Три покоління українського живопису 60-80 років / Оденсе, Данія
  • 1990: Совіарт. Три покоління українського живопису 60-80 років / Торгівельно-Промислова палата, Київ, СССР
  • 1989: Після модернізму / Одеський Художній музей, Одеса, СРСР
  • 1989: Нові фігурації / Літературний музей, Одеса, СРСР
  • 1988: Всесоюзна виставка молодих художників[ru][17] / Манеж, Москва, СРСР
  • 1973—1989: учасник регіональних, республіканських, всесоюзних, зарубіжних виставок

Музеї та колекціїРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. О. Сідор-Гібелінда Південноросійська хвиля // Альтернативна культура: Енциклопедія. — 2005. — С. 240.
  2. Віра Савченко, кандидат філософських наук, истецтвознавець Одеський художник Сергій Рябченко: справжнє мистецтво не старіє (русский) // Вiкна-Одеса. — 2013.
  3. а б в Галина Скляренко, Наталя Маценко, Катерина Рай, Роксолана Врублевська, Інга Естеркіна. {{{Заголовок}}}.
  4. Валерій Гегамян: ГЕНІАЛЬНИЙ РИСУВАЛЬНИК I | ХУДКОМБІНАТ. Процитовано 2017-08-02. 
  5. а б Contemporary ukrainian artist. — Родовід, 2012. — c. 136 - 143
  6. а б АлІса Ложкина «ЧУДОВА ДЕСЯТКА» одеських художників в «ХудПромо»
  7. Виставки — Василь Рябченко (en). Vasiliy Ryabchenko. Процитовано 2017-08-09. 
  8. Михайло Рашковецький «ОДЕСЬКА бієнале» і «ПОРОЖНІЙ ТУНЕЛЬ» Ігоря Гусєва (ru-ru). msio.com.ua. Процитовано 2017-07-31. 
  9. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — с. 164-167
  10. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 92 - 93
  11. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 90 - 91
  12. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 79
  13. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 68 - 69
  14. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 62
  15. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 65
  16. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 60
  17. Інтерв'ю: Олександр Соловйов про виставку-ярмарку Fine Art Ukraine 2013 і Всесоюзну виставку молодих художників 1988 року. Elle. 2013-02-14. 
  18. Біографія - Василь Рябченко (en). Процитовано 2017-08-09. 
  19. Удмуртський республіканський музей образотворчих мистецтв. Василь Рябченко "Залякування" (ru). www.urmii.ru. 
  20. Василь Рябченко, «Молитва» — Музей сучасного мистецтва України // http://modern-museum.org.ua
  21. Василь Рябченко (ru). msio.com.ua. 

БібліографіяРедагувати

  1. Музейне зыбрання "Українське сучасне мистецтво 1985-2015 з приватних колекцій" / Мистецький Арсенал — Київ, 2015. — c. 52 - 53
  2. Contemporary ukrainian artist. — Родовід, 2012. — c. 136 - 143
  3. Міф. Українське Бароко / Національний художній музей України. — Київ, 2012. — c. 39, 161
  4. Всеукраїнське трієнале живопису, Київ - 2010 / Національна спілка художників України. — 2010. — c. 37
  5. Українська Нова Хвиля / Національний художній музей України. — Київ, 2009. — c. 164 - 171
  6. Візуальне мистецтво. Від авангардних зрушень до новітніх напрямків. Розвиток візуального мистецтва України ХХ-ХХI століття. — Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ, 2008. — с. 119
  7. Сучасне мистецтво часів незалежності України: 100 імен. — Мысль. — 2008. — с. 536 - 539, с. 640 
  8. Одеська обласна організація Національної спілки художників України. — Grafikplus, 2006. — c. 117
  9. Прощавай, зброє / Мистецький Арсенал. — Київ, 2004. — с. 67, 121
  10. Портфоліо. Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — с. 13, 15, 22, 24-26, 36, 52-53, 60-65,164-167, 294 - 301, 312
  11. Ukrainian art 1960s - 1980s. — Soviart. — Mammens Bogtrykkeri A/S. — c. 9 - 20. c. 88 - 89

ПосиланняРедагувати