Рой Гаррод (англ. Roy Harrod, 14 лютого 1900(19000214), Лондон, Велика Британія — 9 березня 1978, Холт, графство Норфолк) — британський науковець, економіст, головний продовжувач кейнсіанських ідей, один з авторів моделі Харрода — Домара.

Рой Харрод
англ. Sir Roys Forbes Harrod
Народився 13 лютого 1900(1900-02-13)[1][2][…]
Лондон, Сполучене Королівство
Помер 8 березня 1978(1978-03-08)[4][1][…] (78 років)
Holt[d], North Norfolkd, Норфолк, Англія, Велика Британія
Країна  Велика Британія
 Сполучене Королівство
Діяльність економіст
Alma mater Новий коледж Оксфорду
Університет Оксфорда
Галузь економіка
Заклад Університет Оксфорда
Членство Економетричне товариство[6]
Партія Ліберальна партія
Батько Henry Dawes Harrodd
У шлюбі з Белла Харродd
Діти Домінік Харродd
Henry Harrodd[7]
Нагороди
Лицар-бакалавр

Премія і медаль Бернарда Хармсаd (1966)

член Економетричного товариства[d] (1951)


CMNS: Рой Харрод у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився Рой Гаррод 13 лютого 1900 року в Норфолку, в сім'ї британських інтелігентів. Його батько Генрі Доус Гаррод був істориком-археологом, крім того ще й займався комерцією. Проте, його комерційні починання не приносили йому великого успіху. Мати Франсіс Форбс-Робертсон була відомою письменницею, яка входила в гурток провідних англійських літераторів вікторіанської епохи.

Гаррод здобув освіту у Весмістерській школі та Новому коледжі в Оксфорді, де вивчав класичну літературу, давню історію і філософію. Згодом Гаррод став викладачем у Християнському коледжі Оксфорда, а потім і головою коледжу та членом ради керівників Оксфордського університету.

В 1945 році став редактором The Economic Journal. В 1947—1950 роках був членом підкомісії ООН з питань зайнятості та стабільності розвитку, а також у 1952—1953 роках обіймав посаду радника Міжнародного валютного фонду. У 1959 році Гаррод отримав лицарське звання в знак його державних заслуг і видатних академічних досягнень в довоєнний і післявоєнний час. У 1967 році вийшов на пенсію і переїхав у Холт, графство Норфолк.

Помер Рой Гаррод у 1978 році, у 78-річному віці.

Внесок в економіку ред.

Основною роботою Р. Гаррода довоєнного часу вважається монографія «Торговельний цикл». Вона виникла у 1936 році. У цій монографії містяться основні моменти неокейнсіанської теорії циклічних коливань. У 1939 році було опубліковано статтю «Нарис теорії динаміки». У ній йдеться про мету теорії динаміки та створення передумов економічного зростання. У 1973 році Харрод опублікував книгу «Теорія економічної динаміки», в якій йшлось про виклад теорії економічної динаміки, доповнив ряд понять чіткими визначеннями моделі Харрода — Домара.

Модель Гаррода-Домара

У цій моделі введено рівняння фактичного темпу зростання:

 ,

де g — реальний приріст загального випуску за будь-який період, який дорівнює відношенню приросту доходу до величини доходу базового періоду;

 

c — капітальний коефіцієнт (коефіцієнт капіталомісткості), тобто ціна одиниці приросту доходу;

 

s — частка заощаджень у національному доході;

 ,

де I=S — рівність Кейнса відповідно до якої інвестиції дорівнюють заощадженням; Гаррод запропонував також формулу гарантованого темпу зростання:

 

де s — частка заощаджень у національному доході або схильність до заощадження;  — капітальний коефіцієнт;  — приріст загального випуску; І третє рівняння природного темпу зростання:

  або ≠s.

Нагороди і премії ред.

  • Лауреат премії Б. Хармса (1966)

Список основних праць ред.

  • «Доктрини недосконалої конкуреції», Квартальний журнал економіки"48(травень 1934),442-470 («Doctrines of Imperfect Competition», «Quarterly Journal of Economics 48(May 1934)» , 442—470);
  • «Розширення кредиту в просуванні спільноти», Економіка NS 1(серпень 1934),287-299 («The expansion of Credit in an Advancing Community», Economika NS 1 (August 1934), 287—299);
  • Торговий цикл (Оксфорд: Преса жирного шрифту, 1936) («The Trade Cycle (Oxford: Clarendon Press», 1936));
  • «Перероблений утилітаризм», Розум 45 (квітень 1936), 137—156 («Utilitarianism Revised, Mind 45 (April 1936)», 137—156);
  • «Кейнс і традиційна теорія», Економетрика NS 5 (січень 1937), 74-86 («Mr. Keynes and Traditional Theory», Econometrica NS 5 (January 1937), 74–86);
  • «Обсяг і метод економіки», Економічний журнал 48 (вересень 1938), 383—412 («Scope and Method of Economics», Economic Journal 48 (Sept. 1938), 383—412);
  • «Есе в динамічній теорії», Економічний журнал 49 (березень 1939), 14-33 («An Essay in Dynamic Theory», Economic Journal 49 (March 1939), 14–33);
  • «Міжнародна економіка (Лондон: Нісбет і Кембрідж: Кембриджська Університецька Преса; Нью-Йорк: Харкорт і Брейс). П'ять видань з 1933 по 1973» («International economics (London: Nisbet, and Cambridge: Cambridge University Press; New York: Harcourt and Brace). Five editions from 1933 to 1973)»;
  • «Життя Джона Мейнарда Кейнса (Лондон: Макміллан, 1951)» («The Life of John Maynard Keynes (London: Macmillan, 1951)»);
  • «Економічні нариси» (Лондон: Макміллан,1952) («Economic Essays» (London: Macmillan, 1952));
  • «Основи індуктивної логіки (1956)»(«Foundations of Inductive Logic (1956)»);
  • «Професор: особистий спогад лорда Червелла (Лондон, Макміллан, 1959)» («The Prof: A Personal Memoir of Lord Cherwell (London, Macmillan, 1959)»);
  • «Друге есе в динамічній теорії», Економічний журнал 70 (червень 1960), 277—293 ("Second Essay in Dynamic Theory, " Economic Journal 70 (June 1960), 277—293);
  • «Теми в динамічній теорії», Економічний журнал 73 (вересень 1963), 401—421 ("Themes in Dynamic Theory, " Economic Journal 73 (September 1963), 401—421);
  • «Гроші» (Лондон: Макміллан,1969) («Money» (London: Macmillan, 1969));
  • «Соціологія, мораль і таємниця (Лондон: Макміллан,1970)» («Sociology, Morals and Mystery, (London: Macmillan, 1970)»);
  • «Економічна динаміка (Лондон: Макміллан,1973)» («Economic Dynamics (London: Macmillan, 1973)»);
  • «Міжвоєнне листування Роя Харрода (Челтенхем, Елгар, 2003)» («The Interwar Correspondence of Roy Harrod (Cheltenham: Elgar, 2003)»).

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Блауг М. Харрод Рой / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. — Санкт-Петербург: Экон. школа, 2005. — С.341-344

Посилання ред.