Розлив нафти на Deepwater Horizon

техногенна катастрофа, яка почалася 20 квітня 2010 року d Мексиканській затоці

Розлив нафти на свердловині Deepwater Horizon (також відомий як «нафтовий розлив BP») — техногенна катастрофа, яка почалася 20 квітня 2010 року біля узбережжя Сполучених Штатів у Мексиканській затоці на родовищі Макондо[en], керованому компанією BP[2][3][4]. Вважається найбільшим морським розливом нафти в історії нафтової промисловості і, за оцінками, на 8—31 % більшим за обсягом, ніж попередній найбільший розлив нафти на Ixtoc I, також у Мексиканській затоці. Федеральний уряд США оцінив загальний викид у 4,900 Mbbl (210 million US gal; 780,000 м3). Після кількох невдалих спроб стримати потік, 19 вересня 2010 року свердловину оголошено закритою. У звітах на початку 2012 року вказувалося, що свердловина ще протікає[5][6]. Розлив нафти на платформі Deepwater Horizon вважають однією з найбільших екологічних катастроф у світовій історії.

Розлив нафти на Deepwater Horizon
Тип Розлив нафти
екологічна катастрофа
екологічний конфлікт
Країна  США
Місце Мексиканська затока
Дата 15 квітня 2010
Загиблих 11[1]
Географічні координати 28°44′17″ пн. ш. 88°21′58″ зх. д. / 28.73805555558333324° пн. ш. 88.36611111113889194° зх. д. / 28.73805555558333324; -88.36611111113889194
Розлив нафти на Deepwater Horizon. Карта розташування: США
Розлив нафти на Deepwater Horizon
Розлив нафти на Deepwater Horizon

Було вжито масштабних заходів щодо захисту пляжів, водно-болотних угідь та гирл річок з використанням скімерних суден, плавучих бонових загороджень, контрольованих спалювань та 1.84×10^6 US gal (7,000 м3) диспергатора нафти. Завдано значної шкоди морському середовищу та місцям проживання диких тварин, а також рибальству та туризму. 2013 року з пляжів у Луїзіані видалено 2200 т нафтовмісних матеріалів. Протягом 2013 року на 55 mi (89 km) берегової лінії Луїзіани працювали бригади з очищення нафти[7]. Нафту, як і раніше, виявляли далеко від майданчика Макондо, у водах Флориди Панхандл і затоки Тампа[en], де, за словами вчених, суміш нафти і диспергенту залягає в піску[8]. У квітні 2013 року повідомлялося, що дельфіни та інші морські жителі продовжують гинути в рекордних кількостях, при цьому дитинчата дельфінів помирають у шість разів частіше, ніж зазвичай[9]. У дослідженні, опублікованому 2014 року, повідомлялося, що в тунців і амберджека, які зазнали впливу нафти внаслідок розливу, розвинулися деформації серця та інших органів, які, як очікується, призведуть до смерті або принаймні до скорочення життя, а інше дослідження показало, що у тварин, які зазнали впливу розливу, могла поширитися кардіотоксичність[10][11].

У ході численних розслідувань вивчено причини вибуху і подальшого розливу. У звіті уряду США, опублікованому у вересні 2011 року, вказувалося на дефекти цементу у свердловині, переважно з вини BP, а також оператора бурової установки Transocean[en] та підрядника Halliburton. Раніше, 2011 року, комісія Білого дому також звинуватила BP та її партнерів у низці рішень щодо скорочення витрат та неадекватної системи безпеки, але також дійшла висновку, що розлив став результатом «системних» корінних причин та «відсутності значних реформ як у галузевій практиці, так і в державній політиці, і цілком може повторитися».

У листопаді 2012 року ВР і Міністерство юстиції США врегулювали федеральні кримінальні звинувачення, при цьому ВР визнала себе винною за 11 пунктами звинувачення в ненавмисному вбивстві, двох правопорушеннях та звинуваченні в брехні Конгресу США. BP також погодилася на чотирирічний державний контроль за її методами безпеки та етикою, а Агенція з охорони навколишнього середовища оголосила, що BP буде тимчасово заборонено укладати нові контракти з урядом США. BP і Міністерство юстиції домовилися про рекордну суму 4,525 млрд дол. штрафів та інших виплат. Станом на 2018, витрати на очищення, збори та штрафи обійшлися компанії більш ніж у $65 млрд[12].

У вересні 2014 року суддя окружного суду США ухвалив, що BP несе основну відповідальність за розлив нафти через її грубу недбалість і безрозсудну поведінку[13]. У квітні 2016 року BP погодилася заплатити $20,8 млрд штрафів, що є найбільшим корпоративним урегулюванням в історії Сполучених Штатів[14].

На думку відомого економіста Роберта Каплана[en], однією з причин аварії стала хибна методика оцінення стратегічних ризиків[15].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. https://www.al.com/live/2010/07/oil_spill_day_100_the_11_men_w.html
  2. Robertson, Campbell (2 серпня 2010). Gulf Spill Is the Largest of Its Kind, Scientists Say. The New York Times. Процитовано 12 серпня 2010.
  3. BP leak the world's worst accidental oil spill. The Daily Telegraph. London. 3 серпня 2010. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 15 серпня 2010.
  4. Memorial service honors 11 dead oil rig workers. USA Today.
  5. Jamail, Dahr (4 березня 2012). BP settles while Macondo 'seeps'. Al Jazeera. Процитовано 1 червня 2012.
  6. Rocky Kistner: The Macondo Monkey on BP's Back. Huffington Post. 30 вересня 2011. Процитовано 1 червня 2012.
  7. Elliott, Debbie (21 грудня 2013). For BP Cleanup, 2013 Meant 4.6 Million Pounds Of Oily Gunk. NPR. NPR.
  8. Oil from BP spill pushed onto shelf off Tampa Bay by underwater currents, study finds. Tampa Bay Times. 20 серпня 2013.
  9. Viegas, Jen (2 квітня 2013). Record Dolphin, Sea Turtle Deaths Since Gulf Spill. Архів оригіналу за 30 січня 2016.
  10. Sahagun, Louis (13 лютого 2014). Toxins released by oil spills send fish hearts into cardiac arrest. Los Angeles Times. Процитовано 17 лютого 2014.
  11. Wines, Michael (24 березня 2014). Fish Embryos Exposed to Oil From BP Spill Develop Deformities, a Study Finds. The New York Times. Процитовано 25 березня 2014.
  12. Bousso, Ron (16 січня 2018). BP Deepwater Horizon costs balloon to $65 billion. Reuters. Процитовано 31 травня 2018.
  13. Robertson, Campbell (4 вересня 2014). BP May Be Fined Up to $18 Billion for Spill in Gulf. The New York Times. Процитовано 6 вересня 2014.
  14. Deepwater Horizon oil spill settlements: Where the money went. NOAA. 20 квітня 2017.
  15. Каплан, Майкс, 2022, с. 7.

Література

ред.
  • Роберт Каплан, Анетт Майкс. Управление рисками. Новая система // Управление рисками (Серия «Harvard Business Review: 10 лучших статей») : сборник. — М. : Альпина Паблишер, 2022. — С. 7- 28. — ISBN 978-5-9614-8186-0.