Родатичі

село у Львівській області, Україна

Рода́тичі — село в Україні, у Городоцькій міській об'єднаній територіальній громаді Львівського району Львівської області. Населення становить 1 912 осіб[1]. Орган місцевого самоврядування — Городоцька міська рада.

село Родатичі
Герб
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район Львівський
Громада Городоцька міська ОТГ
Код КАТОТТГ UA46060070330048067
Облікова картка с. Родатичі[2] 
Основні дані
Засноване 1453
Населення 1912[1]
Площа 16,89 км²
Густота населення 113 осіб/км²
Поштовий індекс 81521[3]
Телефонний код +380 3231[4]
Географічні дані
Географічні координати 49°47′56″ пн. ш. 23°31′07″ сх. д. / 49.79889° пн. ш. 23.51861° сх. д. / 49.79889; 23.51861Координати: 49°47′56″ пн. ш. 23°31′07″ сх. д. / 49.79889° пн. ш. 23.51861° сх. д. / 49.79889; 23.51861
Середня висота
над рівнем моря
233 м[5]
Відстань до
обласного центру
40 км
Відстань до
районного центру
40 км
Місцева влада
Адреса ради 81500, Львівська обл., Городоцький р-н, м. Городок, майдан Гайдамаків, 6[1]
Карта
Родатичі. Карта розташування: Україна
Родатичі
Родатичі
Родатичі. Карта розташування: Львівська область
Родатичі
Родатичі
Мапа
Мапа

CMNS: Родатичі у Вікісховищі

Географія ред.

Через село проходить автошлях Львів-Шегині М11, що є складовою європейського маршруту E40.

Топоніми ред.

За кількістю елементів інфраструктури, а це 10 вулиць з 1144 будинками[3].

Вулиці:

  • Залізнична
  • Зелена
  • Нова
  • Підгірка
  • Підгірна
  • Піскова
  • Франка Івана
  • Садова
  • Тиха
  • Шевченка Тараса

Історія ред.

Перші письмові згадки про село відносяться до 1370 року[6]. Село Городятичі (від 1939 року — Родатичі) належало до королівських володінь. У люстрації 1565 року (опис Королівщини) можна отримати інформацію, що село складалося з двох частин: в одній мешкало 39 сімей, в другій — 8.

На початку XVII століття після татарських нападів село занепадає, але невдовзі було відбудоване. 1623 року у Родатичах було вже 42 хати, млин і корчма. Восени 1648 року Богдан Хмельницький розпочав похід на Галичину. Село було розграбоване, позаяк більшість населення було поляками. Йосифінська метрика 1763 року фіксує в селі 180 будинків. Крім житлових домів був новий фільварок та млин площею 9 м². Про цілковиту неграмотність населення свідчить поставлені хрестики замість підписів перед прізвищами сільських керівників. В селі була дерев'яна церква Втечі Матері Божої до Єгипту покрита гонтом.

Після скасування панщини весною 1848 року у Родатичах мали місце селянські заворушення, які були придушені владою із застосуванням війська. Внутрішнє напруження у громаді існувало і в пізніші часи. Зокрема з 1866 року й до початку 1880-х років громада неодноразово відмовлялася дотримуватися австрійських законів, самовільно займала землі. 1880 року в селі було 296 хат та мешкало там 1885 осіб. Крім того було 13 хат у фільварку та мешкало в них 67 осіб. У селі переважало польське населення, а також було лише 89 українців та 30 юдеїв. У 1886 році черниці зі львівського монастиря Святої Терези проводили в селі для жінок курси правильного ведення домашнього та сільського господарства. Настоятелька монастиря Марія Антонія Мірська була фундаторкою будівництва католицького храму в Родатичах.

За постановою РНК СРСР від 29 грудня 1939 року про депортацію населення із західних областей України й Білорусі, яка передбачала насильницьке виселення із згаданих областей польських осадників у північні райони СРСР, з села виселялися родини семи лісників, українці прямо заявляли, що радянська влада чинить неправильно. Цікаво, що ініціатором такої антирадянської позиції був депутат Народних зборів Західної України Когеляк (українець)[7].

У радянський час на території села діяло декілька колгоспів, один з них мав назву «Україна» та розташовувався у західній частині села. Нині ці будівлі перебувають у занедбаному стані[8].

Пам'ятки ред.

  • Костел Святої Трійці, збудований у 18971898 роках за проєктом архітектора Альфреда Каменобродського коштом Марії Антонії Мірської, настоятельки Згромадження сестер провіденціалісток (Монастир Святої Терези у Львові)[9]. У 1898 році костел був посвячений, але ще до 1905 року тривали будівельні роботи[10]. У костелі був один із останніх органів львівського майстра Яна Слівінського, побудови 1903 року, незадовго до його смерті. У 1919—1921 роках фірма Рігер замінила пищалки, а 1942 року орган зазнав ремонту. У 1952—1956 роках в костелі містився магазин збіжжя та хімікатів. Згодом костел вирішили переоблаштувати під клуб культури. Але цей клуб так і не був відкритий. Так він простояв кілька років, після чого було вирішено зняти з нього покриття для нового клубу культури, який будувався в центрі села[8]. Нині колишній костел стоїть пусткою.
  • На сході села, де нині розташований новий цвинтар, поряд з польським, була збудована каплиця на честь настоятельки монастиря Марії Антонії Мірської. Біля якої було поховано ще чотирьох черниць[8].

Освіта ред.

В селі функціює середня школа, в якій навчається 248 учнів з Родатич, Тучапів, Вовчухів та інших сіл Городоцького та Мостиського районів. Директор школи — Катерина Блащак[11].

Медицина ред.

В Родатичах працювала амбулаторія загальної практики сімейної медицини, відкрита наприкінці 2010 року[12]. В 2021 році відкрили нову амбулаторію.

Культура ред.

З 2011 року на базі «Чарівна долина» проходив щорічний міжнародний фестиваль «Захід»[8].

Примітки ред.

  1. а б в Городоцька міська громада. gromada.info. Процитовано 3 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. Облікова картка села Родатичі Львівська область. rada.gov.ua. Верховна Рада України. Процитовано 3 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. а б Сільське відділення поштового зв'язку. Родатичі. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 3 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 3 грудня 2021.
  5. Прогноз погоди в селі Родатичі. weather.in.ua. Погода в Україні. Процитовано 3 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ІМСУ, 1968.
  7. Макарчук С. Втрати населення Галичини в роки Другої світової війни (1939—1945) // Вісник Львівського університету. Сер. історична. — 2001. — Вип. 35–36.
  8. а б в г Історична довідка про с. Родатичі. litopys.com.ua. Процитовано 3 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Międzynarodowy Centrum Kultury, 2004. — S. 58. — ISBN 83-85739-17-9. (пол.)
  10. Назар Ланько (8 червня 2011). Костел Святої Трійці в Родатичах. koscioly.livejournal.com. Процитовано 3 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. Офіційний сайт Родатицького НВК. rodatychi-shool.webnode.com.ua. Процитовано 3 грудня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  12. Сільська амбулаторія отримала вищий статус[недоступне посилання] // Газета для вас. — 2011. — № 1 (36).

Джерела ред.

Посилання ред.