Роман Михайлович Старий

Роман Михайлович (після 1228 — після 1288) — великий князь чернігівський і брянський (до 1263 — після 1288) з династії Ольговичів, невстановленого походження.

Роман Старий
COA of Chernihiv Principality.svg
Князь Чернігівський
Правління 1263-1288
Попередник Всеволод Ярополкович
Наступник Олег Брянський
Інші титули Князь брянський
Біографічні дані
Народження Не відомо
Смерть 1288(1288)
Дружина Анна
Діти Олег, Михайло, Олександр, Ольга
Династія Рюриковичі
Батько Михайло II

ПоходженняРедагувати

Традиційно вважається сином великого князя київського та князя чернігівського, Михайла Всеволодовича. Проте в такому разі він не міг б видати свою дочку Ольгу за Володимира Васильковича якому приходився б двоюрідним братом[1]. У ранніх джерелах відомості про батька Романа відсутні і він згадується просто як князь Брянський.

БіографіяРедагувати

За відомостями Іоанна де Плано Карпіні у травні 1247 року на шляху з Орди йому трапився князь Роман який вїжджав в татарські землі. Н. М. Карамзін, а за ним А. В. Екземплярский ототожнювали цього Романа саме з Романом Брянським без уточнення його по-батькові[2].

У 1264 році видав свою дочку Ольгу за володимирського князя Володимира Васильковича. В тому ж році розбив литовців під Брянськом, але і сам був ранений у битві.

У 1274 році разом з сином Олегом брав участь в поході на литовського князя Тройдена коаліції руських князів яку організував монголо-татарський хан Менгу-Тимур на прохання галицького князя Лева Даниловича.

1285 року здійснив похід на Смоленськ, спалив посад, проте самого міста взяти не зміг.

У пізньому "Сказанні про початок Свенського монастиря" говориться що в подальшому, у 1288 році князь Роман Михайлович Старий раптово осліп але зцілився від чудотворного образу Пресвятої Богородиці Печерської і в пам'ять цієї події заснував на Десні, навпроти р. Свені, Успенський монастир.

"Роман Брянський" також фігурує в легенді про завоювання Києва Гедиміном (1320-і рр.) створеній на початку XVI ст. білорусько-литовськими книжниками.

Сім'я і дітиРедагувати

Дружину звали Анна. Від неї мав щонайменше шістьох дітей відомих з літописів:

ПриміткиРедагувати

  1. Беспалов Р. А. «Новое потомство» князя Михаила Черниговского по источникам XVI-XVII веков (к постановке проблемы) // Проблемы славяноведения. Сб. научных статей и материалов. Брянск: РИО БГУ, 2011. Вып. 13. - С. 73-74.
  2. Карамзин Н. М. История государства Российского. Кн. 2. Т. IV. Прил. 67; Экземплярский А. В. Черниговские князья // Русский биографический словарь / Изд. под наблюдением А. А. Половцова. Т.: Чаадаев-Швитков. СПб., 1905. С. 253.

ЛітератураРедагувати

  • Беспалов Р. А. «Новое потомство» князя Михаила Черниговского по источникам XVI-XVII веков (к постановке проблемы) // Проблемы славяноведения. Сб. научных статей и материалов. Брянск: РИО БГУ, 2011. Вып. 13. - С. 63-97. [1,97 а. л.]
  • Гор­ский А. А. Брян­ское кня­же­ст­во в по­ли­ти­че­ской жиз­ни Вос­точ­ной Ев­ро­пы: ко­нец XIII – на­ча­ло XV в. // Сред­не­ве­ко­вая Русь. М., 1996. Вып. 1.
  • Зо­тов Р. В. О чер­ни­гов­ских князь­ях по Лю­бец­ко­му си­но­ди­ку и о Чер­ни­гов­ском кня­же­ст­ве в та­тар­ское вре­мя. СПб., 1892
  • Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.

ПосиланняРедагувати

Попередник
Всеволод Ярополкович
  Князь Чернігівський
1263-1288
  Наступник
Олег Брянський