Олекса Десняк
| Олекса Десняк | ||||
|---|---|---|---|---|
| Руденко Олексій Гнатович | ||||
 | ||||
| Народився |
4 (17) березня 1909 Сосницький район, Чернігівська область | |||
| Помер |
25 травня 1942 (33 роки) Лозівський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство | Російська імперія, УНР, апатрид, СРСР | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | НУ «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка | |||
| Мова творів | українська | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Олекса Десняк (справжнє ім'я Руденко Олексій Гнатович; 4 березня (17 березня) 1909, с. Бондарівка, нині Сосницького району Чернігівської області, — 25 травня 1942, поблизу с. Павлівка Друга Харківської області) — український письменник. Редактор журналу «Жовтень» (1939—1941). Батько політика та перекладача Олександра Руденка.
Життєпис ред.
Народився в селянській сім'ї. Навчався в Макошинській семінарії, Борзнянському технікумі та Чернігівському інституті народної освіти (закінчив 1931 року).
Почав друкуватися 1928 року. У 1930-тих працює у чернігівській газеті «Молодий комунар», де в ті часи зосереджуються провідні літератори та журналісти краю: Абрам Кацнельсон, Пилип Рудь, Петро Носенко.
1939 — очолив Львівську організацію Спілки письменників України.
Загинув 25 травня 1942 року під час німецького бомбардування.
Твори ред.
Романи:
Повісті:
Роман «Десну перейшли батальйони» (1937) присвячений подіям громадянської війни в Україні. В романі «Удай-ріка» зображено життя українського селянства в період довоєнних п'ятирічок. Повість «Тургайський сокіл» присвячена герою громадянської війни в Казахстані Амангельди Іманову.
Література ред.
- Луценко I. А. Олекса Десняк: нарис про життя і творчість / І. А. Луценко. — К.: Державне видавництво художньої літератури, 1951. — 97 с.
- История украинской советской литературы. — К.: Наукова думка, 1965. — 920 с. (рос.)
- Г. О. Маценко Десняк Олекса // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.
Посилання ред.
- Копія свідоцтва про закінчення Олексієм Руденком Чернігівського інституту соціального виховання[недоступне посилання з липня 2019]