Відкрити головне меню

Наталя Данилівна Романович-Ткаченко (1884, Сквира, Київщина — 1933) — українська письменниця.

Романович-Ткаченко Наталя Данилівна
Романович Наталя.png
Народилася 1884
Сквира, Україна
Померла 1933
Київ, Українська СРР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1929-1937).svg Українська СРР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність письменниця
Партія Революційна українська партія

ЖиттєписРедагувати

Живучи в Чигирині, брала участь у діяльності українських революційних гуртків. У 1903 — 1906 роках жила у Львові, де познайомилася з Іваном Франком, там почала (1905) друкувати оповідання в «ЛНВ», у якому були друковані й дальші її твори, зокрема трилогія «Мандрівниця» і подорожні записки з Галичини (1917—1918).

Під час Першої світової війни Наталя Данилівна розбудовувала на всій території України мережу притулків для сиріт та загублених дітей і разом з іншими жінками намагалася з'єднати роз'єднані родини.[1]

З 1923 року Романович-Ткаченко друкувала свої твори в журналі «Червоний Шлях». Збірка оповідань «Життя людське» (1918), «Несподіваний землетрус» (1928), «Чебрець-зілля» (1928). «Зінькова Зірка» (1929) і кн. «Нас кличуть гудки. Записки революціонерки 900-их pp.» (1931).

Член літературної організації «Плуг».

Її твори критикувалися за «висунення односторонньо ідеалізованих фігур народницьких інтелігентів-культуртрегерів замість показу справжніх, реальних комуністів».

Перекладала з французької (Еміль Золя "Лурд" (1930), Октав Мірбо "Щоденник Покоївки" (1928), Жуль Верн "Діти капітана Гранта") та англійської (твори Томаса Майна Ріда).[2]

Померла у Києві.

ПриміткиРедагувати

  1. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 175.
  2. Володимирівна, Коломієць Лада (2015). Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років: Матеріали до курсу “Історія перекладу" (uk). Нова Книга. ISBN 9789663825748. 

ЛітератураРедагувати