Любомир Романків
Любомир Романків (англ. Lubomyr Romankiw; нар. 17 квітня 1931, м. Жовква, Україна) — провідний науковець компанії IBM у галузі комп'ютерних технологій, співвинахідник (разом з Девідом Томпсоном) процесів створення тонкоплівкових індуктивних і магніторезистивних мікроголовок для запису інформації[1], що уможливили появу жорстких дисків і персональних комп'ютерів, автор і співавтор понад 65 патентів. Директор відділу електрохімічної технології й магнетизму Дослідного центру корпорації ІВМ (Йорктаун Гайтс, Нью-Йорк).[2]
| Любомир Романків | |
|---|---|
| Народився |
17 квітня 1931 (92 роки) Жовква, нині Україна |
| Країна |
.svg){kind=small} Канада |
| Національність | українець |
| Діяльність | інформатик |
| Alma mater | Альбертський університет |
| Галузь | електроніка та матеріалознавство |
| Заклад | IBM |
| Вчене звання | доктор філософії в галузі металургії та матеріалознавства (MIT, 1962 рік) |
| Науковий керівник | директор відділу електрохімічної технології й магнетизму Дослідного центру корпорації ІВМ. |
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
| Відомий завдяки: | індуктивні та магніторезистивні мікроголовки для жорстких дисків |
| Нагороди | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
Життєпис ред.
Народився 17 квітня 1931 року в м. Жовква, нині Львівська область, Україна (тоді Жовківський повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка).
1957 року здобув ступінь бакалавра в Університеті Альберти, закінчив магістратуру та здобув ступінь доктора філософії в галузі металургії та матеріалознавства в Массачусетському технологічному інституті в 1962 році. Автор понад 150 статей, відредагував 10 томів матеріалів різних технічних симпозіумів.[3]
Професійна діяльність ред.
Значна частина його роботи пов'язана з вивченням магнітних матеріалів, рефлективними дисплеями та процесами міднення (англ. Copper plating). Інженер хімії (з 1955 року). Доктор металургії і матеріалознавства. Керівник Центру електрохімічної технології та мікроструктур в Дослідному інституті ім. Т. Дж. Ватсона фірми ІВМ. Винахідник процесів створення індуктивних і магніторезистивних мікроголовок для записування/зчитування інформації на жорстких дисках комп'ютерів.[4]
За значні досягнення отримав медаль Перкіна — найвищу відзнаку Товариства хімічної промисловості США (1993),[5] медаль Вітторіо де Нора від Електрохімічного товариства США (1994)[6], відзнаку пам'яті Морріса Н. Лібмана від IEEE (1994), Винахідник Року за версією Асоціації прав інтелектуальної власності Східного Нью-Йорку (2000) і Винахідник Року (Асоціація права інтелектуальної власності Нью-Йорку, 2001 рік). Отримав 13 нагород за видатні винаходи та внесок від IBM і 25 нагород за винаходи та досягнення.[3] Занесений до престижних видань «Хто є хто в науковому світі» та в «Хто є хто в Америці».
У березні 2012 року Любомир Романків введений до Зали національної слави США, є одним з десяти винахідників (разом зі Стівом Джобсом), удостоєних такої честі.[7]
Громадська діяльність ред.
Дійсний член Академії інженерних наук ІВМ та Академії інженерних наук України. Член Наукового товариства імені Шевченка, член управи НТШ у США.
Діяч українських студентських і громадських організацій діаспори, член президії Світового конгресу вільних українців, голова Комітету Української Молоді при СКВУ. Організатор і Голова студентських товариств в Едмонтоні та Бостоні. Засновник і керівник української радіопрограми в Едмонтоні. Організував акредитовані курси української культури в Мерсі-коледжі (Нью-Йорк). Активний діяч Пласту, був Головою ГПБ і ГПР, зараз є Начальним Пластуном, всебічно сприяє розбудові Пласту в Україні. Член 29-го Куреня УПС «Сіроманці». Нагороджений вищими пластовими відзнаками.
Живе в містечку Браєркліф Манор, штат Нью-Йорк. Має канадське громадянство.
27 вересня 2013 року Любомир Романків став почесним громадянином рідної Жовкви.
Про Україну Романків сказав так: «Коли я приїжджаю до України, я відчуваю, що я є у своїй країні, де я народився і де все мені рідне. Я поїхав з України, коли мені було 13 років. Коли увечері до Жовкви прийшли совєтські війська, то вже вночі з’явилися списки тих хто має бути розстріляний наступного ранку».[8]
Пластове життя і діяльність ред.
- Член ВСУМ у Львові в 1943-44 роках.
- Став членом Пласту в 1946-му році в Берхтесґадені, Німеччина. І-ша проба й присяга.
- 1947-48 — II і III проби — Мюнхен-Фрайман, Німеччина. Вишколи: Виховників УПЮ і УПН та зв'язкових. Гуртковий, кур. провід.
- 1948-57 — Співорганізатор станиці Едмонтон, виховник, зв'язковий, гніздовий, кошовий, станичний.
- 1958-61 — Юнацький виховник в Бостоні, кошовий. 1965-77 — 2-ий заступник Голови КПС та секретар КПС в США.
- 1978-84 — Голова ГПБ; ступінь сен. керівництва; засновник Фонду Дрота. Ініціатор ЮМПЗ-82 в Європі.
- 1987-94 — Голова ГПРади. Ініціатор переговорів із Скаутовим бюром в Женеві про приняття Пласту до Світового Скаутинґу. Як Голова ГПР взяв участь в перших 4-ох З'їздах Пласту в Україні й допомагав спрямовувати пластову працю.
- 1994 — Заступник Голови ГПБ для зв'язку зі Скаутовим Бюром. Разом з делегацією України брав участь у 18-му Світовому Джемборі. Репрезентував Пласт у розмовах із Скаутовим Бюром.
Пластові відзнаки: III, II і І юнацькі; III й II старшопластунські; св. Юрій в Сріблі та в Золоті.
Нагороди ред.
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (Україна, 22 серпня 2020) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток міждержавного співробітництва, плідну громадську діяльність[9].
- Портрет Любомира Романківа розміщений у Залі національної слави США. Після Ігора Сікорського, Любомир Романків став другим українцем, чий портрет висить у цій залі.[8]
Примітки ред.
- ↑ Lubomyr T. Romankiw: Biography. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 9 березня 2014.
- ↑ Popovych, Orest (4 січня 2004). Shevchenko Society celebrates 130th anniversary with conference in N.Y. Ukrainian Weekly. Ukrainian Weekly. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 січня 2007.
- ↑ Цей українець стоїть за комп'ютерною революцією, без якої Apple могло б і не бути. Відео [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] Голос Америки 24.10.2017
- ↑ Society of Chemical Industry: SCI Honours. Society of Chemical Industry Webs Site. Society of Chemical Industry. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 7 січня 2008.
- ↑ Vittorio de Nora Award. The Electrochemical Society Web Site. The Electrochemical Society. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 8 січня 2007.
- ↑ http://www.invent.org/2012induction/ [Архівовано 6 березня 2012 у Wayback Machine.] National Inventors Hall of Fame 2012 Inductees
- ↑ а б «В Україні мене б вислали у Сибір чи розстріляли»: Любомир Романків про блискучу кар'єру в США та Apple. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №341/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 24 серпня 2020.
Література ред.
- Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К. : КИТ, 2007. — 436 с.
Посилання ред.
- «В Україні мене б вислали у Сибір чи розстріляли»: Любомир Романків про блискучу кар'єру в США та Apple, Радіо Свобода, 17 квітня 2021 [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Юлія Банкова. «Любомир Романків: „Українські олігархи не вміють бути багатими [Архівовано 4 листопада 2013 у Wayback Machine.]“» «Українська правда.Життя» 8 жовтня, 2013
- Алла Дубровик. «Любомир Романків: „Перші диски, які ми створили, купив Стів Возняк. Згодом він зробив перший комп'ютер… I лише потім Стів Джобс розвинув технологію [Архівовано 21 березня 2016 у Wayback Machine.]“» // День. — 2013. — № 182 (9 жовтня).
- Винахід Начального Пластуна, Любомира Романківа, призвів до падіння вартості пам'яті від $500 000 за гігабайт до менш ніж 50 центів! [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- IBM Press Release [Архівовано 10 березня 2007 у Wayback Machine.] — Inventor of the Year, NY Intellectual Property Law Association