Рудь Микола Данилович

український радянський поет і прозаїк
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проєкту.

Мико́ла Дани́лович Рудь (9 травня 1912, с. Олександрівка, Зачепилівська волость, Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія — 22 жовтня 1989, Київ) — український поет і прозаїк.

Рудь Микола Данилович
Народився9 травня 1912(1912-05-09)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Олександрівка, Зачепилівська волость, Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 жовтня 1989(1989-10-22)[1] (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, поет Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛітературний інститут імені Горького Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська і українська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоМолодняк Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Червоної Зірки

Життєпис

ред.

Народився 9 травня 1912 року в селі Олександрівка Зачепилівської волості Костянтиноградського повіту в багатодітній хліборобській сім'ї.

Закінчив Зачепилівську семирічку. В 1929 році вступає до Красноградського педтехнікуму. Не отримавши місця в гуртожитку і талонів у студентську їдальню, він залишив педтехнікум і подався на Донбас. У тридцяті роки був членом літературної організації «Молодняк».

В 1936 році з'являється перша книжка Миколи Рудя — віршована збірка «Найближче». З повоєнного доробку відомі книжки «На Поділлі», «Час клопоту і сподівань», «Гомін до схід сонця», «Синій птах», «Дивень».

Помер Микола Данилович у Києві 22 жовтня 1989 року.

Нагороди

ред.
  • За заслуги в розвитку літератури і в зв'язку з семидесятиріччям від дня народження нагороджений орденом Дружби народів.

Біблігографія

ред.

Друкувався з 1930 року. Збірка поезій «Найближче» (1936), «Слово після бою» (1947), «Чобітки», «Рідні вогні» (1950), «Граніт Сталінграду» (1951), «Донецькі зорі» (1958), «Грім на зелене гілля» (1960); книга нарисів, оповідань, повістей; роман-трилогія «Боривітер» (1964).

Література

ред.
  1. а б Бібліотека КонгресуLibrary of Congress.