Відкрити головне меню

Роксолани (село)

село Дальницької сільської громади, Овідіопольський район Одеської області

Роксола́ни — село в Україні, в Овідіопольському районі Одеської області. Населення — 1630 осіб.

село Роксолани
Roxolany gerb.png Roxolany prapor.png
Герб Прапор
Руїни античного міста Ніконій
Руїни античного міста Ніконій
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Овідіопольський
Громада Дальницька сільська громада
Код КОАТУУ 5123783701
Основні дані
Колишня назва Бузинувате
Населення 1630
Площа 4,396 км²
Густота населення 370,79 осіб/км²
Поштовий індекс 67843
Телефонний код +380 4851
Географічні дані
Географічні координати 46°10′38″ пн. ш. 30°27′14″ сх. д. / 46.17722° пн. ш. 30.45389° сх. д. / 46.17722; 30.45389Координати: 46°10′38″ пн. ш. 30°27′14″ сх. д. / 46.17722° пн. ш. 30.45389° сх. д. / 46.17722; 30.45389
Середня висота
над рівнем моря
38 м
Водойми Дністровський лиман
Відстань до
районного центру
9 км
Найближча залізнична станція Кароліно-Бугаз
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради 67842, Одеська область, Овідіопольський район, с. Дальник, вул. Дружби 126; тел. 49-2-66
Карта
Роксолани. Карта розташування: Україна
Роксолани
Роксолани
Роксолани. Карта розташування: Одеська область
Роксолани
Роксолани
Мапа

Роксолани у Вікісховищі?

Зміст

Історичні відомостіРедагувати

НіконійРедагувати

Докладніше: Ніконій
 
Ніконій‎ські монети

Знаходиться на лівому березі Дністровського лиману біля с. Роксолани Овідіопольського району. На теперішній час значна частина міста знищена водами лиману, збереглася тільки верхня тераса. Розкопані залишки напівземлянок, нечисленних наземних житлових будинків, оборонної стіни, що оточувала місто з півночі, сходу та півдня. У південно-західній частині Ніконія розкрита вулиця, шириною 3,5 м, вимощена річковою галькою і фрагментами кераміки. Місто було засноване переселенцями з Іонії в останній третині VI ст. до н. е. Це був невеликий поліс, який складався із власне міста і близько десятка сільських поселень, що оточували його в архаїчний час. Кількість мешканців на етапі розквіту могло становити не більше ніж півтори-дві тисячі осіб. На схід від Ніконія був роташований його некрополь, що частково зберігся до наших часів. Тут досліджували поховання IV—III ст. до н. е. і перших століть нової ери. Частина з них мала курганні насипи.

Основою економіки Ніконія було землеробство. За даними аерофотозйомки, земельні наділи громадян знаходилися на рівнині на схід і північний схід від Ніконія. Розміри наділів складали від 1 до 4,6 га. Мешканці вирощували просо, ячмінь, пшеницю м'яку, карликову та двозернянку, займалися вино-градарством, садівництвом, городництвом. Велике значення мали тваринництво, ремесла, торгівля. Ніконій торгував із містами Іонії, Аттиіки, острівної Греції, а також центрами Південного, Західного і Північно-Західного Причорномор'я, особливо з Істрією та Ольвією.

 
Мармуровий бик з Ніконія, Одеський археологічний музей

Спочатку територія міста була забудована землянковими структурами, які в V—IV ст. до н. е. поступилися місцем звичайним наземним грецьким будинкам, але з підвалами, що було характерно для Північного Причорномор'я в цілому. Вважається, що Ніконій у результаті походу до Північного Причорномор'я ескадри Перікла міг входити до складу Афінського морського союзу. Встановлено, що місто випускало не тільки монети, що наслідують «коліщатка» Істрії, а й литі монети із зображенням сови і колеса та написами, що є скороченням ім'я «Скіл». Вони пов'язані з діяльністю скіфського царя Скіла.

Період розквіту Ніконія припадає на V—IV ст. до н. е. У цей же час будуються й оборонні споруди. Слід зазначити, що тут, як і в Нижньому Побужжі, сільські поселення в першій чверті V ст. до н. е. припиняють своє існування. Нове заселення сільської округи Ніконія відбувається тільки в IV—III ст. до н. е., але, на думку дослідників, нові мешканці сільської округи були в основному, варварами. В останній третині IV ст. до н. е. місто піддалося нападу, який, можливо, був пов'язаний із походом Зопіріона — полководця Олександра Македонського — проти скіфів, або із просуванням у Добруджу царя Атея. Вважається, що після руйнування міста внаслідок згаданої навали Ніконій знову відбудували. Життя у поселеннях його хори повністю завмирає до середини ІІІ ст. до н. е. Загалом же, ІІІ–ІІ ст. до н. е. стали часом поступового занепаду міста, який завершили нашестя галатів та інших варварських племен. В перші століття нової ери життя в Ніконії поновилося, його межі розширилися на південь майже на 1 га. Зафіксовано залишки оборонних споруд цього часу, хоч і менш потужних, аніж у попередній період. Будинки були наземними багатокамерними спорудами, глинобитні стіни яких споруджували на кам'яних фундаментах. Місто залишалося значним торговим центром регіону. Сюди надходили товари з Сінопи, Пергама, Самоса, Сирії, Палестини, Єгипту, західних провінцій Римської імперії. Для некрополя цього часу характерна наявність земляних склепів. Поширюється звичай ховати дітей в амфорах і глеках безпосередньо в будинках, під рівнем підлоги. Остаточно життя в Никонії припиняється приблизно в середині ІІІ ст. н. е.

Новий часРедагувати

До російсько-турецької війни 1768—1774 рр. існувало татарське поселення Ґірибурзина. Напередодні російсько-турецької війни 1787—1791 рр. тут мешкали молдавські і болгарські рибалки. Після 1791 мало назву Бузиновата (Бузинавода), де оселилося 5 сімей козаків Чорноморського козацького війська. З 1792 хутір Бузиновата увійшов до земельної дачі А. М. Грибовського, яку 1802 викупив подільський граф Ігнацій Сцибор-Мархоцький. Після смерті останнього Бузиновата належала сину Ігнація — Каролю. Вперше назва Роксолани (відносно Бузиноватої) вказана в заповіті І.Сцибор-Мархоцького від 14.12.1822 г. В російських документах і джерелах назва Роксолани використовувалася лише з 1856 р.

Станом на 1886 у селі Роксолани Калаглійської волості Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 730 осіб, налічувалось 136 дворових господарств, існувала православна церква[1].

СимволікаРедагувати

Герб та прапор с. Роксолани затверджений Рішенням сільської ради від 11 вересня 2009 № 1270-V.

"Щит синій. На ньому коса перев'язь з українським геометричним орнаментом традиційних червоно-чорних фарб на білому рушниковому фоні. У лівому полі золотий козацький хрест, у правому — золоті хлібні колоски і зображення богині родючості Деметри, знайдене в давньогрецькому місті Ніконій, розташованому на півночі с Роксолани.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

ДжерелаРедагувати

  • Аргатюк С. С., Сапожников І. В. Минувшина багряних степів: нариси з історії Овідіопольського району (2007 р.).
  • Історія міст та сіл України (рос.)
  • Енциклопедичне видання у 6-ти томах «Україна: хронологія розвитку», видавництво «Кріон»