Романенко Роман Сергійович

Рома́н Сергі́йович Романе́нко (21 січня 1994(19940121) — 10 серпня 2019) — молодший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Роман Романенко
UA-OF(D)-HOR-GSB-H(2015).png Молодший лейтенант
Романенко Роман Сергійович.jpg
Загальна інформація
Народження 21 січня 1994(1994-01-21)
Дніпро
Смерть 10 серпня 2019(2019-08-10) (25 років)
Світлодарськ
Поховання Дніпро
Псевдо «Біч»
Військова служба
Роки служби 2015—2019
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування
AZOV logo.svg
 «Азов»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився 1994 року в Дніпропетровську (Самарський район міста); був єдиною дитиною у батьків. Займався спортом — боксом, бігом, кросфітом. Любив подорожувати, захоплювався фотографією, був фаном ФК «Дніпро». Навчався у ДНУ ім. О. Гончара за спеціальністю «маркетинг», брав участь у студентському русі «Bionic Leader School».

Під час Революції Гідності їздив на Майдан. У листопаді 2015 року перевівся на заочну форму навчання та приєднався до «Азова». Пройшов курси снайперської підготовки; у 2016—2017 роках виконував завдання на Маріупольському напрямку. Отримав звання сержанта, став командиром відділення снайперів. З 2017 по 2018 рік постійно виконував бойові завдання по всій лінії фронту — Водяне, Широкине, Павлопіль, Мар'їнка, Авдіївка, Катеринівка, від лютого 2019-го — на Світлодарській дузі. У березні витяг пораненого командира з поля бою, у травні присвоєно офіцерське звання; молодший лейтенант, заступник командира групи спеціального призначення.

10 серпня 2019 року загинув в обідню пору поблизу Світлодарська — від уламкових поранень внаслідок підриву на ворожому фугасі. Це сталося під час виконання бойового завдання групою розвідки, яка відстежувала пересування противника. Після вибуху почався обстріл з автоматичного гранатомета з боку окупованого села Лозове, це завадило евакуювати тіло загиблого воїна — «азовці» тричі намагалися дістати побратима. 11 серпня терористи вивезли тіло з «сірої зони» поблизу села Розсадки. 13 серпня відбулася передача тіла поблизу мосту біля міста Щастя.[2]

Похований у місті Дніпро.

Без Романа лишилася мама.

Нагороди та вшануванняРедагувати

  • Указом Президента України № 625/2019 від 23 серпня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати