«Родина Вудз Роджерс» ( англ. Woodes Rogers and his family)— один з перших так званих «родинних портретів» або «розмовних» роботи англійського художника Вільям Хогарт (1697—1764).

Родина Вудз Роджерс
англ. Woodes Rogers and his family
Творець: Вільям Хогарт
Час створення: 1729
Розміри: 42 × 56 см
Висота: 35,5 см
Ширина: 45,5 см
Матеріал: олія на полотні
Жанр: портрет
Зберігається: Лондон, Гринвич, Велика Британія
Музей: Національний морський музей

Пірат, що став губернатором ред.

Вудз Роджерс — досить типова авантюрна особистість авантюрних 17-18 століть, коли Британія виборола звання володарки морів і стала справжньою імперією.

Він походив з родини богатих володарів вітрильників, його батько був утримувачем акцій багатьох суден. Батько помер, коли сину було трохи за 20 і той мимоволі став правити морським бізнесом родини. Сам пішов в море і брав участь в баталіях проти іспанських галеонів як капер ( пірат, що отримав право від самої держави вести піратський бізнес ). Знав злети і падіння. Був двічі поранений, в перший раз в обличчя, що виплюнув на палубу власні зуби. Не був справедливим до команди під час розподілу пограбованого майна і ті подали на капітана судовий позов. Суд в Англії став на бік ображеної команди, Вудз Роджерс виплатив гроші і став банкрутом. Але завдяки підтримки королівської адміністрації піднявся і став першим губернатором колоніальних Багамських островів. На посаду губернатора призначався двічі, бо зумів домовитись з піратами, яких тепер як державний посадовець схиляв до співпраці. Так колишній пірат став губернатором.

Опис твору ред.

Композиція створена художником штучно і ще нагадує театральну сцену. На тлі величної будівлі з пишним гербом володаря в парку сидить голова родини. Він урочисто приймає посланця з призначенням короля стати губернатором Багамських островів і відбути в подорож. Важливе призначення підкреслюють великий глобус поряд з Роджерсом та вітрильник на тлі, готовий в дальню путь. За сценою отримання наказа байдуже спостерігають дружина та служниця в традиційній позі піднесення панам фруктів, типові театральні статистки. Умовність ситуації так і не була подолана художником початківцем, що намагався в маленький твір (42 на 56 сантиметрів) втиснути чотири фігури в повний зріст, величну паркову споруду і дерева, вітрильник і натяки на державницькі емпіреї. Але картина відкрила цілу низку «родинних портретів», які створюватиме Хогарт деякий період.

Офіційно засуджувати, а на службу брати охоче. ред.

Як художник, Хогарт далекий від аналізу стану, що дав багатства родині Вудз Роджерс, хоча роками позіціонуватиме себе як мораліст і захисник буржуазної добропорядності. В портреті ніщо не нагадує про піратське минуле голови родини. Художник подав його шляхетною особою,державним посадовцем, що дбає про міць королівста на морі — і ніяких сумнівів. Піратство офіційно засуджувати ( адже це бандити на морі ), але на службу брали охоче, що і підтвердила кар'єра Роджерса. Не кращою була і мораль тогочасного суспільства, коли азартно грабували своїх та чужих, легко переходячі законні і незаконні межі. Навіть серед англійців та голладців були зрадники, що не цурались работоргівлі, грабунків англійських міст, частка переходила в мусульманство, аби не покидати дикий, але прибутковий бізнес. Як це зробив голландець Ян Янзоон, що відомий як магометанин Мурат Рейс.

Подвіні стандарти в ставленні до піратів були розповсюджені в Англії з 16 століття. Піратів офіційно зневажали, полювали на них. Але визнавали їх міць і охоче домовлялись і про перехід на службу короні, і про долю від грабунків, яку віддавали короні. Першою в долю з піратами увійшла ще королева Єлизавета І. Саме за її часів пірат Френсіс Дрейк навіть став державним службовцем і отримав від цнотливої королеви —дворянство.


Джерела ред.

  • Михаил Герман, «Вильям Хогарт и его время», серия «Из истории мирового искусства», М, «Искусство». 1977 (рос)

Див. також ред.

  1. а б в http://collections.rmg.co.uk/collections/objects/14446