Відкрити головне меню

Розгірче

село у Стрийському районі Львівської області, Україна

Розгі́рче — карпатське село Стрийського району, Львівської області. Розташоване в долині річки Стрий. Відоме з 1460 року. Населення становить близько 500 осіб.

село Розгірче
Печерний монастирський комплекс
Печерний монастирський комплекс
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Стрийський район
Рада/громада Розгірченська сільська рада
Код КОАТУУ 4625385901
Основні дані
Засноване 1460
Населення 566
Площа 2,192 км²
Густота населення 258,2 осіб/км²
Поштовий індекс 82472
Телефонний код +380 3245
Географічні дані
Географічні координати 49°07′07″ пн. ш. 23°41′37″ сх. д. / 49.11861° пн. ш. 23.69361° сх. д. / 49.11861; 23.69361Координати: 49°07′07″ пн. ш. 23°41′37″ сх. д. / 49.11861° пн. ш. 23.69361° сх. д. / 49.11861; 23.69361
Середня висота
над рівнем моря
346 м
Водойми річка Стрий
Місцева влада
Адреса ради 82472, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Розгірче, тел. 31-5-85
Карта
Розгірче. Карта розташування: Україна
Розгірче
Розгірче
Розгірче. Карта розташування: Львівська область
Розгірче
Розгірче
Мапа

Розгірче у Вікісховищі?

Біля села розташоване заповідне урочище «Розгірче» та комплексна пам'ятка природи Відслонення Вигородського пісковика з руїнами старовинного монастиря і печери О. Довбуша.

Пам'яткиРедагувати

Монастирі у РозгірчомуРедагувати

 
Літографія 1847 року з книги М. Стенчинського «Околиці Галіції»
 
Вигляд на село зі скельного монастиря

На південно-східній околиці села розташований скельний монастир, перші згадки про який відносяться до другої половини XV ст. Імовірно, розбудовувався в XIII—XIV ст.

Скелі використовувалися ще в язичницькі часи, про що свідчать сліди на скелях, а також виявлене тут у 1990 р. землеробське поселення на городищі VIII—VII ст. до нашої ери.

Основний скельний масив розташований при підніжжі хребта, на його північному схилі. Віддалений на 200 м від південно-східної околиці села.

У товщі основного скельного масиву вибито три печери, які розташовані на двох рівнях. На першому — два приміщення, а на другому (до якого ведуть сходи) — одне приміщення. Дослідники вважають нижню велику печеру житловою кімнатою, до якої примикала комора, а верхню печеру — монастирською церквою.

За легендою, невдалі і «щораз гірші» спроби татар оволодіти укріпленням дали назву селу. За іншою версією назва походить від того, що тут розгорюються Карпати, тобто місцевість стає рівнинною.

Сьогодні монастир стає популярним туристичним місцем. Багато туристів, які займаються рафтингом на річці Стрий, зупиняються за пішохідним мостом та пішки йдуть до села, аби поглянути на монастир.

В давнину існував жіночий василіянський монастир, підтвердженням чого є згадка про нього в описі Перемиської єпархії УГКЦ 1761 року, зробленого на вимогу єпископа Онуфрія Шумлянського.[1]

Церква Святого МиколаяРедагувати

 
Церква Святого Миколая

Мурований храм Святого Миколая звели у 1888 році в західній частині села.

Церкву внесено до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення за охоронним номером 2390–м.

Городище давньоруського періодуРедагувати

Ще одне цікаве місце — городище давньоруського періоду, що розташоване на одній із вершин хребта, в підніжжі якого вирубано скельний монастир.

Поросле лісом городище зберегло сліди оборонних земляних валів, що оточують його по периметру. Воно неправильної форми, витягнулося з півночі на південь, і має розміри дитинця 30 x 20 метрів.

За результатами археологічних досліджень 1990 року було визначено, що це — пізньосередньовічне укріплення XVI—XVII століть, яке зміцнювали насипні земляні вали з трирядним частоколом.


ПриміткиРедагувати

  1. Rozhurcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — Т. IX : Poźajście — Ruksze. (пол.)… S. 836

ПосиланняРедагувати