Відкрити головне меню
Ручниця кінця XIV ст

Ручни́ця (від чеськ. ručnice) — дульнозарядна рушниця, рання європейська ручна гладкоствольна вогнепальна зброя. З'явилася в другій половині XIV століття. Ствол виготовляли з кованих залізних смуг або відливали з бронзи. Калібр — від 12,5 до 25 мм. Пізніше прикріплювався до дерев'яної ложі[1]. На початку XVI століття ручниці були витіснені мушкетами.

Слово ručnice утворене від ruka — так називали малокаліберну зброю, яку можна було тримати в руках, на відміну від великокаліберних гармат. Від ručnice походить і сучасне «рушниця».

Така зброя називалася по-різному в різних країнах —  пищаль і ручниця на Русі (також гаківниця, з гаком для гасіння віддачі), ручна бомбарда (фр. bombarde portative) або кулеврина (фр. coulevrine) у Королівстві Франції, петриналь в Італії, ручна гармата (англ. handgonne) в Королівстві Англія.

Вага до 8 кг, прицільна дальність стрільби до 150 м[2]. Французькі кулеврини 14—16 століть мали довжину 1,2—2,4 м, важили 5—28 кг.[3] Ручниці гуситів XV століття мали короткий залізний кований восьмигранний ствол калібру 26—33 мм на примітивному ложе; таборицькі ручниці мали калібр 15 мм, а їх ствол і ложе були вже підігнані один до одного[4].

Поява «ручних бомбард» у другій половині XIV століття, зазначена, наприклад, в міській хроніці Перуджі, де міська влада замовили «50 бомбард довжиною з руку (22 — 24 см), які пробивають всякий обладунок». У хроніках ранні випадки бойового використання такої зброї зафіксовано, наприклад, Жаном Фруасадом в повідомленні про битву при Розебеке 1382. Відома фреска 1343 року в монастирі Паола дзі Нери в Лечета близько Сієни, на якій війська які його осаджали обстрілюють місто з примітивних ручниць. 

З плином часу ручніци стали важливим бойовим фактором, наприклад, в гуситських війнах і Столітній війні; відомо, що в 1450 році французькі кулевриністи були реальною загрозою для англійських лучників. У 1430 року Піероні Беллі описав дію куль, які «валять двох і навіть трьох людей, які не захищених обладунками». З'явилися і професіонали в стрільбі, такі, як якийсь метр Жан з Лотарингії, який підстрелив багато англійців під час облоги Руана (1428)[5].

Серед ранніх уцілілих моделей — бронзовий ствол довжиною 281 мм з руїн замку Таненберг в Гессені (зруйнованого в 1399)[4], гаківниця з чеського замку Ведельспанг (1400), яка, можливо, була зроблена в Данії або Німеччині і зберігалася в Копенгагені.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Существовали разные системы лож: скреплённые металлическими болтами со стволом; ложа-копья; и другие. (рос.)
  2. ВЭС-83, С.647,648.
  3. ВЭС-83, С.382.
  4. а б Кабельскі.
  5. Функен, С.72.

ЛітератураРедагувати

  • Военный энциклопедический словарь, 1983. — 863 с : 30 л. ил.(рос.)
  • Stanisław Kobielski. Polska broń palna, 1975. — 201 с.: іл.(пол.)
  • Эварт Окшотт. Рыцарь и его оружие [A knight and his weapons]; Рыцарь и его доспехи. Латное облачение и вооружение. — М. : ЗАО Центрполиграф, 2007. — 187 с ISBN 978-5-9524-2636-8.(рос.)
  • Средние века. VIII—XV века: Доспехи и вооружение / Функен Ф., Функен Л. — М., 2002.(рос.)