Ротмістров Михайло Миколайович
| Михайло Миколайович Ротмістров | |
|---|---|
 | |
| Народився |
17 (30) вересня 1907 Лохвиця |
| Помер | 10 жовтня 1989 (82 роки) |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | мікробіолог |
| Alma mater | Полтавський сільськогосподарський інститут |
| Галузь | мікробіологія |
| Заклад | Інститут колоїдної хімії та хімії води АН УРСР |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор біологічних наук |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
 |
Михайло Миколайович Ротмістров (17 (30) вересня 1907, Лохвиця — 10 жовтня 1989) — український радянський мікробіолог, доктор біологічних наук (з 1951 року), професор (з 1952 року).
Біографія ред.
Народився 17 (30 вересня) 1907 року в місті Лохвиці в родині службовців. В 12 років залишився сиротою і виховувався у дитячому будинку. У 1928 році закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут.
З 1928 по 1941 рік працював у вузах і науково-дослідному інституті харчової промисловості міста Харкова. На початку 1942 року вступив добровольцем в Червону армію, служив майором медичної служби. Наприкінці 1945 року демобілізувався. Працював в Харківському науково-дослідному інституті харчової промисловості і Харківському науково-дослідному хіміко-фармацевтичному інституті, де керував мікробіологічними лабораторіями до 1953 року. В 1953–1968 роках завідував кафедрою мікробіології Київського університету. З 1968 по 1989 вік працював в Інституті колоїдної хімії та хімії води імені А. В. Думанського АН УРСР, очолював організований ним відділ мікробіології очистки води, який тепер носить ім'я. Був членом КПРС з 1972 року.
Помер 10 жовтня 1989 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Наукова діяльність ред.
Автор більше 240 робіт, в їх числі 30 авторських свідоцтв і чотири монографії. Основні праці присвячені вивченню анаеробної ферментації целюлози і мінливості бактерій — збудників цього процесу, створенню нових синтетичних антимікробних лікарських препаратів, розробці основ мікробіологічного очищення (в експерименті і в промисловості) стічних вод від токсичних синтетичних речовин (ксено-біотиків), а саме: застосуванню біохімічно активних чистих культур селекціонованих бактерій замість активного мулу.
Під його керівництвом виконано близько 100 кандидатських і 9 докторських дисертацій[1].
Відзнаки ред.
Заслужений діяч науки УРСР (з 1978 року). Лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (посмертно; 2000; за наукове обґрунтування, розробку та впровадження у практику новітніх біотехнологій очищення стічних і природних вод гідробіонтами, що розвиваються на волокнистих насадках)[2].
Примітки ред.
- ↑ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
- ↑ Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки[недоступне посилання з липня 2019]
Література ред.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.