Роздолівка (Бахмутський район)
Роздо́лівка — село Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області в Україні.
| село Роздолівка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Донецька область |
| Район | Бахмутський район |
| Громада | Соледарська міська громада |
| Облікова картка | Роздолівка |
| Основні дані | |
| Населення | 740 |
| Поштовий індекс | 84540 |
| Телефонний код | +380 6274 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°45′18″ пн. ш. 38°05′11″ сх. д. / 48.75500° пн. ш. 38.08639° сх. д.Координати: 48°45′18″ пн. ш. 38°05′11″ сх. д. / 48.75500° пн. ш. 38.08639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
76 м |
| Водойми | р. Суха, Бахмутка |
| Відстань до обласного центру |
87,6 км |
| Найближча залізнична станція | Роздолівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 84540, Донецька обл., Бахмутський р-н, с. Роздолівка, вул. Миру, 25 |
| Карта | |
  Роздолівка | |
 Роздолівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія ред.
За даними 1859 року Роздолівка, панське село, над Бахмуткою, 10 господ, 144 осіб.[1]
Село Роздолівка було утворено відразу після селянської реформи 1861 року.
Перед революцією 1917 року село нараховувало 45-48 дворів.
У 1921—1922 роках село почало переселення східніше на рівнішу місцевість, туди де й знаходиться сьогоднішня Роздолівка.
У 1924 році тут збудували першу школу.
У період німецько-радянської війни з жовтня 1941 року по вересень 1943 року село було окуповане німцями.
Через Роздолівку двічі проходив фронт, загинуло багато вояків, а село було майже зруйноване. У населеному пункті є братська могила № 64, де захоронено до 1 000 солдатів. На сьогоднішній день відомі імена більше 260.
У 1951 році в село Роздолівку були переселені люди з Галичини, з села Лісковате, що нині знаходиться на території Польщі. Переселенці зберегли свої звичаї та традиції які підтримують і корінні жителі. Разом у 1991 збудували греко-католицьку церкву — «Зіслання Святого Духа», повністю за рахунок коштів віруючих.[джерело?]
На початку 1970-х років у Роздолівці діяли центральна садиба колгоспу імені Артема, початкова школа, клуб, бібліотека, дитячі ясла[2].
У 1989 село було газифіковане.
Населення ред.
За даними перепису 2001 року населення села становило 740 осіб, з них 94,73% зазначили рідною українську мову, а 5,27% — російську[3].
Телекомунікації ред.
- Бездротовий доступ до мережі інтернет від «Артнет+»[4]
- В бібліотеці є вільний доступ до мережі інтернет.
Примітки ред.
- ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область, 1970, с. 189.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 9 січня 2017.
- ↑ Артнет+. Архів оригіналу за 14 січня 2012. Процитовано 31 травня 2012.
Джерела ред.
- Офіційний сайт Бахмутської районної ради та Бахмутської районної державної адміністрації [Архівовано 30 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.
|
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |