Роман Михайлович (Старий) (нар. після 1228 — пом. після 1288) — князь чернігівський і брянський (до 1263 — після 1288) з династії Ольговичів, невстановленого походження.

Роман Старий
Князь чернігівський
Правління1263-1288
ПопередникВсеволод Ярополкович
НаступникОлег Брянський
Інші титулиКнязь брянський
Біографічні дані
НародженняНевідомо
Смерть1288(1288)
ДружинаАнна
ДітиОлег, Михайло, Олександр, Ольга
ДинастіяРюриковичі
БатькоМихайло Всеволодович
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Походження

ред.

Традиційно вважається сином великого князя київського та князя чернігівського, Михайла Всеволодовича. Проте в такому разі він не міг б видати свою дочку Ольгу за Володимира Васильковича якому приходився б двоюрідним братом[1]. У ранніх джерелах відомості про батька Романа відсутні і він згадується просто як князь Брянський.

Біографія

ред.

За відомостями Іоанна де Плано Карпіні у травні 1247 року на шляху з Орди йому трапився князь Роман який вїжджав в татарські землі. Н. М. Карамзін, а за ним А. В. Екземплярский ототожнювали цього Романа саме з Романом Брянським без уточнення його по-батькові[2].

У 1264 році видав свою дочку Ольгу за володимирського князя Володимира Васильковича. В тому ж році розбив литовців під Брянськом, але і сам був ранений у битві.

У 1274 році разом з сином Олегом брав участь в поході на литовського князя Тройдена коаліції руських князів яку організував монголо-татарський хан Менгу-Тимур на прохання галицького князя Лева Даниловича.

1285 року здійснив похід на Смоленськ, спалив посад, проте самого міста взяти не зміг.

У пізньому «Сказанні про початок Свенського монастиря» говориться, що в подальшому, у 1288 році, князь Роман Михайлович Старий раптово осліп, але зцілився від чудотворного образу Пресвятої Богородиці Печерської і в пам'ять цієї події заснував на Десні, навпроти р. Свені, Успенський монастир.

«Роман Брянський» також фігурує в легенді про завоювання Києва Гедиміном (1320-і рр.) створеній на початку XVI ст. білорусько-литовськими книжниками.

Сім'я і діти

ред.

Дружину звали Анна. Від неї мав щонайменше шістьох дітей відомих з літописів:

Примітки

ред.
  1. Беспалов Р. А. «Новое потомство» князя Михаила Черниговского по источникам XVI—XVII веков (к постановке проблемы) // Проблемы славяноведения. Сб. научных статей и материалов. Брянск: РИО БГУ, 2011. Вып. 13. — С. 73-74.
  2. Карамзин Н. М. История государства Российского. Кн. 2. Т. IV. Прил. 67; Экземплярский А. В. Черниговские князья // Русский биографический словарь / Изд. под наблюдением А. А. Половцова. Т.: Чаадаев-Швитков. СПб., 1905. С. 253.

Література

ред.
  • Беспалов Р. А. «Новое потомство» князя Михаила Черниговского по источникам XVI—XVII веков (к постановке проблемы) // Проблемы славяноведения. Сб. научных статей и материалов. Брянск: РИО БГУ, 2011. Вып. 13. — С. 63-97. [1,97 а. л.]
  • Гор­ский А. А. Брян­ское кня­же­ст­во в по­ли­ти­че­ской жиз­ни Вос­точ­ной Ев­ро­пы: ко­нец XIII — на­ча­ло XV в. // Сред­не­ве­ко­вая Русь. М., 1996. Вып. 1.
  • Зо­тов Р. В. О чер­ни­гов­ских князь­ях по Лю­бец­ко­му си­но­ди­ку и о Чер­ни­гов­ском кня­же­ст­ве в та­тар­ское вре­мя. СПб., 1892
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Посилання

ред.
Попередник
Всеволод Ярополкович
  Князь чернігівський
1263-1288
  Наступник
Олег Брянський