Русофільство
Русофі́льство (москвофі́льство; проросійськість; іноді росіянофі́льство — буквально «любов до Росії»; рос. русофильство) — захоплення, повага та прихильність до Росії (включаючи періоди РФ, Радянського Союзу, Російської імперії, Московського царства, ВКМ), а також росіян, російської історії та російської культури[en]. Термін може використовуватися в культурному, політичному або лінгвістичному контексті. Антонім і протилежність русофільству — русофобія.
| Русофільство | |
| Протилежне | русофобія |
|---|---|
 Русофільство у Вікісховищі | |
Русофільство в Європі ред.
.jpg)
Американський письменник Роберт Александер писав: «Я люблю росіян за їх драматичну, емоційну натуру. Вони не бояться любити, не бояться постраждати, не бояться перебільшувати чи діяти імпульсивно».[1]
У жовтні 2004 року Міжнародна організація Ґеллапа оприлюднила результати свого опитування, згідно з якими близько 20 % жителів Західної Європи ставляться до Росії позитивно, причому найпозитивніше — Ісландія, Німеччина, Греція та Сполучене Королівство. Відсоток респондентів, які висловили позитивне ставлення до Росії, склав 9 % у Фінляндії, Туреччині та Японії, 38 % у Литві, 36 % у Латвії та 34 % в Естонії. В Естонії і особливо в Латвії є велика кількість етнічних росіян, що, ймовірно, вплинуло на результат.
Русофільство в Сербії ред.
Росія надзвичайно популярна в Сербії, і серби завжди традиційно вважали Росію близьким союзником через спільну слов'янську спадщину і культуру, а також православну віру. У Сербії та Чорногорії, обидві нації яких переважно східні православні, віра, яку висловлювала переважна більшість росіян, не було радянського впливу, і росіяни завжди вважалися дружнім братнім народом, їхнім першим союзником на міжнародній арені. І в Сербії, і в Чорногорії є квартали, вулиці, будівлі та статуї, названі на честь чогось російського. У Сербії є Російський центр науки і культури та готель Москва.
-
Російський центр науки і культури (Белґрад) -
-
Російська православна церква в парку Ташмайдан, Белґрад -
Володимир Путін на белґрадському стадіоні «Црвена Зірка» в березні 2011 року -
Володимир Путін перед собором Святого Сави
Русофільство в Чорногорії ред.
Чорногорія також є східно-православною та слов'янською країною. У Подгориці є Московський міст,[2] а біля мосту — статуя російського співака й актора Володимира Висоцького.
-
Московський міст, Подгориця
Русофільство в Україні ред.
Після відновлення Україною незалежності в 1991 році українці, переважно на сході та півдні країни, проголосували за більш москвофільську позицію уряду, починаючи від тіснішого економічного партнерства до повного національного союзу.[3] Росія та Україна мали особливо тісні економічні зв'язки, тоді як русофільська політична партія Партія регіонів стала найбільшою партією у Верховній Раді України у 2006 році. Вона залишалася домінуючою силою в українській політиці до Євромайдану (2013—2014) та Революції Гідности 2014 року. Після початку російсько-української війни в 2014 році загальне ставлення українців до Росії та росіян стало набагато негативним, більшість українців виступають за членство в НАТО[4] та Європейському Союзі.[5]
Опитування 2021 року показало, що добре до росіян ставляться 41 % відсотків жителів України (негативно 42 %),[6] тоді як загалом позитивно до України ставляться 54 % росіян, як показало недавнє опитування жителів країни. Станом на 2021 рік в Україні існували такі русофільські партії як Опозиційна платформа за життя, Опозиційний блок, Наш край, Наші та партія Шарія (станом на сьогодні більшість з них є забороненими на території України).
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року відношення до росіян серед українців значно погіршилося. Опитування соціологічної групи "Рейтинг" показало, що станом на серпень 2022 року 81% українців негативно ставляться до росіян (у квітні 2022 року таких було – 69%), 14% – нейтрально, лише 3% – позитивно.[7][8]
Примітки ред.
- ↑ Book Group Guide – Rusoff Agency. Rusoffagency.com. Архів оригіналу за 18 грудня 2017. Процитовано 17 жовтня 2018.
- ↑ Moscow bridge in Podgorica. Androidvodic.com. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 жовтня 2018.
- ↑ Rapawy, Stephen (1997). Ethnic Reidentification in Ukraine (page 17) (PDF). Washington, D.C.: United States Census Bureau. Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2012. Процитовано 12 липня 2018.
- ↑ Pledging reforms by 2020, Ukraine seeks route into NATO. Reuters (англ.). 10 липня 2017. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
- ↑ Simmons, Katie; Stokes, Bruce; Poushter, Jacob (10 червня 2015). 3. Ukrainian Public Opinion: Dissatisfied with Current Conditions, Looking for an End to the Crisis. Pew Research Center's Global Attitudes Project (амер.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
- ↑ Ставлення населення України до Росії та населення Росії до України, лютий 2021 року. https://www.kiis.com.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Сімнадцяте загальнонаціональне опитування: Ідентичність. Патріотизм. Цінності (17-18 серпня 2022). ratinggroup.ua (англ.). Процитовано 23 вересня 2023.
- ↑ Восьме загальнонаціональне опитування: Україна в умовах війни (6 квітня 2022). ratinggroup.ua (англ.). Процитовано 23 вересня 2023.
Див. також ред.
Посилання ред.
- Орлевич І. Яку позицію в українському питанні займало русофільство (москвофільство) в міжвоєнний період ХХ ст.? // Перелом: Війна Росії проти України у часових пластах і просторах минувшини. Діалоги з істориками / Відп. ред. В. Смолій. — К.: НАН України. Ін-т історії України, 2022. — Кн. 2. — С. 807—808. — ISBN 978-966-02-9983-2.