Костишин Руслан Володимирович

український футболіст
(Перенаправлено з Руслан Костишин)

Русла́н Володи́мирович Кости́шин (нар. 8 січня 1977, Хмельницький) — український футболіст, півзахисник. Після завершення активних виступів розпочав кар'єру тренера.

Ф
Руслан Костишин
Руслан Костишин
Руслан Костишин
Особисті дані
Повне ім'я Руслан Володимирович Костишин
Народження 8 січня 1977(1977-01-08) (47 років)
  Хмельницький, УРСР
Зріст 182 см
Вага 77 кг
Громадянство  Україна
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Україна «Поділля» (Хмельницький)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1994–1996 Україна «Поділля» 45 (3)
1994  Україна «Адвіс-Хутровик» 12 (0)
1996–2002 Україна ЦСКА / «Арсенал» (К) 131 (11)
2002–2010 Україна «Дніпро» 109 (13)
2007–2010  Україна «Кривбас» 75 (4)
2010–2012 Україна «Кривбас» 44 (2)
2012  Україна «Нафтовик-Укрнафта» 3 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1998—1999 Україна Україна (U-21) 3[1] (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2014–2021 Україна «Колос» (Ковалівка)
2022–2023 Казахстан «Аксу»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця ред.

Вихованець ДЮСШ клубу «Поділля» з рідного Хмельницького. Професійні виступи розпочав 1994 року у цьому ж місті у складі клубу «Адвіс-Хутровик», що брав участь у змаганнях третьої ліги чемпіонату України 1994—1995. Наприкінці 1994 року перейшов до основного складу «Поділля».

Влітку 1996 року 19-річний гравець привернув увагу тренерів столичного ЦСКА і вже 20 липня 1996 року він дебютував у вищій лізі чемпіонату України у грі проти київського «Динамо» (поразка 0:1). У ЦСКА (пізніше — «Арсеналі») загалом провів 6 сезонів, відігравши за основну команду клубу 131 матч, забивши 11 голів.

Наступним клубом гравця став дніпропетровський «Дніпро», в якому він грав протягом 2002—2006 років. За «Кривбас» виступав з початку 2007 року.

9 травня 2009 року, відігравши матч проти маріупольського «Іллічівця», увійшов до так званого клубу Олександра Чижевського — групи українських футболістів, які протягом своєї кар'єри провели у командах вищої ліги (Прем'єр-ліги) чемпіонату України 300 і більше офіційних матчів. На початок сезону 2009—2010 мав у своєму активі 303 гри в «еліті» української першості.

Наприкінці вересня 2009 року, після матчу проти донецького «Металурга», переведений до дублюючого (молодіжного) складу «Кривбасу»[2]. Повернувся до головної команди у весняній частині сезону 2009—2010 після зміни головного тренера.

У сезоні 2014—2015 рр. грав у першій лізі КСРФФ за ФК «Гореничі 1960» (с. Гореничі).

Кар'єра тренера ред.

6 лютого 2014 року очолив «Колос» із Ковалівки, за який грав зі середини 2013 року в чемпіонаті Київської області[3]. Під керівництвом фахівця Колос пройшов шлях від аматорського колективу до Прем'єр-ліги, де посів з командою у сезоні 2019/20 5 місце і вперше в історії клубу вийшов до єврокубків. Наступного року покращив результат, посівши 4 місце.

Уранці в неділю 29 серпня 2021 року, після розгромної поразки 0:7 від київського «Динамо» подав у відставку, про що повідомив президента ковалівського «Колоса» Андрія Засуху[4]. Після цього обійняв посаду віце-президента клубу[5].

19 січня 2022 року очолив казахстанський клуб «Аксу» (Аксу), який вперше у своїй історії буде виступати у казахській Прем'єр-лізі[6].

Досягнення ред.

Примітки ред.

  1. Статистика виступів гравця на сайті «allplayers.in.ua»
  2. Таран выгнал игроков основы за «слив» матча [Архівовано 5 жовтня 2009 у Wayback Machine.] — новини на turnir.com.ua (рос.)
  3. «Колос» очолив Костишин. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2014.
  4. ОФІЦІЙНО: Костишин пішов з посади тренера Колоса після 0:7 від Динамо. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  5. Костишин стане віце-президентом Колоса – клуб не розглядає Хацкевича на посаду нового тренера. Футбол 24. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 31 серпня 2021.
  6. Відомий український тренер очолив клуб з Казахстану. Уніан. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 22 січня 2022.

Посилання ред.