Відкрити головне меню

Росто́вська єпа́рхіяєпархія Російської православної церкви. Входить до складу Донської митрополії. Об'єднує приходи і монастирі на південному заході Ростовської області.

{{{назва}}}
Собор Різдва Богородиці.JPG
Основні дані
[[Зображення:Ростовская епархия.svg |300px|none| ]]

Кафедральне місто — Ростов-на-Дону. Кафедральні собори:

Зміст

ІсторіяРедагувати

Раніше на Дону існувала Донська і Новочеркаська єпархія[ru], яка була заснована 1829 року із кафедрою в Новочеркаську. До її складу увійшли також Чорноморське військо і Кавказька область; архієрею присвоєно титул Новочеркаського і Георгіївського. 1842 року, з установою Кавказької єпархії, новочеркаські архієреї отримали титул Донських і Новочеркаських.

Пропонувалося створити на території Ростовського і Таганрозького округів самостійну кафедру з центром у Ростові-на-Дону. У відповідь на цей проект Катеринославського владики донське духовенство направило в Синод прохання «відкрити вікарійство при Донському архіпастирі». Синод не задовольнив обидва клопотання.

Ростовська єпархія створена 24 травня 1919 року рішенням Тимчасового Вищого Церковного Управління Південного Сходу Росії[1], будучи виділена з Катеринославської єпархії і на той момент називалася «Ростовська і Таганрозька».

Рішення про виділення єпархії було зроблено на Ставропольському соборі (19 травня — 24 травня 1919 року), який було скликано щоб організувати Тимчасове вище церковне управління для частин Руської православної церкви, які опинилися на території, зайнятій військами Денікіна.

На початку 20-х років, після встановлення радянської влади на Дону, почалися гоніння на церкву. Була створена комісія по проведенню в життя Декрету «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви», діяльність якої, зокрема, була спрямована на закриття храмів. До 1923 року в Ростові було закрито 7 церков.

У 1930-ті роки повсюдно здійснювалося масове закриття і руйнування храмів, знищення і осквернення святинь. 1937-го року був закритий Ростовський кафедральний собор. Він відкрився знову під час окупації 1942-го року і надалі залишався чинним.

Єпархія відновила діяльність з 1943 року і до її складу увійшла територія скасованої Донський єпархії.

27 липня 2011 року з Ростовської єпархії виділено Шахтинская і Волгодонская єпархії[2]. 6 жовтня 2011 року Ростовська, Волгодонская і Шахтинская єпархії включено до складу новоутвореної Донської митрополії[3].

ЄпископиРедагувати

Ростовські і Таганрозькі (1919-1948)
  • Арсеній (Смоленец) (24 травня 1919 — 1 листопада 1927)
  • Серафим (Силичев) (27 жовтня 1927 — 17 листопада 1931)
  • Олександр (Бялозор) (1931-1932)
  • Микола (Амасийский) (22 листопада 1933-1935)
  • Діонісій (Прозоровський) (січень — кін. 1936)
  • Микола (Амасийский) (1942) в/у
  • Єлевферій (Воронцов) (10 серпня 1943 — 5 квітня 1946)
  • Серафим (Шарапов) (14 квітня 1946 — 30 жовтня 1947)
  • Сергій (Ларін) (30 жовтня 1947 — 19 жовтня 1949)
Ростовські і Новочеркаські (24 лютого 1948-1954)
Ростовські і Кам'янські (1954-1957)
  • Флавіан (Іванов) (28 листопада 1955 — 7 жовтня 1958)
Ростовські і Новочеркаські (з 1957)
  • Інокентій (Зельницький) (8 грудня 1958 — 16 березня 1961)
  • Никандр (Вікторов) (16 березня — 16 серпня 1961)
  • Сергій (Петров) (серпень 1961 — 12 січня 1962) в/в, єп. Воронезький
  • Ієронім (Захаров) (12 січня 1962 — 14 грудня 1966)
  • Алексій (Конопльов) (15 грудня 1966 — 7 жовтня 1967) в/в, архиєп. Краснодарський
  • Іларіон (Прохоров) (7 жовтня 1967 — 16 грудня 1969)
  • Микола (Кутєпов) (16 грудня 1969 — 1 грудня 1970)
  • Володимир (Котляров) (1 грудня 1970 — 31 травня 1973)
  • Іоасаф (Овсянников) (31 травня 1973 — 2 квітня 1982)
  • Володимир (Сабодан) (16 липня 1982 — 27 травня 1992)
  • Володимир (Котляров) (повторно, 23 лютого 1993 — 27 грудня 1995)
  • Пантелеімон (Долганов) (27 грудня 1995 — 27 липня 2011)
Ростовські (з 2011)
  • Меркурій (Іванов) (з 27 липня 2011)

ВікаріатстваРедагувати

  • Азовське (недейств.)
  • Єйське (нині самостійна єпархія)
  • Таганрозьке (недейств.)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати