Романович-Ткаченко Наталя Данилівна
Наталя Данилівна Романович-Ткаченко (26 червня 1884, Сквира, Київщина — 1933, Київ) — українська письменниця і перекладачка.
| Романович-Ткаченко Наталя Данилівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
1884 Сквира, Київська губернія, Російська імперія | |||
| Померла |
1933 Київ, Українська СРР, СРСР | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Країна |
 Російська імперія УНР Українська Держава.svg){kind=small} СРСР | |||
| Діяльність | письменниця, перекладачка | |||
| Партія | Революційна українська партія | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Життєпис ред.
Народилась 26 червня 1884 року в місті Сквирі на Київщині. Дитинство провела на Чигиринщині. Батько, Данило Краєвський, походив зі збіднілої шляхти і працював вчителем географії та історії в сільських школах. Матір звали Софія (дівоче прізвище Андреєва). Навчання розпочала в Златопільській гімназії. Потім її віддали до жіночої міністерської гімназії на Прорізній у Києві, але там вона не провчилась і року[1].
Живучи в Чигирині, брала участь у діяльності українських революційних гуртків[2].
У 1903 — 1906 роках разом з чоловіком Михайлом Ткаченком[3] жила у Львові, де познайомилася з Іваном Франком, там почала (1905) друкувати оповідання в «ЛНВ», у якому були друковані й дальші її твори, зокрема трилогія «Мандрівниця» і подорожні записки з Галичини (1917—1918)[2]. У Львові народилося двоє дітей, дочка Наталя та син Лев[4].
1906 року подружжя повернулося до Києва[4].
Під час Першої світової війни Наталя Данилівна розбудовувала на всій території України мережу притулків для сиріт та загублених дітей і разом з іншими жінками намагалася з'єднати роз'єднані родини[5].
З 1923 року Романович-Ткаченко друкувала свої твори в журналі «Червоний Шлях». Збірка оповідань «Життя людське» (1918), «Несподіваний землетрус» (1928), «Чебрець-зілля» (1928). «Зінькова Зірка» (1929) і кн. «Нас кличуть гудки. Записки революціонерки 900-их pp.» (1931)[2].
Член літературної організації «Плуг»[2].
Її твори критикувалися за «висунення односторонньо ідеалізованих фігур народницьких інтелігентів-культуртрегерів замість показу справжніх, реальних комуністів».
Перекладала з французької (Еміль Золя «Лурд» (1930), Октав Мірбо «Щоденник Покоївки» (1928), Жуль Верн «Діти капітана Гранта») та англійської (твори Томаса Майна Ріда)[6].
У Києві мешкала на вулиці Ярославів Вал (у 1923—1928 — вулиця Раковського, у 1928—1941 — вулиця Ворошилова, з 1976 р. — Ярославів Вал) у будинку № 36. Померла восени 1933 року, здогадно, з голоду (за іншою версією, заразившись тифом від своєї маленької онуки Інни, яку доглядала. Поховали її на Байковому кладовищі[7].
Примітки ред.
- ↑ Бунтарки, 2020, с. 263-264.
- ↑ а б в г Романович-Ткаченко Наталя // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1973. — Кн. 2, [т. 7] : Пряшівщина (продовження) — Сибір. — С. 2664-2565.
- ↑ Бунтарки, 2020, с. 267.
- ↑ а б Бунтарки, 2020, с. 268.
- ↑ Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 175.
- ↑ Володимирівна, Коломієць Лада (2015). Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років: Матеріали до курсу “Історія перекладу" (укр.). Нова Книга. ISBN 9789663825748.
- ↑ Бунтарки, 2020, с. 288.
Література ред.
- Романович-Ткаченко Наталя // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1973. — Кн. 2, [т. 7] : Пряшівщина (продовження) — Сибір. — С. 2664-2565.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
- Віра Агеєва, Ірина Борисюк, Оксана Пашко, Олена Пелешенко, Ольга Полюхович, Оксана Щур. Бунтарки: нові жінки і модерна нація. — Київ, 2020. — 368 с. — ISBN 978-617-7622-21-4.
- Лада Коломієць. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років: матеріали до курсу “Історія перекладу” : навчальний посібник. — Вінниця, 2015. — 360 с. — ISBN 978-966-382-574-8.
Посилання ред.
- Романович-Ткаченко Н. Чебрець-зілля: повість / Наталя Романович-Ткаченко. — Київ: Сяйво, 1927. — 228, 2 с. — (Новини української літератури).
- Романович-Ткаченко Н. «Марко й Мара», 1927.
- Романович-Ткаченко Наталя // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1628. — 1000 екз.
|
Це незавершена стаття про українську письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела. |