Рогозний Григорій Кіндратович
Рогозний Григорій Кіндратович (нар. 17 листопада 1893, Сокільна, Полтавська губернія — пом. Люксембург) — український військовий діяч, сотник артилерії Армії УНР. Відомий низкою спогадів про події Радянсько-української війни, виданих окремо книжками, а також у періодичних виданнях[1].
| Рогозний Григорій Кіндратович | |
|---|---|
 Сотник | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
17 листопада 1893 Сокільна, Полтавська губернія |
| Смерть |
невідомо Люксембург |
| Громадянство |
 Російська імперія →.svg){kind=small} УНР |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Роки служби |
1914–1918 → 1918–1921 |
| Приналежність |
Російська імперія → УНР |
| Вид ЗС |
 Армія УНР |
| Рід військ |
 Сухопутні війська |
| Формування |
Запорізький корпус Волинська повстанська група |
| Війни / битви |
Радянсько-українська війна (Другий зимовий похід) |
Життєпис ред.
Гриць Рогозний народився 17 листопада 1893 року у селі Сокільна Полтавської губернії.[2]
Під час Першої світової війни — старшина російської артилерії на Кавказькому фронті. Був учасником Всеукраїнського фронтового з'їзду у Трапезунді, в наслідок якого відбулася українізація частини російської імператорської армії.
В українському війську Рогозний з 1918 року. У 1919 році Григорій Рогозний — старшина Запорізького корпусу армії УНР[3]. Пізніше — сотник 16-го легкого гарматного куреня 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР. Учасник польсько-українського походу на Київ 1920 року. Двічі був поранений у боях з Радянською Росією. У листопаді 1920 року, разом з Армією УНР, відійшов на західний берег річки Збруч та був інтернований у Польщі.[2]
У 1921 році Григорій узяв участь у Листопадовому рейді Повстанської армії УНР у складі Волинської повстанської групи під командуванням генерала-хорунжого Юрія Тютюнника. Грицю Рогозному дивом вдалося вціліти у бою під Малими Міньками. Після цієї трагедії він ще деякий час залишався в Україні в одному з повстанських загонів.
У 1923 році Гриць Рогозний виїхав до Люксембургу.[2]
На еміграції у Чернівцях була опублікована низка спогадів Рогозного про події тієї війни: «Базар» (1934), «До тайни вбивства полковника Ю. О. Отмарштайна» (1935), «Ще до вбивства Отмарштайна» (1935). У 1942 році у тижневику «Український вісник» Українського Національного Об'єднання була надрукована ще одна стаття спогадів Рогозного, написана ще 1921 року — «Спогади про Другий Зимовий похід»[4].
Подальша доля Григорія Рогозного невідома. Помер у Люксембурзі. Дата смерті та місце поховання станом на 5 січня 2021 року невідомі.
Примітки ред.
- ↑ Файзулін Я. Історичні джерела про Другий зимовий похід армії УНР [Архівовано 13 січня 2018 у Wayback Machine.]; Воєнна історія № 5(59), 2011 — с. 48
- ↑ а б в З історії української громади у Люксембурзі; П.Подобєд, Героїка, 21 червня 2018.
- ↑ В.Сідак, Т.Осташко, Т.Воронська. Полковник Петро Болбочан: Трагедія українського державника. — К.: Темпора, 2009 — с. 142.
- ↑ Спогади про Другий Зимовий похід. Гриць Рогозний; chtyvo.org.ua, 20 травня 2016
Джерела ред.
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — К.: «Стікс», 2011. — сс. 189, 251—252. ISBN 978-966-96849-8-1
- Рогозний Гриць Кіндратович; Віртуальний некрополь української еміграції. Процитовано 5 січня 2021.
- Гриць Рогозний. Базар // Упор. І.Монолатій. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2019. — с. 94.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |