Тадеуш Розвадовський

Тадеуш Йордан Розвадовський (19 травня 1866, с. Бабин, Калуський повіт — 18 жовтня 1928, Варшава) — польський воєначальник, генерал австро-угорської, а потім польської армій. У 1918–1919 роках воював проти УГА — командувач протиукраїнського фронту (армія «Схід»‎).

Тадеуш Розвадовський
пол. Tadeusz Jordan Rozwadowski
Народився	19 травня 1866(1866-05-19) Середній Бабин, Україна
Помер	22 жовтня 1928(1928-10-22) (62 роки) або 18 жовтня 1928(1928-10-18) (62 роки) Варшава, Польська Республіка
Поховання	Личаківський цвинтар і Меморіал львівських орлят
Країна	Республіка Польща
Діяльність	офіцер, дипломат
Галузь	збройні сили
Alma mater	Imperial and Royal Technical Military Academyd
Знання мов	польська
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Генерал броні
Рід	Q63531205?
Батько	Томіслав Розвадовськийd
Автограф
Нагороди	Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Орден Залізної Корони 3 ступеня Ювілейний хрест Хрест «За вислугу років» (Австрія) Кавалер офіцерського хреста ордена Франца Йосифа Кавалер ордена Леопольда (Австрія) Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Залізний хрест 2-го класу Кавалер ордена Марії-Терезії Virtuti Militari (Командорський Хрест) Virtuti Militari (Срібний Хрест) Хрест Хоробрих (Польща) Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест) Орден Білого Лева I ступеня Великий Хрест ордена Корони Румунії Командорський Хрест ордена Корони Румунії Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії Орден Білого орла (Сербія) Командор ордена Почесного легіону Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в селі Бабин. Батько — Томіслав (1840—1920), учасник повстання 1863, збанкрутував, був послом Галицького сейму та Райхсрату Австро-Угорщини. Правнук уродженця Путятичів, зем'янина Казімежа Розвадовського (1757—1836), сина радомського та подільського підчашого Іґнація Антонія Розвадовського. Мати — Меланія з Руліковських.

Закінчив гімназію у Львові, школу кадетів кавалерії в Граніцах, технічну військову академію (1886) і військову школу у Відні (1893). Військовий аташе в Бухаресті (1896-1907). Під час ПСВ в травні 1915 відзначився у битві під Горліцами, впровадивши нову тактику застосування артилерії. Критикував репресії австро-угорських військ щодо населення Галичини. 1 лютого 1916 відправлений у відставку. Підпорядкувався Регенційній раді, 28 жовтня -15 листопада 1918 – начальник генерального штабу польської армії. Як зазначав львівський дослідник Микола Ґеник, Юзеф Пілсудський відчував неприязнь і зависть до Т. Розвадовського як до кадрового генерала і як до особи, яка могла знати про його співпрацю з австро-угорською розвідкою на початку ПСВ. Після повернення Ю.Пілсудського з ув’язнення зміщений з посади начальника генерального штабу і призначений командуючим польськими військами у Східній Галичині (армія «Схід») (17 листопада 1918 - 12 березня 1919). 24/25 листопада 1918 прибув до Львова. Протидіяв  антиєврейським погромам у Львові. Відмежувався 2 січня 1919 від проведення обшуку в А.Шептицького, розпорядився повернути конфісковану приватну кореспонденцію. Намагався схилити 2 січня 1919 А.Шептицького до видання угодової відозви. 28 лютого 1919 – вів переговори з місією Ж. Бертелемі. Прихильник радикальних методів, видав наказ «озброєних селян розстрілювати». 19.03.1919 – відкликаний з посади командуючого армією «Схід» і призначений керівником польської військової місії у Парижі. На конференції у Спа виступив проти підписання В.Ґрабським протоколу 10 липня 1920, тобто згоду на розмежувальну лінію і будь-яке рішення Антанти стосовно Східної Галичини. З 22 липня 1920 – начальник генерального штабу польської армії, розробив план флангових ударів проти Червоної армії у Варшавській битві 1920. З квітня 1921 – генеральний інспектор кавалерії. У період травневого перевороту 1926 противник Ю. Пілсудського, командував урядовими військами. Після відставки президента С.Войцєховського 15 травня 1926 заарештований, перебував в ув’язненні до 18. травня 1927. Помер у Варшаві 18 жовтня 1928, похований у Львові на цвинтарі Орлят. У період ліквідації цвинтаря в 1971 останки Т. Розвадовського були  перенесені до приватного склепу на Личаківському кладовищі, однак інформація про місцезнаходження була втрачена, а існуюча могила є символічною на місці колишнього поховання.

Могила Меланії Руліковської, Середній Бабин

Вулиця Зелена у Львові якийсь час називалася його іменем.

Звання

• Лейтенант (18 серпня 1886)
• Оберлейтенант (1891)
• Гауптман (травень 1894)
• Майор (1896)
• Оберстлейтенант (1905)
• Оберст (травень 1908)
• Генерал-майор (травень 1913)
• Фельдмаршал-лейтенант (1916)
• Дивізійний генерал (1918)
• Генерал броні (1 квітня 1921)

Нагороди

Австро-Угорщина

• Ювілейна пам'ятна медаль 1898
• Орден Залізної Корони 3-го класу (1907)
• Ювілейний хрест
• Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу для офіцерів (25 років)
• Орден Франца Йосифа, офіцерський хрест (1912)
• Орден Леопольда (Австрія), лицарський хрест (1914)
• Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Військовий орден Марії Терезії, лицарський хрест (1918)

Польща

• Virtuti Militari
  • срібний хрест (1921)
  • командорський хрест (1922)
• Орден Відродження Польщі, командорський хрест (1921)
• Хрест Хоробрих (1921) — нагороджений 4 рази.

Румунія

• Орден Корони Румунії
  • командорський хрест
  • великий хрест
• Орден Зірки Румунії, великий хрест

Королівство Югославія

• Орден Святого Савви 1-го класу
• Орден Білого Орла (Сербія) 3-го класу

Інші країни

• Залізний хрест 2-го класу (Королівство Пруссія)
• Орден Білого лева 2-го класу (Чехословаччина)
• Орден Почесного легіону, командорський хрест (Франція; 1921)
• Хрест Свободи (Естонія) 2-го класу (1922)
• Орден Корони Італії, великий хрест

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Тадеуш Розвадовський. Генерал, родом з Бабина
• Ґеник М.А.  Розвадовський Тадеуш Йордан  // Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923. Енциклопедія. Т.3. Івано-Франківськ, 2020.-  С.340-341.
• Stawecki P. Rozwadowski (Jordan Rozwadowski) Tadeusz // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1989—1991. — T. XXXII. — S. 418—422. (пол.)