Відкрити головне меню
Хронологія розширення НАТО.

Розширення НАТО — процес вступу нових членів до Організації Північноатлантичного договору — військового союзу держав в Європі та Північній Америці, що становить систему колективної оборони. Процес вступу до альянсу регулюється Статтею 10 Північноатлантичного договору і наступних угод. Країни, охочі приєднатися повинні відповідати певним вимогам і завершити багатоступінчастий процес, що включає політичний діалог і військову інтеграцію. Процес приєднання перебуває під контролем Північноатлантичної ради, керівного органу НАТО.

Зміст

Етапи розширенняРедагувати

Дата Країна Розширення  
18 лютого 1952   Греція Перше
  Туреччина
9 травня 1955   Німеччина Друге
30 травня 1982   Іспанія Третє
3 жовтня 1990 Об'єднання Німеччини
12 березня 1999   Чехія Четверте
  Угорщина
  Польща
29 березня 2004   Болгарія П'яте
  Естонія
  Латвія
  Литва
  Румунія
  Словаччина
  Словенія
1 квітня 2009   Албанія Шосте
  Хорватія
5 червня 2017   Чорногорія Сьоме

Майбутнє розширенняРедагувати

Північна Македонія, Боснія та Герцеговина останнім часом є єдиними країнами Плану дій щодо членства в НАТО. 2008 року, Греція заблокувала запрошення свого північного сусіда, в очікуванні вирішення суперечки щодо назви Македонії.[1] Македонія була учасником Вільнюської групи, та є засновником Адріатичної Хартії разом з Хорватією та Албанією для координації вступу в НАТО.

19 травня 2016 року країни НАТО пiдписали протокол про вступ Чорногорії до альянсу. 28 квiтня 2017 року парламент Чорногорії ратифікував членство в НАТО. 12 травня 2017 року стало відомо, що всi 28 членiв НАТО ратифікували пiдписаний протокол. 5 червня 2017 року Чорногорія офіційно стала членом НАТО[2][3].

НАТО навряд чи запрошуватиме такі країни, як Австрія, Фінляндія, Ірландія, Швеція та Швейцарія, де політика нейтралітету охороняється чинним законодавством та популярне неприєднання.

Тим не менш, 18 березня 2014 прем'єр-міністр Фінляндії Юрки Катайнен заявив, що Фінляндія розглядає можливість вступу до НАТО і більше не хоче залишатись нейтральною країною в російсько-українському конфлікті. Прем'єр додав, що Фінляндія весь час розглядає можливість вступити в НАТО, як повноправний член, і рішення про вступ до північноатлантичного союзу не залежить від бажання країни зберегти хороші відносини з Росією[4].

П'ять держав нині мають розширене партнерство з НАТО, але не висловили бажання на вступ. Крім того, Сербія зараз веде переговори по ІППН, але не хоче стати повноправним членом НАТО.

Країни, які не планують приєднатися до НАТО
Країна Партнерство заради миру[5][6] Індивідуальний план партнерства з НАТО[7] Інтенсивний діалог
  Азербайджан[8] 1994-05 Травень 1994 2005-05 Травень 2005[9]  
  Вірменія[10] 1994-10 Жовтень 1994 2005-12 Грудень 2005[11]  
  Казахстан[12] 1994-05 Травень 1994 2006-01 Січень 2006  
  Молдова[13] 1994-05 Травень 1994 2006-05 Травень 2006  
Notes

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Lungescu, Oana (2 April 2008). Nato Macedonia veto stokes tension. BBC News. Процитовано 12 May 2008. 
  2. Черногория вступает в НАТО: кто этому (не) рад. www.facenews.ua. Процитовано 2017-06-04. 
  3. Церемонія вступу Чорногорії до НАТО відбудеться 7 червня у Вашингтоні. ua.112.ua (uk-UA). Процитовано 2017-06-04. 
  4. http://espreso.tv/new/2014/03/18/finlyandiya_mozhe_vstupyty_do_nato
  5. The Partnership for Peace programme. NATO. Процитовано 2013-11-13. 
  6. Signatures of Partnership for Peace Framework Document. NATO. Процитовано 2013-11-13. 
  7. Individual Partnership Action Plans. NATO. Процитовано 2013-11-13. 
  8. NATO’s relations with Azerbaijan. NATO. Процитовано 2013-11-13. 
  9. Azerbaijan: Baku Seems Ambivalent About NATO Membership. Radio Free Europe. 22 March 2007. Процитовано 15 September 2008. 
  10. NATO’s relations with Armenia. NATO. Процитовано 2013-11-11. 
  11. Armenia-NATO Partnership Plan corresponds to interests of both parties. Armenian News. 15 March 2007. Процитовано 20 September 2008. 
  12. NATO’s relations with Kazakhstan. NATO. Процитовано 2013-11-13. 
  13. NATO’s relations with the Republic of Moldova. NATO. Процитовано 2013-11-13. 

ЛітератураРедагувати