Ростовська операція (1943)

Ростовська операція (1943) — наступальна операція радянських військ Південного фронту за сприянням Закавказького24 січня 1943 — Північно-Кавказького фронту) під час проведення зимового наступу Червоної армії взимку 1942—1942 року. Метою операції ставилося розгромити німецькі війська на нижньому Дону, визволити Ростов-на-Дону та таким чином, відрізати північно-кавказьке угруповання Вермахту від основних сил. В результаті Ростовської операції радянські війська просунулися на глибину 300—450 км, звільнили більшу частину Ростовської області, завдали серйозної поразки групі армій «Дон» та 1-й танковій армії групи армій «A». Водночас, через нестачу сил, особливо рухомих військ, Південному фронту не вдалося своєчасно відрізати шляхи відходу противника з Північного Кавказу через Ростов на східну Україну.

Ростовська операція (1943)
Битва за Кавказ
Радянські війська ведуть бої за визволення Ростова-на-Дону, зима 1943
Радянські війська ведуть бої за визволення Ростова-на-Дону, зима 1943
Радянські війська ведуть бої за визволення Ростова-на-Дону, зима 1943
Дата: 1 січня — 18 лютого 1943
Місце: Ростовська область, нижній Дон (межиріччя Кубані та Манича)
Результат: перемога Червоної армії; неповна реалізація замислу операції
Територіальні зміни: визволення радянськими військами Ростова-на-Дону та більшої частини Ростовської області
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
СРСР Єрьоменко А. І.
СРСР Малиновський Р. Я.
СРСР Цветаєв В. Д.
СРСР Хоменко В. П.
СРСР Ротмістров П. О.
СРСР Герасименко В. П.
СРСР Труфанов М. І.
СРСР Хрюкин Т. Т.
Третій Рейх Е.фон Манштейн
Третій Рейх Г.Гот
Третій Рейх О.фон Кнобельсдорф
Третій Рейх Г.Бальк
Третій Рейх Ф.Кірхнер
Третій Рейх Г.фон Обстфельдер
Третій Рейх Е. фон Маккензен
Третій Рейх Ф.фон Зенгер унд Еттерлін
Третій Рейх О.Отт
Третій Рейх Г.Брайт
Третій Рейх Г.Гейнріці
Третій Рейх Г.Рекнагель
Третій Рейх Г.фон Шверін
Військові формування
СРСР Південний фронт
* 5-та ударна
* 2-га гвардійська армія
* 3-й гвардійський танковий корпус[1]
* 51-ша армія
* 28-ма армія
* 44-та армія[2]
* Кінно-механізована група[3]
* 8-ма повітряна армія
Третій Рейх 4-та танкова армія
* XXXXVIII танковий корпус
* LVII танковий корпус
* XXIX армійський корпус
1-ша танкова армія
* III танковий корпус
* XXXX танковий корпус
* LII армійський корпус
Втрати
Військові втрати:
101 000 чол.[4]
Зовнішні зображення
Карта Ростовської наступальної операції 1943
Не варто плутати з Ростовськими операціями 1941 та 1942 років

Хід операції

ред.

На початок 1943 року війська Сталінградського1 січня 1943 — Південного фронту; 5-та ударна, 2-га гвардійська, 51-ша, 28-ма і з 6 лютого 44-та загальновійськові армії, за підтримки 8-ї повітряної армії; командувач — генерал-полковник А. І. Єрьоменко, з 2 лютого генерал-лейтенант, з 12 лютого генерал-полковник Р. Я. Малиновський) в результаті проведення Котельніковської операції вийшли на лінію Лозна-Приютне. Радянським військам на цьому напрямку протистояли оперативна група Голлідта та відновлена після розгрому під Сталінградом 4-та німецька танкова армія групи армій «Дон»13 лютого — «Південь»; командувач — генерал-фельдмаршал Е. Манштейн).

Замислом радянського командування планувалося завдати головний удар правим крилом фронту (5-та ударна та 2-га гвардійська армії) у загальному напрямку на Ростов, та відрізати шляхи відступу на північ формуванням групи армій «A» з Північного Кавказу; одночасно арміям лівого крила фронту (51-ша та 28-ма армії) наступати через Сальськ на Тихорєцьк, назустріч військам Закавказького фронту, з метою оточення на знищення ворожого угруповання в межиріччі Кубані та Манича.

У разі успіху та взяття радянськими військами Ростова, група армій «A» могла бути відрізана від основних сил і потрапити в гігантський «мішок». На початок операції війська Південного фронту знаходилися приблизно в 200 км на схід від Ростова.

1 січня 1943 війська Південного фронту генерала Єрьоменко перейшли в наступ. Долаючи запеклий опір противника і відбиваючи його контрудари, вони за два тижні боїв просунулися на 150—200 км і вийшли до закруту Дону і до Маничського каналу. З'єднання 2-ї гвардійської армії (генерал-лейтенант Р. Я. Малиновський) до середини січня вийшли на відстань в 50-60 км від Ростова. На цьому рубежі бої набули наполегливого і затяжного характеру. У другій половині січня війська фронту зосередили основні зусилля на розгром військ Вермахту на ближніх підступах до Ростова. До 20 січня передові частини фронту вийшли в район станиці Маницька (на річці Манич) і виявилися приблизно в 50 км від Ростова. Авангардний загін навіть увірвався в Батайськ. Одночасно північний фланг Південного фронту атакував у закруті Дону оперативну групу генерала К. Голлідта, яка обороняла цей район, щоб скувати німецькі сили в центрі. Проте, частині сил 1-ї танкової армії (генерал Е.фон Маккензен), що відходила з Кавказу через Ростовський коридор, вдалося досягти району Манич і зайняти там оборону спільно з підрозділами 4-ї танкової армії (генерал Г. Гот), що захищала рубіж.

До кінця 23 січня радянські війська вийшли на рубіж Сіверський Донець, Дон, Веселий, Цілина, де знову розгорнулися запеклі і затяжні бої. Німці спиралися на добре підготовлені позиції в районі Ростова з розвиненою мережею комунікацій (у тому числі залізниця Тихорєцька — Ростов), що дозволяло їм легко здійснювати перекидання сил і засобів на загрозливі ділянки. Радянські ж війська, що наступали по безкрайніх степових просторах з глибоким сніговим покривом, звідували серйозні труднощі. Армії, що вели наступ, мали розтягнуті комунікації та відірвалися від армійських баз постачання на 350—400 км, чим розгубили значну частину наступальної мощі.

24-26 січня підрозділам 2-ї гвардійської армії, що прорвався до Манича, довелося відбивати сильні контратаки німецьких танкових військ (до 150 танків), що підійшли з півдня, яких підтримали до 4 полків мотопіхоти. У ході запеклих боїв німцям вдалося очистити Батайськ і відкинути радянські частини за Манич. У результаті Червона Армія не змогла своєчасно перерізати комунікації 1-й танковій армії і запобігти її відхід з Північного Кавказу. Велику роль у зриві радянського плану відіграла наполеглива оборона оточеної в Сталінграді 6-ї армії Ф. Паулюса, яка відтягнула на себе 7 радянських армій (більше за 210 тис. чол.), значно скоротивши чисельність сил Червоної Армії на ростовському напрямку.

Поступово просуваючись вперед, зламавши опір німецьких військ, Червона армія врешті-решт 7 лютого звільнила Батайськ і Азов, 12 лютого — Шахти, 13 лютого — Новочеркаськ, 14 лютого — Ростов. Німецьке командування було змушене відводити свої війська на заздалегідь підготовлений оборонний рубіж по р. Міус. Спроба військ Південного фронту прорвати цей оборонний рубіж з ходу успіху не мала, і 18 лютого війська фронту перейшли до оборони. Фронт на даній ділянці стабілізувався.

Див. також

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.

Відео

ред.

Примітки

ред.