Олія як паливо
Рослинна олія є альтернативним паливом для дизельних двигунів і печей для топкового мазуту. Для двигунів, призначених для спалювання дизельного пального, в'язкість олії повинна бути знижена для забезпечення належного розпилення, оскільки в іншому випадку це призведе до неповного згорання вуглецю і зрештою приведе до пошкодження двигуна. Рослинні олії можуть бути використані (до 100 %) у паливо для всіх дизельних двигунів (який був винайдений для цього виду палива), з незначними модифікаціями в питанні нагріву палива, чи без модифікації, змішуючи з дизпаливом загально в 30 % усіх транспортних засобів, і до 50 % залежно від випадку.
Необроблені олії, використовуються як паливо у мобільних чи стаціонарних дизельних двигунах. Як біопаливо, рослинні олії є одним з типів поновлюваних джерел енергії. Відмінністю необробленої олії як палива від біодизельного палива полягає в тому, що в останньому випадку рослинні жири та олії були піддані переетерифікації (оброблені). Тобто, це, в одному випадку, сировина, яка використовується у виробництві біодизельного палива, в іншому — готове пальне, альтернатива біодизеля в тому числі.
Історія ред.
Ідея використовувати рослинні олії як моторне паливо належить Рудольфу Дизелю, винахіднику дизельного двигуна. Наявність дешевої нафти зробила рослинні олії дорожчою альтернативою протягом тривалого часу, через що ті не знаходять застосування як паливо.
Тільки після нафтових криз 1970-х років відбувалось збільшення пошуку альтернативних видів палива. Підвищення вимог до екології та обізнаність щодо захисту клімату наприкінці 20-го століття повертає назад в обговорення про поновлювані енергії.
Дослідження ред.
В Житомирському державному технічному університеті на дизельному двигуні автомобіля ГАЗ-33060 випробовувалась як паливо суміш із 15 % ріпакової олії і 85 % нафтового дизпалива. Було встановлено, що стабільність роботи на такій суміші не відрізняється від роботи на нафтовому дизпаливі[1].
За результатами досліджень Всеросійського науково-дослідного інституту механізації сільського господарства (м. Москва) при використанні суміші із 20 % ріпакової олії й 80 % нафтового дизпалива не потрібно виконувати переналагодження двигуна[1].
Доступність ред.
Відновлені олії (побічні продукти галузей промисловості) ред.
Починаючи з 2000 року, США виробляли понад 11 мільярдів літрів (2,9 млрд галонів США) переробленої олії на рік, в основному промисловими фритюрницями на картопляних заводах і ресторанах швидкого харчування. Якщо всі ці 11 мільярдів літрів можуть бути перероблені та використані для заміни кількості енергії нафтового еквівалента (ідеальний випадок), то майже 1 % від споживання нафти в США може бути компенсовано[2].
Примітки ред.
- ↑ а б Кухаренко П.М., Улексін В.А., Яцук В.М. Застосування палив ненафтового походження для живлення дизельних двигунів з нероздільною камерою згоряння[недоступне посилання з квітня 2019] // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Збірник наукових праць [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.]/ — 2010, №144-3
- ↑ Дивись gas emissions by the United States[en]
Посилання ред.
- (нім.) Основні біопалива Німеччини [Архівовано 26 листопада 2013 у Wayback Machine.] (жовтень 2008 року (PDF, 526 КБ)).
- (нім.) Тестування викидів від згоряння рослинної олії [Архівовано 30 січня 2016 у Wayback Machine.]