Відкрити головне меню

Родень

давньоруське городище
(Перенаправлено з Родня)

Ро́день (Родня) — укріплений го́род на так званій Княжій Горі, неподалік від гирла Росі на південь від Канева.

Родень
Родень.jpg
Дитинець давньоруського Родня на діорамі в Черкаському обласному краєзнавчому музеї. Автор А. В. Казанський, консультант Г. Г. Мезенцева.
Альтернативна назва Роден і Родня
Сучасне розташування Україна
Регіон Черкаська область
Географічні координати 49°43′04″ пн. ш. 31°32′31″ сх. д. / 49.717777777805551409° пн. ш. 31.54194444447222168° сх. д. / 49.717777777805551409; 31.54194444447222168
Історія
Заснування 7 століття
Кінець існування 13 століття
Належність до країн Київська Русь
Ключові події монгольська навала на Русь

ДослідженняРедагувати

Археологічні досліди датують початки цього города VII — VIII ст., але найвищого економічного і культурного розквіту Родень досяг у XI — XII ст. Тоді він став не тільки фортецею проти нападів кочовиків, але й важливим ремісничим та торговельним осередком.

Родень впав жертвою татарського погрому у 12391240 pp. і вже більше не був відбудований. Розкопи Роденя провадили серед інших М. Біляшівський (1891) і у 1958-65 експедиція Київського Університету (Мезенцева Г. «Древньоруське місто Родень», 1958).

Є підстави вважати Родень давнім племінним центром русів, та центром культу давньослав'янського верховного бога Рода — бога неба та всесвіту.

За князя Святослава у Родені знаходився княжий «двор теремьньій». У 980 році під час війни за Київський престол тут шукав собі сховища князь Ярополк, але після тривалої осади був убитий найманцями-варягами.

За часів полюддя поблизу Роденя був пункт остаточного збору кораблів перед їхнім відправленням до Візантії. Тут відбувалося їх остаточне споряджання, підготовка та перепогрузка товарів. На думку академіка Б. Рибакова, Родень — це і є загадкова Артанія східних авторів.

Городище на Княжій горіРедагувати

Княжою горою називають стрімкий виступ правого берега Дніпра на одному з урочищ поблизу м. Канів. Тут збереглися залишки давньоруського городища X–XIII ст., яке історики ототожнюють з літописним «градом» Родень, що згадується в «Повісті временних літ» у статті про події 980. Городище мало дві укріплені частини, від яких збереглися залишки валів і ровів. У дитинці вздовж стін розміщувалися житлові (понад 30) і господарські споруди. Вірогідно, була й дерев'яна церква, про що свідчать знахідки хрестів та ін. церковне начиння. В окольному граді будівлі стояли в кілька рядів (відкрито більше 25 жител). Речовий матеріал досить різноманітний — с.-г. знаряддя праці, інструменти ремісників, ваги й гирки, монети та імпортні речі, побутовий інвентар, глиняний посуд, мідні казанки й чаші. З культових речей знайдено свічники, панікадила, хрести й образки. Досить багато прикрас, у тому числі золотих і срібних, зброї, що вказує на проживання тут, окрім рядового населення, представників соціальної верхівки. Про це свідчать також знахідки 11 скарбів[1].

ПриміткиРедагувати

  1. Іванченко Л. І. Княжа гора поблизу Канева // Енциклопедія історії України  : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України . — К.  : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати