Відкрити головне меню

Володимир Олександрович Романенко (нар. 8 червня 1985, Суми, УРСР) — український футболіст, півзахисник аматорського клубу «Вікторія» (Миколаївка).

Ф
Володимир Романенко
Особові дані
Повне ім'я Володимир Олександрович
Романенко
Народження 8 червня 1985(1985-06-08) (34 роки)
  Суми,
УРСР
Зріст 178 см
Вага 69 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Вікторія» (М)
Номер ?
Юнацькі клуби
1998—2000
2000—2001
2002
Україна «Фрунзенець» (С)
Україна «Обухів»
Україна «Локомотив-МСМ-ОМІКС» (К)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2001—2002 Україна «Борисфен» 0 (0)
2001—2002  Україна «Борисфен-2» 20 (3)
2002 Україна «Динамо-3» 2 (0)
2002—2004 Україна «Дніпро» (Дніпроп.) 0 (0)
2002—2004  Україна «Дніпро-2» 52 (3)
2005—2007 Україна «Сталь» (Дніпродз.) 54 (3)
2007—2009 Україна «Металург» (Д) 11 (0)
2009  Вірменія «Бананц» (Є) 12 (0)
2010 Україна «Сталь» (Дніпродз.) 10 (0)
2010—2013 Україна «Кримтеплиця» 76 (1)
2013 Україна «Суми» 6 (0)
2013—2015 Україна «Геліос» 33 (2)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
2000—2002 Україна Україна (U-17) 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Зміст

Клубна кар'єраРедагувати

Початок кар'єриРедагувати

Футболом почав займатися в 5-річному віці. Перші тренери К.М. Зінов'єв та А.М. Дяков. У 15 років був запрошений у футбольну академію київського «Динамо», тренер Павло Яковенко. Там пробув два роки, після чого перейшов у спортшколу дніпропетровського «Дніпра», де удосконалювався ще три роки[1]. На молодіжному рівні виступав у клубах «Фрунзенець» (Суми), «Обухів», «Локомотив-МСМ-ОМІКС» (Київ).

У 2001 році зіграв 10 матчів у складі аматорського клубу «Динамо» (с. Чапаївка). Першим професіональним клубом Володимира став друголіговий «Борисфен-2», фарм-клуб бориспільського «Борисфена», команда була створена на основі збірної України U-17 під керівництвом Павла Яковенка[1]. Дебютував у чемпіонаті України 30 липня 2001 року в програному (1:4) домашньому поєдинку 3-го туру групи «Б» проти іллічівського «Портовика». Романенко вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[2]. Дебютним голом у професіональному футболі відзначився 17 вересня 2001 року на 22-ій хвилині програного (1:2) виїзного поєдинку другої ліги чемпіонату України проти київського «Динамо-3». Володимир вийшов у стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[3]. Загалом у складі «Борисфена-2» в чемпіонаті України зіграв 20 матчів та відзначився 3-ма голами. Потім перейшов до київського «Динамо-3». Дебютував у складі киян 28 травня 2002 року в нічийному (0:0) виїзному поєдинку 30-го туру групи Б другої ліги чемпіонату України проти ФК «Черкас». Романенко вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[4]. Проте закріпитися у складі динамівців не вийшло. Володимир зіграв у складі «Динамо-3» лише 2 поєдинки.

У 2002 році перейшов до «Дніпра», але через високу конкуренцію виступав лише за друголіговий «Дніпро-2». Дебютував за другу команду дніпропетровців 5 серпня 2002 року в програному (2:3) домашньому поєдинку 2-го туру групи В другої ліги чемпіонату України проти донецького «Металурга-2». Володимир вийшов на поле в стартовому складі, а на 46-ій хвилині його замінив Олег Карамушка[5]. Дебютним голом у складі дніпровців відзначився 7 квітня 2004 року на 57-ій хвилині переможного (2:1) домашнього поєдинку 18-го туру групи В другої ліги чемпіонату України проти полтавської «Ворскли-2». Володимир вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[6]. Загалом у складі «Дніпра-2» у чемпіонаті України зіграв 52 матчі та відзначився 2-ма голами. У сезоні 2004/05 років був переведений до головної команди «Дніпра», але дебютувати в ній йому не вдалося, тому виступав за дніпропетровців у першості дублерів (23 матчі, 1 гол).

Сталь, Металург та вояж до ВірменіїРедагувати

У 2005 році перейшов у «Сталь» (Дніпродзержинськ). Дебютував за дніпродзержинську команду 30 липня 2005 року в переможному (2:0) домашньому поєдинку 1-го туру першої ліги чемпіонату України проти охтирського «Нафтовика». Романенко вийшов на поле в стартовому складі, а на 46-ій хвилині його замінив Володимир Мазяр[7]. Дебютним голом у складі дніпродзержинців 30 жовтня 2005 року на 35-ій хвилині переможного (2:1) домашнього поєдинку 13-го туру першої ліги чемпіонату України проти ФК «Бершадь»[8]. У футболці «Сталі» в першій лізі зіграв 54 матчі та відзначився 3-ма голами, ще 8 матчів (1 гол) провів у кубку України. В сезоні 2006/07 років став чверть фіналістом Кубка України.

У 2007 році на запрошення Сергія Ященка та Ігора Яворського перейшов у «Металург» (Донецьк), де відразу ж став гравцем основи, граючи на позиції правого захисника. Дебютував у складі донецького клубу 5 грудня 2007 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 1/4 фіналу кубку України проти охтирського «Нафтовика». Романенко вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[9]. У вищій лізі дебютував 2 березня 2008 року в програному (0:1) виїзному поєдинку 19-го туру проти запорізького «Металурга». Володимир вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[10]. З приходом в команду нового тренера Ніколая Костова спочатку почав виходити на поле лише із лави для запасних, а згодом і взагалі перестав потрапляти до основи[1].

У 2009 році з ініціативи керівництва донецького «Металурга»[11] на правах оренди[1] до завершення сезону[11] перейшов в єреванський «Бананц». У чемпіонаті Вірменії зіграв 12 матчів, ще 2 поєдинки в складі «Бананца» провів у єврокубках. Потім повернувся в Україну.

Повернення в «Сталь» та «Кримтеплиця»Редагувати

У 2010 році повернувся до дніпродзержинської «Сталі». Повторно дебютував у футболці сталеварів 19 березня 2010 року в переможному (2:1) виїзному поєдинку 16-го туру групи «Б» другої ліги чемпіонату України проти криворізького «Гірника». Романенко вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[12]. Протягом свого перебування в «Сталі» в другій лізі зіграв 10 матчів.

У 2010 році на запрошення Олександра Севідова перейшов до «Кримтеплиці». Дебютував у команді з Молодіжного 17 липня 2010 року в переможному (2:0) виїзному поєдинку 1-го туру першої ліги чемпіонату України проти охтирського «Нафтовика-Укрнафти». Володимир вийшов на поле в стартовому складі, а на 61-ій хвилині його замінив Віталій Саранчуков[13]. Дебютним голом у футболці кримського клубу відзначився 11 червня 2011 року на 31-ій хвилині переможного (4:1) домашнього поєдинку 34-го туру першої ліги проти білоцерківського «Арсеналу». Романенко вийшов на поле в стартовому складі та зіграв увесь матч[14]. У команді з Молодіжного відіграв 3 сезони. За цей час у чемпіонатах України зіграв 76 матчів та відзначився 1 голом, ще 3 поєдинки провів у кубку України.

«Суми» та «Геліос»Редагувати

Липень-серпень 2013 року провів у ПФК «Сумах». Дебютував за команду з однойменного міста 14 липня 2013 року в переможному (2:0) домашньому поєдинку 1-го туру першої ліги проти харківського «Геліоса». Володимир вийшов на поле на 80-ій хвилині, замінивши Ігора Мельника[15]. Проте закріпитися Романенку в сумах не вдалося. У складі городян у першій лізі він зіграв 6 матчів, ще 1 поєдинок провів у кубку України.

У середині вересня 2013 року на правах вільного агента приєднався до харківського «Геліоса»[16]. Дебютував за сонячних 1 серпня 2014 року в програному (1:3) домашньому поєдинку першої ліги проти ПФК «Олександрії». Романенко вийшов на поле на 76-ій хвилині, замінивши Євгена Задою[17]. Дебютним голом у футболці харківського клубу відзначився 27 серпня 2014 року на 44-ій хвилині переможного (2:0) виїзного поєдинку проти тернопільської «Ниви». Володимир вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[18]. Протягом свого перебування в «Геліосі» в чемпіонатах України зіграв 33 матчі та відзначився 3-ма голами, ще 1 поєдинок провів у кубку України. На початку червня 2016 року залишив команду[19].

Візит до окупованого Криму та повернення в УкраїнуРедагувати

У 2015 році виїхав до окупованого Криму, де підписав контракт з клубом «Океан» (Керч) з чемпіонату Криму. Дебютував за кримський клуб 8 серпня 2015 року в програному (1:2) домашньому поєдинку т.зв. Суперкубку республіки Крим проти севастопольського СКЧФ. Володимир вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[20]. У т.зв. «Кримській Прем'єр-лізі» дебютував 23 серпня 2015 року в нічийному (0:0) виїзному поєдинку 1-го туру проти феодосійської «Кафи». Романенко вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[21]. Дебютним голом у «прем'єр-лізі» відзначився 5 вересня 2015 року на 31-ій хвилині переможного (2:1) виїзного поєдинку 3-го туру «прем'єр-ліги» проти армянського «Беркута». Володимир вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[22]. Загалом того сезону зіграв у 25-ти матчах «чемпіонату» (2 голи) та 2-ох поєдинках «кубку».

У 2016 році повернувся до України, де став гравцем аматорського клубу «Вікторія» (Миколаївка), кольори якого захищає й понині.

Кар'єра в збірнійРедагувати

З 2000 по 2002 роки викликався до юнацької збірної України (U-17), але в її складі зіграв усього 1 матч.

Особисте життяРедагувати

Одружений[11].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Володимир Романенко: Зараз у Першій лізі всі команди приблизно одного рівня
  2. «Борисфен-2» (с. Щасливе) - «Портовик» (Іллічівськ)
  3. «Динамо-3» (Київ) - «Борисфен-2» (с. Щасливе)
  4. «Черкаси» (Черкаси) - «Динамо-3» (Київ)
  5. «Дніпро-2» (Дніпропетровськ) - «Металург-2» (Донецьк)
  6. «Дніпро-2» (Дніпропетровськ) - «Ворскла-2» (Полтава)
  7. «Сталь» (Дніпродзержинськ) - «Нафтовик-Укрнафта» (Охтирка)
  8. «Сталь» (Дніпродзержинськ) - «Бершадь» (Бершадь)
  9. «Металург» (Донецьк) - «Нафтовик-Укрнафта» (Охтирка)
  10. «Металург» (Запоріжжя) - «Металург» (Донецьк)
  11. а б в Володимир Романенко: "Бананц" не загубився б в Україні "
  12. «Гірник» (Кривий Ріг) - «Сталь» (Дніпродзержинськ)
  13. «Нафтовик-Укрнафта» (Охтирка) - «Кримтеплиця» (смт Молодіжне)
  14. «Кримтеплиця» (смт Молодіжне) - «Арсенал» (Біла Церква)
  15. «Суми» (Суми) - «Геліос» (Харків)
  16. В Геліосі - два новачки
  17. «Геліос» (Харків) - «Олександрія» (Олександрія)
  18. «Нива» (Тернопіль) - «Геліос» (Харків)
  19. Геліос покинули сім гравців
  20. «Океан» (Керч) «СКЧФ Севастополь» (Севастополь)
  21. «Кафа» (Феодосія) - «Океан» (Керч)
  22. «Беркут» (Армянськ) - «Океан» (Керч)

ПосиланняРедагувати