Відкрити головне меню

Рон Аткінсон (англ. Ron Atkinson, нар. 18 березня 1939, Ліверпуль) — англійський футболіст, що усю кар'єру грав на позиції півзахисника за «Оксфорд Юнайтед».

Ф
Рон Аткінсон
RonAtkinson.JPG
Особові дані
Повне ім'я Рональд Франклін Аткінсон
Народження 18 березня 1939(1939-03-18) (80 років)
  Ліверпуль, Англія
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Позиція Півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1959–1971 Англія «Оксфорд Юнайтед» 383 (14)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1971–1974 Англія «Кеттерінг Таун»
1974–1978 Англія «Кембридж Юнайтед»
1978–1981 Англія «Вест-Бромвіч Альбіон»
1981–1986 Англія «Манчестер Юнайтед»
1987–1988 Англія «Вест-Бромвіч Альбіон»
1988–1989 Іспанія «Атлетіко»
1989–1991 Англія «Шеффілд Венсдей»
1991–1994 Англія «Астон Вілла»
1995–1996 Англія «Ковентрі Сіті»
1997–1998 Англія «Шеффілд Венсдей»
1999 Англія «Ноттінгем Форест»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 29 березня 2016.

** Тільки на посаді головного тренера.

По завершенні ігрової кар'єри став футбольним тренером. Найбільших досягнень здобув очолюючи «Манчестер Юнайтед», ставши з ним дворазовим володарем Кубка Англії та переможцем Суперкубка Англії. Також по разу вигравав Кубок англійської ліги з «Шеффілд Венсдей» та «Астон Віллою».

З кінця 1990-х років став телевізійним коментатором-експертом на англійському телебаченні.

Зміст

Ігрова кар'єраРедагувати

Рон Аткінсон народився в Ліверпулі, але майже одразу після його народження сім'я переїхала в Бірмінгем. У 17-річному віці перейшов в «Астон Віллу», але так і не зміг пробитися в основний склад команди.

У 1959 році як вільний агент перейшов у «Оксфорд Юнайтед» (тоді клуб називався «Хедінгтон Таун»), де грав разом зі своїм молодшим братом, Гремом. Рон провів більше 500 матчів за клуб, виступаючи на позиції крайнього хавбека, і забив 14 голів. За свої виступи він отримав прізвисько «Танк». Він був капітаном «Оксфорда», коли клуб піднявся з Південної ліги у Другий дивізіон, всього за шість років, з 1962 по 1968 рік. Він також став першим в англійському футболі капітаном команди, з яким клуб вийшов з Південної ліги через три дивізіони в Футбольну лігу.

1971 року у віці 32 років Аткінсон завершив ігрову кар'єру.

Кар'єра тренераРедагувати

Початок тренерської кар'єриРедагувати

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1971 року, очоливши тренерський штаб клубу «Кеттерінг Таун», що не входив в Футбольну лігу. Він добре проявив себе в ролі тренера, і в результаті отримав запрошення очолити клуб з Футбольної ліги «Кембридж Юнайтед», з яким у 1977 році виграв Четвертий дивізіон. У наступному році він покинув клуб, який мав хороші шанси на вихід у Другий дивізіон..

«Вест Бромвіч Альбіон»Редагувати

На початку 1978 року Аткінсон очолив клуб Першого дивізіону «Вест Бромвіч Альбіон». Незабаром він підписав чорношкірого Брендона Бетсона[en] з «Кембриджу», який приєднався до пари чорношкірих футболістів, Лорі Каннінгема та Сірілла Регіса[en]. До цього в жодній команді з вищого дивізіону англійського футболу не грало одночасно троє чорношкірих гравців. Тріо чорношкірих футболістів похитнуло усталені расистські традиції в англійському футболі. Після цього з'явилося нове покоління гравців з темним кольором шкіри, які стали активно виступати за провідні клуби, хоча раніше вони піддавалися расовій дискримінації.

У сезоні 1978/79 «Вест Бромвіч» посів третє місце в чемпіонаті, а також дістався до чвертьфіналу Кубка УЄФА. 30 грудня 1978 року «дрозди» одержали знамениту перемогу над «Манчестер Юнайтед» з рахунком 5:3 в матчі на «Олд Траффорд». У цьому сезоні клуб посів друге місце в чемпіонаті, поступившись чемпіонством «Ліверпулю» лише за різницею м'ячів. У 1981 році клуб фінішував на четвертому місці, і незабаром після цього Аткінсон був призначений головним тренером «Манчестер Юнайтед», замінивши звільненого Дейва Секстона.

«Манчестер Юнайтед»Редагувати

Аткінсон був яскравим, харизматичним тренером, виділяючись на тлі попереднього тренера «Юнайтед», Дейва Секстона (під керівництвом якого клуб зайняв друге місце в чемпіонаті в 1980 році, але не виграв жодного серйозного трофею з 1977 року).

Аткінсон керував командою протягом п'яти повних сезонів. У сезоні 1981/82 «Юнайтед» фінішував на третьому місці в Першому дивізіоні, що дало манкуніанцям путівку в Кубок УЄФА. У сезоні 1982/83 «Юнайтед» виграв Кубок Англії, перемігши у фінальному матчі «Брайтон енд Гоув Альбіон» (перший матч завершився внічию 2:2, перегравання виграв «Юнайтед» 4:0) і знову зайняв третє місце в чемпіонаті. У сезоні 1983/84 «Манчестер Юнайтед» дістався до півфіналу Кубка володарів кубків, а в чемпіонаті посів четверте місце, хоча у Кубку Англії сенсаційно програв «Борнмуту», клубу Третього дивізіону, з рахунком 2:0. У сезоні 1984/85 «Юнайтед» знову виграв Кубок Англії, обігравши у фінальному матчі «Евертон» з рахунком 1:0. Проте клубу не вдалося поборотися за Кубок володарів кубків у наступному сезоні, так як у фіналі Кубка європейських чемпіонів цього року сталася Ейзельська трагедія, через яку всі англійські клуби були дискваліфіковані з європейських турнірів на невизначений час (в результаті дискваліфікація тривала п'ять років).

У сезоні 1985/86 «Юнайтед» виграв 10 стартових матчів чемпіонату і закріпив комфортне лідерство в турнірній таблиці. Однак потім клуб почав втрачати форму і за підсумками сезону знову фінішував на четвертому місці.

Аткінсон витратив на трансфери гравців більше 8 млн фунтів. Найбільш дорогими придбаннями клубу стали Браян Робсон, Гордон Стракан і Єспер Ольсен. Крім того, Аткінсон залучав в команду молодих гравців: Нормана Вайтсайда, Марка Г'юза і Пола Макграта.

Він компенсував більше 6 млн фунтів, продавши з команди таких гравців як Рей Вілкінс і Марк Г'юз. Сезон 1986/87 почався для команди вкрай невдало, і в листопаді 1986 року, коли «Юнайтед» перебував на четвертому з кінця місці турнірної таблиці, Аткінсон був звільнений.

Подальша тренерська роботаРедагувати

В подальшому очолював команди клубів «Вест Бромвіч Альбіон», «Атлетіко», «Шеффілд Венсдей», «Астон Вілла» та «Ковентрі Сіті».

Останнім місцем тренерської роботи Аткінсона став клуб «Ноттінгем Форест», команду якого Рон Аткінсон очолював як головний тренер 1999 року.

Тренерська статистикаРедагувати

[1]

Клуб Країна Початок роботи Завершення роботи Показники
М В П Н % перемог
Кеттерінг Таун   14 грудня 1971 22 листопада 1974
Кембридж Юнайтед   22 листопада 1974 12 січня 1978 146 68 36 42 46,58
Вест Бромвіч Альбіон   12 січня 1978 9 червня 1981 159 70 36 53 44,03
Манчестер Юнайтед   9 червня 1981 6 листопада 1986 292 146 67 79 50
Вест Бромвіч Альбіон   3 вересня 1987 12 жовтня 1988 53 15 23 15 28,3
Атлетіко Мадрид   12 жовтня 1988 16 січня 1989 12 6 3 3 50
Шеффілд Венсдей   14 лютого 1989 6 червня 1991 118 49 34 35 41,53
Астон Вілла   7 червня 1991 10 листопада 1994 178 77 56 45 43,26
Ковентрі Сіті   15 лютого 1995 5 листопада 1996 74 19 28 27 25,68
Шеффілд Венсдей   14 листопада 1997 17 травня 1998 27 9 11 7 33,33
Ноттінгем Форест   11 січня 1999 16 травня 1999 16 4 10 2 25
Пітерборо Юнайтед   квітень 2006 травень 2006 3 1 2 0 33,33
Загалом &&&&&&&&&&&01078.&&&&&01078 &&&&&&&&&&&&0464.&&&&&0464 &&&&&&&&&&&&0306.&&&&&0306 &&&&&&&&&&&&0308.&&&&&0308 &&&&&&&&&&&&&043.&4000043,04

Робота на телебаченніРедагувати

В останні роки він став одним з найбільш відомих телевізійних коментаторів-експертів в Англії. Відомий своїми характерними зворотами мовлення — його висловлювання називають «Біг-Ронізмами» («Big-Ronisms») або «Ронглішами» («Ronglish») — а також расистськими висловлюваннями в прямому ефірі.

Титули і досягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати