Відкрити головне меню

Роса́ріо Кастелья́нос Фіґероа (Rosario Castellanos Figueroa, Іспанська вимова[roˈsaɾjo kasteˈʝanos]; 25 травня 1925 р. — 7 серпня 1974 р.) — мексиканська поетеса та автор. Разом із іншими представниками Покоління 1950 (поети, котрі писали після закінчення Другої Світової Війни, під впливом Сесара Вальєхо та інших), вона є одним із найвизначніших представників мексиканської літератури минулого століття. Протягом свого життя, вона яскраво розкривала проблеми культурної та статевої дискримінації, її роботи вплинули на теорію фемінізму та культурологію. Хоча поетеса померла молодою, вона відкрила шлях жінкам до Мексиканської літератури, а також лишила літературний спадок, котрий досі є актуальним.

БіографіяРедагувати

Народилася у місті Мехіко, зростала у місті Комітан біля батьківської ферми у південному федеральному окрузі Чіапас. Вона була неговіркою дівчиною, котра переймалася тяжким становищем народу Майя, представники котрого працювали на фермі її родини. За її ж словами, вона почала віддалятися від родини після того, як віщунка напророкувала смерть одному з двох дітей, а мати скрикнула, «Хоч би помер не хлопчик!»

Це надало їй сил для майбутнього успіху в спорті й літературі. Росаріо, відома також як «залякувач» була завзятим гравцем у теніс, а також інколи грала в гольф. Багато поезій Росаріо мають згадки про гольф та теніс, що також вказує на її пристрасть.

Матеріальний стан родини повністю змінився після того, як президент Ласаро Карденас ухвалив земельну реформу та політику звільнення селян, що позбавило родину більшості земельних наділів. У віці 15 років, Кастельянос із батьками переїжджає до Мехіко. За рік її батьки помирають і їй доводиться влаштовувати життя самій.

Вона долучилася до кола мексиканської та центральноамериканської інтелігенції, багато читала, почала писати. Вивчала філософію та літературу в UNAM (Національний автономний університет Мексики), де згодом викладала, а також долучилася до Національного інституту корінних народів, де писала сценарії для лялькових вистав, котрі грали у бідних регіонах з метою пропаганди грамоти. Цікаво, що інститут було засновано президентом Карденасом, котрий позбавив її родину землі. Також вона була автором щотижневої колонки у газеті Excélsior.

На додачу до літературної роботи, Кастельянос обіймала кілька державних посад. Як відзнаку за вклад у мексиканську літературу, 1971 року Кастельянос було призначено послом до Ізраїлю.

7 серпня 1974 р., Кастельянос померла у місті Тель-Авів від випадкового ураження електричним струмом від несправної настільної лампи. Згідно зі звітом, вона випадково торкнулася настільної лампи вдома у Герцлії й була уражена струмом. Її негайно було доставлено до Шпиталю Мейєр біля Кфар Саба, де за годину вона померла. Попереднє розслідування показало, що дроти лампи були неправильно або недостатньо ізольовані. Існують припущення що насправді це було бути самогубство. Мексиканська письменниця Марта Серда, наприклад, писала журналістці Люсині Катман, «Я вважаю, що вона вчинила самогубство, бо від певного часу вона почувалася наче мертва».[1] Втім, факти, котрі підтверджували б таку думку, відсутні.

Робота й літературний впливРедагувати

 
Надгробок на могилі Росаріо Кастельянос

Кастельянос захоплювалася такими письменниками, як Габріела Містраль, Емілі Дікінсон, Симона де Бовуар, Вірджинія Вулф, а також Сімона Вейль.[2] Вірш Кастельяно «Валіум 10», складений у формі сповіді, і є визначним феміністичним твором, котрий порівнюють із «Татом» Сильвії Плат.

Парк у місті Мехіко, розташований у районі (Delegación) Куахімальпа де Морелос, був названий на її честь.

Вибрана бібліографіяРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Cordite Poetry Review Archives Архівовано 4 травень 2007 у Wayback Machine. at www.cordite.org.au
  2. The Oxford Encyclopedia of Women in World History. 

Додаткові джерелаРедагувати

  • Ahern, Maureen. Rosario Castellanos. Latin American Writers. 3 vols. Ed. Solé/Abreu. NY: Charles Scribner's Sons, 1989, III: 1295—1302.
  • ___. «Rosario Castellanos». Spanish American Woman Writers: A Bio-Bibliographical Source Book. Ed. Diane E. Marting. Westport/London: Greenwood Press, 1990: 140—155.
  • Anderson, Helene M. «Rosario Castellanos and the Structures of Power». Contemporary Women Authors of Latin America. Ed. Doris Meyer & Margarite Fernández Olmos. NY: Brooklyn College Humanities Institute Series, Brooklyn College, 1983: 22–31.
  • Bellm, Dan. «A Woman Who Knew Latin.» The Nation. (26 June 1989): 891—893.
  • Brushwood, John S. The Spanish American Novel: A Twentieth Century Survey. Austin, TX: University of Texas Press, 1975., pp. 237–238.
  • Castillo, Debra A. Talking Back: Toward a Latin American Feminist Literary Criticism. Ithaca: Cornell University Press, 1992.
  • Juárez Torres, Francisco. La poesia indigenista en cuatro poetas latinoamericanos: Manuel González Prada, Gabriela Mistral, Pablo Neruda y Rosario Castellanos. Ann Arbor: UMI, 1990.
  • Kintz, Linda. Title: The Subject's Tragedy: Political Poetics, Feminist Theory, and Drama. Ann Arbor: University of Michigan Press, 1992.
  • Laín Corona, Guillermo. «Infancia y opresión en Balún Canán, de Rosario Castellanos. La niña como eje temático y estructural de la novela». Bulletin of Hispanic Studies, 88.7 (2011): 777—794.
  • Medeiros-Lichem, María Teresa. «Rosario Castellanos: The Inclusion of Plural Languages and the Problematic of Class and Race in Texts Written by Women». In Reading the Femine Voice in Latin American Women's Fiction: From Teresa de la Parra to Elena Poniatowska and Luisa Valenzuela. New York/Bern: Peter Lang, 2002: 84–99.
  • Melendez, Priscilla. «Genealogia y escritura en Balún-Canán de Rosario Castellanos» MLN 113.2 (March 1998) (Hispanic Issue): 339—363.
  • Meyer, Doris. Reinterpreting the Spanish American Essay: Women Writers of the 19th and 20th Centuries. Austin: University of Texas Press, 1995.
  • Schaefer, Claudia. Textured Lives: Women, Art, and Representation in Modern Mexico. Tucson: University of Arizona Press, 1992.
  • Schwartz, Kessel. A New History of Spanish American Fiction. Vol. 2. Coralal Gables: University of Florida Press, 1971: 299—301.
  • Turner, Harriet S. «Moving Selves: The Alchemy of Esmero (Gabriela Mistral, Gloria Riestra, Rosario Castellanos, and Gloria Fuertes)». In the Feminine Mode: Essays on Hispanic Women Writers. Eds, Noël Valis and Carol Maier. Lewisburg: Bucknell University press, 1990: 227—245.
  • Ward, Thomas. La resistencia cultural: la nación en el ensayo de las Américas. Lima: Universidad Ricardo Palma, 2004: 269—275.

ПосиланняРедагувати