Ро́та (від прасл. *rota < *u̯rota, що має загальноіндоєвропейське походження)[1] — в судовому процесі княжої Київської Русі договірна присяга, клятва. Початково рота означала спір, битву і мала значення Божого суду, себто судного поєдинку. У значенні присяги рота відома вже в договорах Русі з греками X століття і в «Руській Правді».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати