Розтоки (Вижницький район)

село Розтоки
Герб	Прапор
	Розтоки (за річкою зліва) і Розтоки Івано-Франківської області (на передньому плані)Розтоки (за річкою зліва) і Розтоки Івано-Франківської області (на передньому плані)
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Вижницький район
Громада	Усть-Путильська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA73020170090047392
Облікова картка	картка
Основні дані
Перша згадка	1501
Населення	1496
Поштовий індекс	59111
Телефонний код	+380 3738
Географічні дані
Географічні координати	48°10′02″ пн. ш. 25°08′28″ сх. д. / 48.16722° пн. ш. 25.14111° сх. д.Координати: 48°10′02″ пн. ш. 25°08′28″ сх. д. / 48.16722° пн. ш. 25.14111° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	389 м
Водойми	р. Черемош
Місцева влада
Карта
	Розтоки
	Розтоки
Мапа
	Розтоки у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Розтоки.

Розто́ки — село в Усть-Путильській сільській громаді Вижницького району Чернівецькій області України. Мешканці села — українці, котрі належать до етнографічної групи гуцулів.

Географія ред.

Неподалік від села розташовані знамениті Буковинські водоспади (до 18 м заввишки) та водоспад «Сіручок». У природному заказнику Буковинські водоспади є такі водоспади, як Ковбер, Сич, Нижній Гук, Ворота, Середній Гук, Великий Гук, Верхній Гук^[1].

Історія ред.

Територія, на якій було засноване село, в часи середньовіччя входила до складу давньоруської держави — Київської Русі, пізніше Галицько-Волинської держави. З кінця XIV століття Буковина підпадає під владу Молдовського князівства. Перша письмова згадка про село датується 1501 роком. З 1775 — у складі Австрійської монархії, частина імперського краю Буковина. З 28 листопада 1918 року село, як і весь Буковинський край, окуповане Румунією. Водночас з 1918 по 1939 рік село перебувало у прикордонній зоні Румунії та II Речі Посполитої, кордон між якими пролягав річкою Черемош.

З 1940 року у складі УРСР. Вже 1941 року румуни, як союзники нацистської Німеччини, відновили свою окупаційну владу в селі, але лише до 1944 року.

З 1991 року село ввійшло у склад України.

Символіка ред.

Герб поділений на дві частини ламаною лінією у вигляді гір: синю і зелену. У синьому полі розміщено золоте тисове дерево. На зеленому полі розміщено золоту річку, яка розгалужується на окремі русла (герб є промовистим).

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1362 особи, з яких 646 чоловіків та 716 жінок^[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1492 особи^[3].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Відсоток
українська	99,47 %
російська	0,40 %
молдовська	0,07 %

Відомі люди ред.

Матіос Марія Василівна — українська письменниця (поетеса, прозаїк), народний депутат України;
Матіос Анатолій Васильович — український правник, головний військовий прокурор;
Ткачук Юрій Савович — лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА;
Нічай Михайло Миколайович — лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА;
Данилюк Василь Степанович — український естрадний співак. Заслужений артист України (2008). Член творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України» (2009).
Герман Костянтин Федорович — український мовознавець.